- •Поняття, функції та принципи права зовнішніх зносин.
- •Система органів зовнішніх зносин.
- •3. Дипломатичне право: основні поняття.
- •4. Дипломатичні привілеї та імунітети.
- •5. Консульське право: основні поняття.
- •6. Консульські привілеї та імунітети.
- •7. Право спеціальних місій: основні поняття.
- •8. Дипломатичне право міжнародних організацій: основні поняття.
- •9. Поняття та юридична природа міжнародно-правової відповідальності.
- •10. Підстави для виникнення міжнародно-правової відповідальності.
- •11. Види і форми міжнародно-правової відповідальності.
- •12. Поняття, типи, види й форми міжнародно-правових санкцій.
- •13. Міжнародно-протиправне діяння та його ознаки.
- •14. Класифікація міжнародно-протиправних діянь.
- •15. Особливості міжнародних спорів у сучасному світі.
- •16. Система мирних засобів вирішення міжнародних спорів.
- •17. Універсальні та регіональні механізми врегулювання міжнародних спорів.
- •18. Міжнародний судовий і арбітражний розгляд.
- •19. Міжнародні спори за участю приватних осіб.
- •20. Особливості розв’язання міжнародних економічних спорів.
- •21. Розгляд спорів Міжнародним Судом оон.
- •22. Принцип заборони застосування сили та загрози силою.
- •23. Історія і сучасна система правових гарантій міжнародної безпеки.
- •Глава VII Статуту оон – примусові заходи військового та невійськового характеру для врегулювання спорів; використання регіональних організацій безпеки.
- •24. Види законного застосування сили в сучасному міжнародному праві.
- •25. Проблеми реалізації принципу незастосування сили чи загрози силою.
- •26. Право держав на самооборону.
- •27. Концепція «гуманітарної інтервенції».
- •28. Універсальна система колективної безпеки за Статутом оон. Рада Безпеки оон.
- •Глава VII Статуту оон – примусові заходи військового та невійськового характеру для врегулювання спорів; використання регіональних організацій безпеки.
- •29. Міжнародні організації з проблем європейської безпеки.
- •Глава VII Статуту оон – примусові заходи військового та невійськового характеру для врегулювання спорів; використання регіональних організацій безпеки.
- •30. Основні міжнародні угоди в сфері роззброєння.
- •31. Юридичний статус і правовий режим Арктики.
- •32. Міжнародно-правовий статус Антарктики.
- •33. Поняття та джерела міжнародного морського права.
- •34. Міжнародно-правові статус і режим внутрішніх вод.
- •35. Міжнародно-правові статус і режим територіального моря.
- •36. Міжнародно-правові статус і режим прилеглої зони.
- •37. Міжнародно-правові статус і режим виключної економічної зони.
- •38. Міжнародно-правові статус і режим відкритого моря.
- •39. Делімітація, міжнародно-правові статус та режим континентального шельфу.
- •40. Дослідження і охорона морського середовища. Безпека на морі.
- •41. Статус морських суден та екіпажів.
- •42. Правове регулювання міжнародних морських торгових перевезень.
- •43. Поняття і джерела міжнародного повітряного права.
- •44. Правовий статус повітряного простору.
- •45. Правовий статус повітряного судна і його екіпажу.
- •46. Правова регламентація та юридична класифікація міжнародних повітряних сполучень.
- •47. Міжнародний аеропорт. Правове регулювання діяльності авіапідприємств.
- •48. Правове регулювання комерційної діяльності в міжнародних повітряних сполученнях. „Свободи повітря”.
- •49. Боротьба з актами незаконного втручання в діяльність цивільної авіації.
- •50. Міжнародні організації в галузі цивільної авіації.
- •51. Поняття і головні особливості міжнародного космічного права.
- •52. Джерела міжнародного космічного права.
- •53. Міжнародно-правовий режим космічного простору та небесних тіл.
- •54. Правовий статус космічних апаратів і екіпажів.
- •55. Міжнародно-правова відповідальність за шкоду, заподіяну космічними об’єктами.
