МПрП
1.Поняття МПрП Міжнародне приватне право – це система юридичних норм, спрямованих на регулювання міжнародних невладнаних відносин з “іноземним елементом”.
МПрП належить до умовних термінів. По своїй суті це внутрішне право і носить національний характер. В німецькій правовій системі воно спочатку називалось прикордонне право, потім — зовнішнє приватне право, опісля отримало назву “міждержавне приватне право”. Французи спочатку визначили МПрП як міжнародне цивільне право, але з 1834 року закріпився термін, який використовується і сьогодні, — міжнародне приватне право.
МПрП складається з:
- колізійних норм;
- уніфікованих матеріальних правових норм;
- внутрішніх правових норм;
- процесуальних норм.
І. Колізійні норми складають історичну основу МПрП. Вони поділяються на дві групи: внутрішні колізійні норми, викладені у внутрішньому законодавстві країни(ст.8 ЦКУ); договірні колізійні норми, записані в м/н договорах, але направлені на регламентацію майнових відносин, які викли на рівні фізичних або юридичних осіб (5-ть Гаазьких конвенцій про шлюб та сім’ю).
Ст. 561(1) ЦКУ наводить наступний приклад колізійної норми: “цивільна дієздатність іноземного громадянина визначається законом тієї країни, громадянином якої він є”.
ІІ. Уніфіковані матеріально-правові норми. Існує два шляхи уніфікації:
- Уніфікація шляхом укладення м/н угод з питань матеріального права;
- Рецепція основних інститутів з іншої правової системи.
Особливості уніфікації в МПрП:
- уніфіковані правові норми можуть бути створені на основі м/н договору чи м/н звичаю (INKOTERMS були створені на основі звичаю);
- уніфікація — це досить високий рівень правового співробітництва між державами. Крок до єдиного права.
- уніфікація в деяких галузях прва не завжди бажана і можлива. Найбільші проблеми з уніфікацією сімейного і спадкового права, де в силі національні традиції і звичаї.
ІІІ. Внутрішні матеріальні норми — лише ті, які були спеціально створені для регламентації цивільно-правових відносин, ускладнених іноземним елементом. Ст.565 ЦКУ наводить приклад такої норми: “іноземні громадяни користуються в Україні цивільною правоздатністю на рівні з громадянами України”.
IV. Процесуальні норми — 1) самі по собі процесуальні норми публічного права; 2) норми процесуального характеру, ускладнені іноземним елементом.
2. Відмінності і зв’язок між мпп і мПрП.
Відмінності:
головне місце в регулюванні МПП займають відносини політичного характеру (безпека, мир, невтручання). МПрП регулює майнові цивільно-правові відносини, які мають міжнародний характер, але не на рівні держав, а на рівні фізичних і юридичних осіб.
для МПП основними суб’єктами виступають держави, міжнародні організації, нації, що боряться за власну незалежність. Для МПрП основними суб’єктами є фізичні і юридичні особи, і лише іноді держави.
основним джерелом для МПП є міжнародний договір (міждержавний). Для МПрП під основним джерелом розуміється внутрішній (національний) закон.
Зв’язок:
МПП і МПрП регулюють єдиний комплекс відносин — міжнародні відносини, але на різних рівнях.
Зв’язок: МПП і МПрП регулюють єдиний комплекс відносин — міжнародні відносини, але на різних рівнях.
3. Предмет і сфера МПрП МПрП пов’язане з м/н життям і має аспект приватності, по суті предмет регулювання МПП становлять міжнародні відносини. Але міжнародні відносини є різними і за суб’єктним характером, і за змістом (культурні, єкономічні, політичні; міждержавні і між іншими суб’єктами МП). Сферою регулювання МПрП є правові питання відносин між громадянами і організаціями, які виникають в сфері м/н життя, міждержавні відносини МПрП не регулює.
