58. Критерії правомірності міжнародного безпосереднього телевізійного віщання.

В 1961 р. Генеральна Асамблея ООН прийняла резолюцію 1721 (XVI), у якій проголошувалося, що зв"язок за допомогою штучних супутників Землі повинна стати доступної для всіх держав на глобальній основі. При цьому дискримінація неприпустима

Координація експлуатації систем супутникового зв"язку здійснюється Міжнародним союзом електрозв"язку (МСЕ).

В 1982 р. була укладена Міжнародна конвенція електрозв"язку, у якій говориться про те, що частоти й орбіта геостаціонарних супутників є обмеженими природними ресурсами, які треба ефективно й ощадливо використовуватидержавам - членам МСЕ з метою забезпечення справедливого доступу до цієї орбіти й цих частот з урахуванням особливих потреб держав, що розвиваються, і географічного положення деяких країн.

У міру розвитку космічної техніки на певному етапі стало можливо забезпечувати з космосу не тільки передачу радіосигналів, але й телевізійне віщання. У зв"язку із цим виникла потреба правового регулювання діяльності по безпосередньому телевізійному віщанню через супутники (НТВ).

В 1972 р. Генеральна Асамблея ООН прийняла резолюцію 2916 (XXVII) про необхідність розробки принципів використання державами штучних супутників для безпосереднього телевізійного віщання з метою висновку міжнародної угоди або угод. В 1982 р. резолюцією Генеральної Асамблеї ООН були затверджені Принципи искористування державами штучних супутників Землі для міжнародного безпосереднього телевізійного віщання. Суть принципів зводиться до того, що служба НТВ може створюватися тільки на основі угод або домовленостей між державою віщання й державою прийому НТВ.

59. Міжнародно-правові форми мирного дослідження і використання космічного простору.

Дослідження означає будь-яку наукову й експериментальну діяльність у космічному просторі; використання має на увазі розміщення в космосі технічних засобів, призначених для рішення якихось практичних завдань; експлуатація космосу - це витяг з нього яких-небудь корисних тридцятимільйонних, наприклад мінеральних ресурсів небесних тіл

Загальні норми міжнародного космічного права поширюються на всі види діяльності в космосі. Однак широке застосування штучних супутників Землі для рішення багатьох практичних завдань привело до необхідності регулювання окремих видів космічної діяльності на основі спеціальних норм міжнародного космічного права.

Форми мирного дослідження і використання космічного простору:

1) Геостаціонарна орбіта. В 1961 р. Генеральна Асамблея ООН прийняла резолюцію 1721 (XVI), у якій проголошувалося, що зв"язок за допомогою штучних супутників Землі повинна стати доступної для всіх держав на глобальній основі. При цьому дискримінація неприпустима. Координація експлуатації систем супутникового зв"язку здійснюється Міжнародним союзом електрозв"язку (МСЕ).

В 1982 р. була укладена Міжнародна конвенція електрозв"язку, у якій говориться про те, що частоти й орбіта геостаціонарних супутників є обмеженими природними ресурсами, які треба ефективно й ощадливо використовувати державам - членам МСЕ з метою забезпечення справедливого доступу до цієї орбіти й цих частот з урахуванням особливих потреб держав, що розвиваються, і географічного положення деяких країн

2) Безпосереднє телевізійне віщання з космічних супутників. У міру розвитку космічної техніки на певному етапі стало можливо забезпечувати з космосу не тільки передачу радіосигналів, але й телевізійне віщання. У зв"язку із цим виникла потреба правового регулювання діяльності по безпосередньому телевізійному віщанню через супутники (НТВ).

В 1972 р. Генеральна Асамблея ООН прийняла резолюцію 2916 (XXVII) про необхідність розробки принципів використання державами штучних супутників для безпосереднього телевізійного віщання з метою висновку міжнародної угоди або угод. В 1982 р. резолюцією Генеральної Асамблеї ООН були затверджені Принципи искористування державами штучних супутників Землі для міжнародного безпосереднього телевізійного віщання. Суть принципів зводиться до того, що служба НТВ може створюватися тільки на основі угод або домовленостей між державою віщання й державою прийому НТВ.

