3. Збитки від забруднення природного середовища.

Непродумана, безконтрольна господарська діяльність людини призвела до того, що теперішній стан природного середовища України оцінюється фахівцями як критичний.

Значну шкоду навколишньому природному середовищу наряду з промисловим виробництвом завдає військова діяльність.

Основними й найбільш дієвими способами боротьби з забрудненням довкілля на сьогоднішній день є економічні. В Україні прийнята сувора система штрафів, розмір яких залежить від обсягу заподіяних збитків. Розрахунок розмірів відшкодування збитків за забруднення довкілля проводиться за допомогою єдиних типових методик розрахунку збитків від забруднення довкілля.

Відповідно до Законів України “Про охорону навколишнього природного середовища”, “Про охорону атмосферного повітря” та для підвищення економічної відповідальності за нанесені збитки державі внаслідок їх порушення 18 травня 1995 року Міністерством охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України затверджені:

1. Методика розрахунку розмірів відшкодування збитків, які заподіяні державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря;

2. Методика відшкодування збитків, які заподіяні державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів.

Дані методики встановлюють основні вимоги щодо порядку проведення розрахунку заподіяних збитків і застосовуються при здійсненні державного контролю у галузі охорони та раціонального використання атмосферного повітря та водних ресурсів.

У методиках наведені посилання на такі законодавчі та нормативні документи:

• Закон України від 25 червня 1991 р. "Про охорону навколишнього природного середовища";

• Закон України від 16 жовтня 1992 р. "Про охорону атмосферного повітря";

• Положення про Державну екологічну інспекцію Міністерства охорони навколишнього природного середовища України, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 12 листопада 1993 р. № 925;

• Санітарні правила і норми. Охорона поверхневих вод від забруднення. СанПІН № 4630-88 (затверджені Міністерством охорони здоров'я СРСР 4 липня 1988 р.);

• Узагальнений перелік гранично допустимих концентрацій шкідливих речовин для води рибогосподарських водойм (затверджені Міністерством рибного господарства СРСР 9 січня 1990 р.);

• Порядок визначення плати і стягнення платежів за забруднення навколишнього природного середовища (затверджений Постановою Кабінету Міністрів України № 18 від 13 січня 1992р.);

• Водний кодекс України, введений в дію Постановою Верховної Ради України від 6 червня 1995 р.

Для того, щоб розрахунково визначити розмір відшкодування збитків від забруднення атмосфери необхідно визначити наднормативні викиди забруднюючих речовин.

Наднормативними викидами забруднюючих речовин вважаються:

• викиди забруднюючих речовин, які перевищують рівень гранично допустимих або тимчасово погоджених викидів, встановлених дозволами на викид, які видані у встановленому порядку;

• викиди забруднюючих речовин джерелами, які не мають дозволів на викид, в тому числі і по окремих інгредієнтах;

• викиди забруднюючих речовин, що здійснюються з перевищенням граничних нормативів їх утворення і вмісту в газах, що відходять для окремих типів технологічного та іншого обладнання.

Факт наднормативного викиду забруднюючих речовин встановлюється спеціалістами Державної екологічної інспекції Міністерства екології та природних ресурсів України при перевірці підприємств шляхом інструментальних методів контролю або розрахунково.

Розрахунок наднормативних викидів (Мі) в тонах здійснюється шляхом визначення різниці між фактичними та дозволеними потужностями викидів, з урахуванням часу роботи джерела в режимі наднормативного викиду. Розрахунок виконується за формулою:

Mі = 0,0036 (Vі Cі - Mді) T ,

де Vі – об'ємна витрата газопилового потоку на виході з джерела, куб.м /с;

Сі – середня концентрація і-ї забруднюючої речовини (із серії відібраних проб), г/куб.м, розрахована як середня арифметична;

Mдi – потужність дозволеного викиду і-ї забруднюючої речовини по даному джерелу, г/с, встановлена дозволом на викид;

Т – час роботи джерела в режимі наднормативного викиду, годин.

