85. Угода з торгових аспектів прав інтелектуальної власності (тріпс).

Угода про торговельні аспекти прав інтелектуальної власності— міжнародна угода, що адмініструється Світовою організацією торгівлі та встановлює мінімальні стандарти для визнання та захисту основних об'єктів інтелектуальної власності. Цю угоду було прийнято під час Уругвайського раунду Генеральної угоди по тарифам та торгівлі (ГАТТ) у 1994 році.

Базові стандарти ТРІПС

Термін захисту майнових авторських прав має бути не менше 50 років після смерті автора, для фільмів та фотографій цей строк складає відповідно 50 та 25 років з моменту створення.

Авторське право має надаватись автоматично і не може залежати від виконання жодних формальностей, таких як реєстрація.

Комп'ютерні програми розглядаються як літературні твори з точки зору авторського права і мають ті ж самі умови захисту.

Національні обмеження авторського права, такі як добропорядне користування у Сполучених Штатах, мають бути чітко обмежені.

Патенти мають надаватися у всіх галузях технології, однак дозволяються виключення з метою захисту суспільних інтересів. Термін захисту майнових прав, що надаються патентом, має складати не менше 20 років.

Перелік об'єктів, що не можуть бути запатентовані, має бути обмежений так само, як і обмеження авторського права.

Кожна держава має надавати громадянам інших країн, що приєднались до ТРІПС, такий рівень прав у галузі інтелектуальної власності, який вона надає своїм власним громадянам.

86. Врегулювання спорів в рамках вто (сот).

Врегулювання суперечок відіграє провідну роль в міжнародній торгівельній системі. Так, статтею ІІІ п.2 Домовленості про правила і процедури врегулювання суперечок визначено, що “Система врегулювання суперечок СОТ є центральним елементом у справі забезпечення безпеки і передбачуваності багатосторонньої торгівельної системи. Члени СОТ визнають, що він служить для захисту прав та зобов‘язань членів СОТ за охопленими угодами, а також для прояснення існуючих положень цих угод відповідно до звичайних правил тлумачення міжнародного публічного права”. Врегулювання суперечок є важливим засобом гарантування виконання членами СОТ зобов‘язань, які були прийняті під час торгових переговорів. Без ефективного механізму розв‘язання проблем, що виникають в торговельно-економічних відносинах, країни могли б використовувати лише дипломатію. В такій ситуації вирішення суперечки можливе, якщо в обох сторін є бажання знайти взаємоприйнятне рішення. В протилежному випадку суперечка вирішувалася б з позиції сили: економічна чи політична сила учасників визначала б їх результат. Тому однією з основних переваг СОТ є забезпечення можливості для будь-якої країни-члена використовувати незалежну процедуру врегулювання суперечок для реалізації своїх прав за відповідними торговими угодами СОТ.

В практиці світової торговельної системи суперечками є суттєві розбіжності в інтерпретації певного торгового правила чи зобов‘язання. Зазвичай суперечка виникає, якщо певна країна запроваджує торгові заходи чи застосовує дії, які, на думку однієї чи кількох країн-членів СОТ, порушують укладені Угоди чи призводять до невиконання країною своїх зобов‘язань.

До майже хрестоматійних належать такі приклади суперечок.

Прийняття Домовленості про правила та процедури врегулювання суперечок скасувало можливість блокування рішення країною, що програє справу.. Таким чином, будь-яка країна, яка хоче заблокувати рішення повинна переконати в цьому всіх членів СОТ (в тому числі і свого супротивника по справі), що маловірогідно.