3) Дистанційне зондування Землі. Широке поширення у різних сферах життєдіяльності держав (сільське й лісове господарство, геологія, картографія й ін.) одержало дистанційне зондування Землі (ДЗЗ). Цей метод полягає в тім, що за допомогою супутників виробляється зйомка певних ділянок поверхні Землі, а також супутниковою апаратурою виміряються різні земні випромінювання. Отримані дані дозволяють вивчати багато природних явищ на поверхні Землі, антропогенний вплив на природне середовище, контролювати виконання договорів по обмеженню озброєнь і роззброюванню. Природно, що така діяльність вимагає міжнародно-правової регламентації

Ще в 1969 р. Комітет з космосу ООН приступився до розгляду цієї проблеми. Однак лише в 1986 р. Генеральна Асамблея ООН прийняла Принципи, що стосуються дистанційного зондування Землі з космічного простору. Відповідно до цього документа держави повинні співробітничати в області ДЗЗ. Діяльність по ДЗЗ не повинна наносити збитку законним правам і інтересам зондируемого держави. Держава, що здійснює ДЗЗ, відповідає за збиток, заподіяний законним правам і інтересам зондируемых держав. Зондувальні держави повинні консультуватися із зондируемыми на прохання останніх. Необхідно використовувати ДЗЗ із метою охорони навколишнього середовища й захисту людства від стихійних лих. Принципи охоплюють мирну діяльність держав по здійсненню ДЗЗ і не ставляться до спостережень із космосу у військових або військово-контрольних цілях.

4) Використання в космосі ядерних джерел енергії. У зв'язку з удосконалюванням ядерних технологій з'явилася можливість використовувати ядерні джерела енергії (ЯДЕ) на борті космічних об'єктів

В 1978 р. над територією Канади відбувся інцидент із радянським супутником «Космос-954», обладнаним ядерним реактором, у результаті чого частина канадської території одержала радіоактивне зараження. Це викликало необхідність розробки спеціального правового режиму для таких космічних об'єктів

В 1992 р. Генеральна Асамблея ООН схвалила Принципи, що стосуються використання ядерних джерел енергії в космічному просторі. Відповідно до Принципів використання ЯДЕ на борті космічних об'єктів доцільно. Однак держави повинні докладати зусиль для захисту людей і навколишнього середовища від небезпек, пов'язаних з радіацією. Будь-яка держава, що запускає космічний об'єкт із ЯДЕ на борті, повинне вчасно інформувати зацікавлені держави у випадку появи на космічному об'єкті несправностей і виникнення небезпеки повернення радіоактивних матеріалів на Землю. ЯДЕ можуть використовуватися на космічних об'єктах при здійсненні міжпланетних польотів і на високих орбітах. На низькі (навколоземних) орбітах ЯДЕ можуть використовуватися за умови зберігання об'єктів, що відробили, на досить високих орбітах. Передбачається також обов'язок держави, що запускає, проводити ретельну експертну оцінку безпеки ЯДЕ до запуску об'єкта вкосмос.

Держави несуть міжнародну відповідальність за всю національну діяльність із використанням ЯДЕ на космічних об'єктах. Держави також зобов'язані компенсувати матеріальний збиток, заподіяний використанням ЯДЕ в космосі. У цьому випадку поняття збитку включає обґрунтовані витрати на проведення операцій по пошуку, евакуації й розчищенню заражених територій.

5)Вивчення проблем охорони біосфери Землі;

6)Міжнародний контракт із використанням космічних засобів;

7)Медичні та біологічні дослідження і спостереження;

8) вивчення ресурсів інших планет із метою вивчення можливостей їхньої експлуатації;

9) космічна метеорологія.