Термін роботи джерела в режимі наднормативного викиду визначається з моменту виявлення порушення до моменту його усунення, підтвердженого даними контрольної перевірки, з урахуванням фактично відпрацьованого часу.

Розрахунок розмірів відшкодування збитків за наднормативні викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря ведеться на основі розміру мінімальної заробітної плати з урахуванням обсягів наднормативних викидів і регулюючих коефіцієнтів. Розмір компенсації збитків в одиницях національної валюти визначається за формулою:

З = Мі  1,1П Аі  КТі  КЗі ,

де З – розмір компенсації збитків, одиниць національної валюти;

Мі – маса і-тої забруднюючої речовини, що викинута в повітря наднормативно, тон;

1,1П – базова ставка компенсації збитків в частках мінімальної заробітної плати (П) за одну тону умовної забруднюючої речовини на момент перевірки, одиниць національної валюти;

Аі – безрозмірний показник відносної небезпечності і-тої забруднюючої речовини;

КТі – коефіцієнт, що враховує територіальні соціально-екологічні особливості;

КЗі – коефіцієнт, що залежить від рівня забруднення атмосферного повітря населеного пункту і-тою забруднюючою речовиною.

Безрозмірний показник відносної небезпечності і-тої забруднюючої речовини (Аі) визначається із співвідношення за формулою:

Аі = ,

де ГДКі – середньодобова гранично допустима концентрація, або орієнтовно безпечний рівень впливу (ОБРВ) і-тої забруднюючої речовини, мг/куб.м.

Для речовин з ГДК більше одиниці в чисельнику вводиться поправочний коефіцієнт 10.

Для речовин, по яких відсутня величина середньодобової ГДК, при визначенні показника відносної небезпечності береться величина максимальної разової ГДК забруднюючої речовини в атмосферному повітрі.

Для речовин, по яких відсутні ГДК та ОБРВ, показник відносної небезпечності Аі приймається рівним 500.

Коефіцієнт, що враховує територіальні соціально-екологічні особливості (Кт), залежить від числа жителів населеного пункту, його народногосподарського значення та розраховується за формулою: КТі = Кнас  Кф ,

де Кнас – коефіцієнт, що залежить від чисельності жителів населеного пункту і визначається за табл.

Таблиця Залежність Кнас від чисельності жителів населеного пункту

Чисельність населення, тис.чол.	Кнас
до 100	1,0
100-250	1,2
250-500	1,35
500-1000	1,55
більше 1000	1,8

К_ф – коефіцієнт, що враховує народногосподарське значення населеного пункту і визначається за табл.

Таблиця Залежність Кф від народногосподарського значення населеного пункту

Тип населеного пункту	Кф
1. Організаційно-господарські та культурно-побутові центри місцевого значення з переважно аграрно-промислових функцій (районні центри, міста, селища районного підпорядкування) та села.	1,00
2. Багатофункціональні центри, центри з перевагою промислових і транспортних функцій (обласні центри, міста обласного підпорядкування, великі промислові та транспортні вузли)	1,25
3. Центри з перевагою рекреаційних функцій*	1,65

* Якщо населений пункт одночасно має промислове та рекреаційне значення, то Кф=1,65.

Коефіцієнт, що залежить від рівня забруднення атмосферного повітря населеного пункту і-тою забруднюючою речовиною (КЗі) визначається за формулою:

,

де q – середньорічна концентрація і-тої забруднюючої речовини за даними прямих інструментальних вимірів на стаціонарних постах за попередній рік, мг/куб.м;

ГДКі – середньодобова гранично допустима концентрація і–тої забруднюючої речовини, мг/куб.м.

У випадку, коли в даному населеному пункті інструментальні виміри концентрації даної забруднюючої речовини не виконуються, а також, коли рівні забруднення атмосферного повітря населеного пункту і-тою забруднюючою речовиною не перевищують ГДК, значення коефіцієнта Кзі приймається рівним одиниці.