1.Суть, зміст та значення цивілізаційної парадигми для пізнання суспільних процесів. Парадигма – це сукупність історично сформованих методологічних, світоглядних, наукових, управлінських та інших установ, прийнятих в певному суспільстві як зразок, норма, стандарт, рішення певної проблеми. (Томас Кун)

Цивілізаційна парадигма почала утверджуватись відносно недавно і спирається на фундаментальні зміни в розвитку методології науки, у застосування якісно нових загальнонаукових підходів та принципів дослідженні. Вона передбачає розгляд суспільства як об’єктивного процесу послідовного проходження стадій первіснообщинної, рабовласницької, феодальної, капіталістичної, та комуністичної суспільно-економічних формацій. В основу цивілізаційної парадигми покладено системно-синергетичний підхід (модель Лейбніца, Гьоте, дарвіна, Енштейна та ін..), яка передбачає дослідження будь-якого об’єкта як системи. Ця система має власну структурну будову, знаходиться в складі іншої системи, складові цих систем взаємопов’язані і взаємозалежні, а головною метою системи є забезпечення цілісності, недопущення її розпаду.

Головні положення цивілізаційної парадигми:

1.Одиницею дослідження є суспільство, яке розглядається як цілісне утворення (система), що входить до більш широких систем (східної, або західної цивілізації).

2.Сутнісними характеристиками суспільства є: взаємозалежність суспільства індивіда і суспільства як цілого (основний системотвірний зв’язок) та емерджентні властивості суспільства (якість цілого не дорівнює сумі якостей складових).

3.Суспільство як система має власну структуру: 1) політичну підсистему; 2) соціальну 3) духовно-культурну 4) економічну (господарську).

4.Два взаємопов’язані процеси – диференціація (адаптація) та інтеграція (об’єднання) – забезпечують розвиток суспільства.

5.Організація структури суспільства і організація процесу взаємодії між її складовими та суспільством в цілому забезпечують цілісність суспільства.

6.Принцип людиноцентризму – центральне місце в дослідженні суспільства належить людині, свідома діяльність якої виступає рушійною силою розвитку суспільства.

Використання положень цивілізаційної парадигми для дослідження господарської сфери суспільства стає центральним завданням економічних наук. При цьому кожна з них вивчає господарську систему під кутом зору власного предмета. Так історико-економічні науки досліджують її генезис, розвиток господарської системи на різних етапах історичного поступу суспільства та економічну думку, що його відображає.

2. Господарство,господарська система та її еволюція

Господарська система розглядається як складова суспільства, що на певному етапі його історичного розвитку відносно відокремилась і функціонує самостійно. Інші підсистеми суспільства – політична, соціальна та духовно-культурна – виступають як складові зовнішнього середовища, що впливає на структуру та функціонування господарської системи.

В наукових дослідженнях прийнято розмежовувати три рівня розвитку будь-яких систем в залежності від тісноти та глибини зв’язків між її системами: співіснування, симбіоз та синтез. Будучи розташованими послідовно вони відображають етапи сходження кожної системи по сходинках зрілості, наростання її цілісності.

Етапи розвитку господарської системи:

-етап співіснування – господарська система натурального виробництва

-етап симбіозу – система товарного господарства, усуспільнення виробництва

-етап синтезу – система товарно-грошового (капіталістичного) господарства.

Важливу роль в історичному розвитку відіграють фактори господарської системи: 1) суспільний поділ праці: землеробство, тваринництво, ремесло, торгівля, сфера інформації, сфера послуг 2) власність на засоби виробництва: общинна, феодальна, капіталістична і приватна 3) способи організації господарства: централізований, децентралізований, змішаний.

Отже, на різних етапах історичного розвитку господарська система кожного суспільства характеризується різними рівнями своєї цілісності. Спочатку господарські одиниці об’єднуються за допомогою зовнішніх засобів, коли виникає господарська система натурального виробництва. Згодом, у результаті розвитку суспільного поділу праці та обміну, формується господарська система товарного виробництва, в якій об’єднання господарських одиниць забезпечує взаємний інтерес. У своєму розвиткові система товарного господарства проходить етапи простого товарного, товарно-грошового та грошово-кредитного господарства.

3. Порівняльний аналіз типів господарських систем та їх змісту

В наукових дослідженнях прийнято розмежовувати три рівня розвитку будь-яких систем в залежності від тісноти та глибини зв’язків між її системами: співіснування, симбіоз та синтез.

Етап співіснування розглядає господарську систему, в якій діяльність здійснюють самостійно функціонуючі домогосподарства (господарські одиниці) задля забезпечення власних потреб його членів, що не пов’язана постійними господарськими зв’язками з іншими домогосподарствами, зазвичай називають господарською системою натурального виробництва. Це перший тип господарських систем. Система натурального виробництва характеризує зв’язки між відокремленими господарськими одиницями й істотно відрізняється від господарської системи соціально нероздробленої первісної общини, яку безпідставно також часто називають натуральним виробництвом.

Етап симбіозу характеризується тим, що виникають взаємовигідні зв’язки між господарськими одиницями, коли кожне господарство отримує вигоду від поділу праці та обміну її результатами. Господарство, в якому потреби людей забезпечуються через створення матеріальних благ і послуг у різних (спеціалізованих) та самостійних (відокремлених) господарських одиницях з наступним їх обміном, дістало назву системи товарного господарства.

Третій етап характеризується утвердженням нової мети виробництва – отримання прибутку. Це досягається перетворенням матеріального багатства у гроші, як загальну форму багатства, та спрямуванням їх на виробничі цілі. Відбувається капіталізація засобів виробництва. Господарська система, зв’язки якої опосередковані рухом різноманітних форм грошей, виступає як система товарно-грошового (капіталістичного) господарства.

Отже, на різних етапах історичного розвитку господарська система кожного суспільства характеризується різними рівнями своєї цілісності. Спочатку господарські одиниці об’єднуються за допомогою зовнішніх засобів, коли виникає господарська система натурального виробництва. Згодом, у результаті розвитку суспільного поділу праці та обміну, формується господарська система товарного виробництва, в якій об’єднання господарських одиниць забезпечує взаємний інтерес. У своєму розвиткові система товарного господарства проходить етапи простого товарного, товарно-грошового та грошово-кредитного господарства.