Існує три групи правовідносин, врегульюваних нормами МПрП:
1. Цивільні правовідносини (МПрП — цивільне право в м/н аспекті), але ті, що:
- виникають в сфері міжнародних відносин;
- виходять за межі однієї країни;
- суб’єктами цих відносин мають бути іноземні фізичні або юридичні особи.
2. Шлюбно-сімейні відносини з м/н елементом;
3. Трудові відносини за участю іноземців. Трудове право має елементи публічного і приватного права. Приватні (контракти), публічні (вихідні дні) і т.д.
МПрП є сферою відносин цивільно-правового характеру в широкому їх розумінні, які виникають в умовах м/н життя.
4. Іноземний елемент може бути у трьох формах:
суб’єкт правовідносин – іноземна фізична чи юридична особа;
об’єкту – певне благо (майно чи право), з приводу якого виникають правовідносини.
юридичний факт – дія чи подія, яка мала місце за кордоном, і на підставіякої встановлюються, змінюються або припиняються правовідносини.
Як вважає Ануфрієва Л.П., іноземний елемент – це будь-яка ситуація, у якій цивільні правовідносини мають реальний звязок з правопорядком двох і більше дерижав.
Відповідно, предмет міжнародного приватного права – цивільноправові у широкому сенсі відносини, ускладнені іноземним елементом.
Як зазначають Чешир і Норт, завдання міжнародного приватного права виконано, коли визначено, право якої держави має бути застосовано.
5. Колізія права в мПрП
Наявність іноземного елемента у відношенні, регульованому міжнародним приватним правом, породжує явище, іменоване «колізією» законів. "Колізія" - слово походить від латинського collisio, що означає зіткнення. Цей термін є умовним. Про колізії законів говорять образно, кажучи тим самим про необхідність вибору права між законами різних держав. Колізійна проблема - проблема вибору права, що підлягає застосуванню до того чи іншого правовідносин, - типова, перш за все, для міжнародного приватного права. Якщо в інших галузях права питання колізії законів мають другорядне значення, то тут саме колізійна проблема та її усунення становлять основний зміст цієї правової галузі, що відбилося в тому, що у деяких країнах її називають колізійним правом.
Отже, наявність цивільно-правового відношення, ускладненого іноземним елементом, призводить до колізії цивільного права різних держав, що, у свою чергу, породжує проблему вибору права, що підлягає застосуванню для врегулювання такого ставлення. Цивільно-правові відносини належать до предмета міжнародного приватного права, будучи відносинами, лежать у сфері дії цивільного права, маєнаціональний характер. Наявність у такому ставленні іноземного елемента пов'язує його з цивільним правом не однієї держави, а кількох - потенційно воно може бути врегульовано правом кожної держави, якому належить той чи інший його елемент. Цивільне право різних держав відрізняється, часом істотно, за своїм змістом - одні й ті ж питання по різному вирішуються у праві різних держав. Наслідком цього і є колізія права, яка полягає в тому, що одним і тим же фактичним обставинам може бути дана різна юридична оцінка.
Наприклад, застосування окремих норм Кодексу Наполеона, чинного у Франції та Бельгії, - інтерпретація одних і тих же його положень приводила в цих країнах до неоднозначних результатів. Зустрічаються випадки, коли на території держави укладають договір, наприклад, про спільну господарську діяльність громадянин цієї держави і іншого. Припустимо, що громадянин іншої держави не виконує свої зобов'язання.Громадянин держави, на території якого уклали договір, подає позовну заяву до суду. З'ясовується, що за законом держави, громадянином якої є відповідач, не виконав зобов'язання за договором, не досяг ще віку правової дієздатності. Отже, питання про дійсність договору може бути вирішено по-різному.
Отже, колізія права - це об'єктивно виникає явище, яке породжується двома причинами: наявністю іноземного елемента у цивільному правовому відношенні і різним змістом громадянського права різних держав, з якими це правове відношення пов'язано.