- •56. Проблеми делімітації космічного простору і варіанти її вирішення.
- •57. Правові аспекти дистанційного зондування Землі.
- •58. Критерії правомірності міжнародного безпосереднього телевізійного віщання.
- •59. Міжнародно-правові форми мирного дослідження і використання космічного простору.
- •60. Співробітництво держав у рамках міжурядових космічних організацій.
- •61. Міжнародне гуманітарне право як галузь міжнародного права.
- •62. Система міжнародного гуманітарного права. Зміст „права Гааги”.
- •63. Система міжнародного гуманітарного права. Зміст „права Женеви”.
- •64. Сфера дії міжнародного гуманітарного права.
- •65. Заборонені засоби і методи ведення воєнних дій.
- •66. Особи, що знаходяться під захистом міжнародного гуманітарного права.
- •67. Роль Міжнародного комітету Червоного Хреста у збройних конфліктах.
- •68. Реалізація та імплементація норм міжнародного гуманітарного права.
- •69. Поняття та джерела міжнародного кримінального права.
- •70. Міжнародні злочини. Відповідальність за злочини проти миру та людства.
- •71. Поняття та види злочинів міжнародного характеру. Зобов’язання держав згідно з міжнародними конвенціями.
- •72. Міжнародні кримінальні трибунали ad hoc. Міжнародний кримінальний суд.
- •73. Правова допомога у кримінальних справах.
- •74. Міжнародна організація кримінальної поліції (Інтерпол).
- •75. Поняття та джерела міжнародного економічного права.
- •76. Принципи міжнародного економічного права.
- •77. Договірно-правовий та інституційний механізми міжнародних економічних відносин.
- •78. Суб’єкти міжнародного економічного права.
- •79. Примусові заходи в міжнародних економічних відносинах.
- •80. Проблема встановлення нового міжнародного економічного порядку і створення системи міжнародної економічної безпеки.
- •81. Світова організація торгівлі: створення, членство, функції, структура.
- •82. Міжнародні торговельні договори системи вто (сот).
- •83. Зміст і особливості гатт 1994 р. Договори, суміжні з гатт.
- •84. Генеральна угода з торгівлі послугами (гатс).
- •85. Угода з торгових аспектів прав інтелектуальної власності (тріпс).
- •86. Врегулювання спорів в рамках вто (сот).
- •87. Принципи та джерела міжнародного екологічного права.
- •88. Охорона навколишнього середовища та сталий розвиток.
- •89. Міжнародні організації та охорона довкілля.
- •90. Світовий океан як об’єкт міжнародно-правової охорони.
- •91. Захист довкілля від радіоактивного зараження.
- •92. Охорона тваринного світу. Охорона рослинного світу.
- •93. Охорона атмосферного повітря.
- •94. Охорона біологічного розмаїття.
- •95. Охорона довкілля під час збройних конфліктів.
- •96. Міжнародно-правові питання оцінки шкідливого транскордонного впливу на довкілля.
29. Міжнародні організації з проблем європейської безпеки.
Заходи Міжнародного співтовариства для забезпечення миру та безпеки:
1. Створення системи колективної безпеки (система спільних дій держав, спрямована на усунення загрози через
• Утримання від загрози силою
• Вирішення спорів мирним шляхом
• Співробітництво
ООН – універсальна система колективної безпеки: п. 4 ст. ІІ Статуту ООН:
П. 4 Ст. ІІ Статуту ООН –заборона застосування сили: « Все Члены Организации Объединенных Наций воздерживаются в их международных отношениях от угрозы силой или ее применения как против территориальной неприкосновенности или политической независимости любого государства, так и каким-либо другим образом, несовместимым с Целями Объединенных Наций»
Глава VII Статуту оон – примусові заходи військового та невійськового характеру для врегулювання спорів; використання регіональних організацій безпеки.
