- •1.Управління як суспільне явище, еволюція його змісту та багатогранність.
- •2. Сутність, зміст і специфіка державного управління.
- •3. Державне управління як наука та навчальна дисципліна.
- •4. Конституційні засади виконавчої влади та державного управління в Україні.
- •5. Державне управління як діяльність виконавчо-розпорядчого характеру.
- •6. Система органів державної влади та місцевого самоврядування в Україні.
- •8. Територіальні підрозділи центральних органів виконавчої влади: права, компетенція, функції.
- •9. Місцеві державні адміністрації, їх місце в системі державного управління.
- •Основні завдання Місцеві державні адміністрації в межах відповідної адміністративно-територіальної одиниці забезпечують:
- •Компетенція До відання місцевих державних адміністрацій у межах і формах, визначених Конституцією і законами України, належить вирішення питань:
- •Склад і структура
- •Особливості діяльності районних державних адміністрацій в Автономній Республіці Крим
- •2.5.4. Структура місцевих державних адміністрацій
- •10. Місцеве самоврядування та його особлива роль у державному управлінні.
- •11. Сучасні принципи державного управління, джерела їх виникнення та формування.
- •2. Систематизація принципів державного управління
- •3. Види принципів державного управління
- •12. Загальні риси управлінської діяльності.
- •13. Стадії управлінської діяльності та управлінські технології: поняття та види.
- •1.6.1. Поняття та суть управлінського рішення
- •14. Функції, форми та процедури державного управління.
- •Поняття та сутність функцій державного управління
- •2. Класифікація функцій управління
- •15. Поняття та сутність цілей державного управління.
- •16. Поняття основних завдань і види функцій державного управління, їх класифікація.
- •17. Організаційно-правові аспекти регіонального управління.
- •18. Функціональна структура державного управління: сутність та умови її побудови.
- •19. Роль і місце регіонального управління в загальній системі державного управління.
- •3. Суб'єкти федерації не володіють суверенітетом у повному обсязі і, як правило, не мають права на односторонній вихід із федерації.
- •4. Суб'єкти федерації можуть мати власні конституції, положення яких не суперечать конституції федерації.
- •1.4.3. Основи побудови організаційної структури державного управління
- •23. Взаємодія центральних, регіональних і місцевих органів державної влади та місцевого самоврядування, розмежування їх функцій і повноважень.
- •24. Поняття та зміст управлінського рішення.
- •25. Зміст процесу підготовки та прийняття управлінського рішення, її етапи.
- •26. Поняття, зміст та призначення контролю та обліку в державному управлінні.
- •27. Місце та роль контролю в системі державного управління.
- •28. Система контролю в органах виконавчої влади, її організаційне, методичне та правове забезпечення.
- •29. Громадський контроль: поняття, цілі, об’єкти, форми, суб’єкти, структура.
- •Про звернення громадян
- •Розділ I Загальні положення Стаття 1. Звернення громадян
- •Стаття 2. Законодавство про звернення громадян
- •Стаття 3. Основні терміни, що вживаються в цьому Законі
- •Стаття 4. Рішення, дії (бездіяльність), які можуть бути оскаржені
- •Стаття 5. Вимоги до звернення
- •Стаття 6. Мова звернень і рішень та відповідей на них
- •Стаття 7. Заборона відмови в прийнятті та розгляді звернення
- •Стаття 8. Звернення, які не підлягають розгляду та вирішенню
- •Стаття 9. Заборона переслідування громадян за подання звернення і неприпустимість примушування їх до його подання
- •Стаття 10. Заборона розголошення відомостей, що містяться у зверненнях
- •Стаття 15. Розгляд заяв (клопотань)
- •Стаття 16. Розгляд скарг громадян
- •Стаття 17. Термін подання скарги
- •Стаття 18. Права громадянина при розгляді заяви чи скарги
- •Стаття 20. Термін розгляду звернень громадян
- •Стаття 21. Безоплатність розгляду звернення
- •Стаття 22. Особистий прийом громадян
- •Стаття 26. Відповідальність громадян за подання звернень протиправного характеру
- •Стаття 27. Відшкодування витрат по перевірці звернень, які містять завідомо неправдиві відомості
- •Стаття 28. Контроль за дотриманням законодавства про звернення громадян
- •Стаття 29. Прокурорський нагляд за дотриманням законодавства про звернення громадян
- •Особливості відповідальності державних службовців
- •48. Причини та умови виникнення бюрократизму.
- •49. «Ідеальний тип» адміністративної організації м. Вебера – найкраща з усіх можливих форм організації, що ефективно служить будь-якому політичному «хазяїну».