Статті 11, 26, 47 (Глава IV V VII) Статуту ООН – заходи у сферы розброэння
2. Обмеження озброєнь та контроль над озброєнням -- Статті 11, 26, 47 (Глава IV V VII) Статуту ООН
3. Заходи зміцнення довіри та заходи контролю
Разом з тим можуть утворюватися регіональні органи для вирішення питань безпеки якощо вони не суперечать принципам ООН і мають регіональні масштаби. До них належать НАТО та ОБСЄ
Історія створення законодавчої бази для регулювання проблем європейської безпеки:
1. Брюсcельський договір від 17 березня 1948 року - був присвячений переважно питанням безпеки Західної Європи.
2. 1954 рік - невдала спроба створити Європейське оборонне співтовариство;
3. Організація брюссельського договору та її наступник Західноєвропейський союз (ЗЄС) у першій фазі свого існування 1955-1984 переживав стагнацію внаслідок стрімкого розвитку північноатлантичної системи безпеки на чолі з НАТО;
4. Декларації та заяви Європейського Співтовариства (Копенгагенський документ 1973 року, доповідь Тіндеманна 1975 року, проект створення Європейського Союзу, схвалений Європарламентом 1984-го)
5. На засіданнях Європейської Ради у Дубліні (червень 1990 року) й у Римі (жовтень 1990 року) схвалено рішення про проведення майбутнім Європейським Союзом спільної зовнішньої політики та оборони. Це рішення було підтримане у жовтні 1991 року італо-англійською та франко-німецькою ініціативами про політичний вимір европейської інтеграції. Усі ці рішення знайшли логічне завершення 7 лютого 1992 року після офіційного підписання Договору про Європейський Союз Текст Договору проголошує п'ять основних цілей спільної зовнішньої політики та політики безпеки:
- збереження спільних цінностей, основних інтересів та незалежності Союзу;
- зміцнення безпеки Союзу та країн-членів;
- підтримання миру і зміцнення міжнародної безпеки;
- сприяння міжнародному співробітництву;
- розвиток і зміцнення демократії, забезпечення прав людини та основних свобод.
В рамках ОБСЕ происходит определенная переориентация на предотвраще¬ние и урегулирование локальных и региональных конфликтов. На встрече глав государств и правительств государств-участников ОБСЕ в Хельсинки 9-10 июля 1992 г. был принят пакет решений, предусматривающий создание антикризисных механизмов ОБСЕ, включая операции по поддержанию мира. Было определено, что на первой стадии урегулирования кризисных ситуаций используется механизм мирного разрешения споров, миссии специальных докладчиков и миссии по уста¬новлению фактов. В случае разрастания конфликта может быть принято решение о проведении операции по поддержанию мира на основе консенсуса или дей¬ствующим в качестве его агента Комитетом старших должностных лиц. Личный состав для участия в операциях ОБСЕ по поддержанию мира предоставляется от¬дельными государствами-участниками. Общий политический контроль за опера¬цией осуществляет Комитет старших должностных лиц.
НАТО имеет уже непосредственный опыт проведения силовых операций, которые государствами-участниками этой организации были квалифицированы как операции по поддержанию мира. При этом в наличии имелось поощрительное отношение СБ ООН. Так, в соответствии с резолюцией СБ ООН о возможности применения силы для обеспечения запрета на полеты в зоне воздушного про¬странства над Боснией и Герцеговиной в апреле 1994 г. НАТО нанесла бомбовые удары по позициям боснийских сербов в Горадже.
В Устав СНГ также включены положения о коллективной безопасности и о предотвращении конфликтов и разрешении споров, вытекающие из Договора о коллективной безопасности от 15 мая 1992 г. Устав СНГ закрепляет в ст.12 право на использование в случае необходимости Объединенных вооруженных сил в по¬рядке осуществления права на индивидуальную или коллективную самооборону в соответствии со ст. 51 Устава ООН. Устав СНГ предусматривает создание Групп военных наблюдателей и Коллективных сил по поддержанию мира в СНГ, поло¬жение которых подробно регламентируют Соглашение от 20 марта 1992 г. и в трех Ташкентских протоколах к нему от 15 мая и 16 июля 1992 г.