- •54. Боротьба із бюрократизмом в органах управління – реальний шлях до забезпечення прав свободи людини і громадянина.
- •55. Загальні правила поведінки державного службовця.
- •56. Конфлікт інтересів і недопущення проявів корупції.
- •57. Дотримання обмежень і заборон, передбачених Законами України «Про державну службу» та «Про боротьбу з корупцією».
- •58. Співвідношення законності, правопорядку та раціональності в державному управлінні.
- •59. Правопорушення та відповідальність.
- •60. Зміст законності в державному управлінні.
- •Закон україни "Про державну службу"
- •Розділ I загальні положення
- •Розділ II державна політика у сфері державної служби
- •Розділ III правовий статус державних службовців державних органів та їх апарату
- •Розділ IV проходження державної служби в державних органах та їх апараті
- •Розділ V службова кар'єра
- •Розділ VI припинення державної служби
- •Розділ VII матеріальне та соціально-побутове забезпечення державних службовців
- •Розділ VIII відповідальність за порушення законодавства про державну службу
5. Державне управління як діяльність виконавчо-розпорядчого характеру.
Виконавчо-розпорядчий характер означає, що державне управління становлять два взаємопов'язаних аспекти: виконавча та розпорядча діяльність. Органи, які здійснюють державне управління, - це виконавчі структури, що й відображено в їх назві (органи виконавчої влади). Основним їх призначенням є організація виконання законодавчих актів, прийнятих парламентом, та актів глави держави. Разом з тим, реалізація даної функції є неможливою без здійснення певних розпорядчих дій. Розпорядча діяльність реалізується:
по-перше, через видання загальнообов'язкових нормативно-правових актів (постанов, положень, наказів, розпоряджень тощо);
по-друге, в організації виконання зазначених приписів;
по-третє, в здійсненні контролю за їх виконанням.
6. Система органів державної влади та місцевого самоврядування в Україні.
Органи державної влади – складова частина державного механізму, наділена владними повноваженнями, обсяг яких визначається Конституцією України та законами. Діяльність органів державної влади забезпечують посадові та службові особи, які працюють на професійних засадах, можуть здійснювати юридично чинні дії та мають спеціальний статус державного службовця.
Організація та діяльність органів державної влади здійснюється за принципом народного суверенітету, одним з елементів якого є поділ державної влади на законодавчу (здійснює Верховна Рада України), виконавчу (Кабінет Міністрів України, міністерства та ін. центральні органи виконавчої влади, місцеві державні адміністрації), судову (Конституційний Суд України та суди загальної юрисдикції - Верховний Суд України, місцеві суди). Окреме місце в системі органів державної влади займає Президент України та органи прокуратури.
Розділ XI МІСЦЕВЕ САМОВРЯДУВАННЯ
Стаття 140. Місцеве самоврядування є правом територіальної громади - жителів села чи добровільного об'єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища та міста - самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.
(положенням частини першої статті 140 дано офіційне тлумачення згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 18.06.2002 р. N 12-рп/2002)
Особливості здійснення місцевого самоврядування в містах Києві та Севастополі визначаються окремими законами України.
(положенню частини другої статті 140 дано офіційне тлумачення згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 25.12.2003 р. N 21-рп/2003)
Місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою в порядку, встановленому законом, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи.
(положенню частини третьої статті 140 дано офіційне тлумачення згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 25.12.2003 р. N 21-рп/2003)
Органами місцевого самоврядування, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст, є районні та обласні ради.
Питання організації управління районами в містах належить до компетенції міських рад.
(положенню частини п'ятої статті 140, в системному зв'язку з статтями 142, 143, дано офіційне тлумачення згідно з рішенням Конституційного Суду України від 13.07.2001 р. N 11-рп/2001)
Сільські, селищні, міські ради можуть дозволяти за ініціативою жителів створювати будинкові, вуличні, квартальні та інші органи самоорганізації населення і наділяти їх частиною власної компетенції, фінансів, майна.
Стаття 141. До складу сільської, селищної, міської, районної, обласної ради входять депутати, які обираються жителями села, селища, міста, району, області на основі загального, рівного, прямого виборчого права шляхом таємного голосування строком на п'ять років.
(частина перша статті 141 в редакції Закону України від 08.12.2004 р. N 2222-IV)
Територіальні громади на основі загального, рівного, прямого виборчого права шляхом таємного голосування обирають строком на чотири роки відповідно сільського, селищного та міського голову, який очолює виконавчий орган ради та головує на її засіданнях.
(положенню частини другої статті 141 дано офіційне тлумачення згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 25.12.2003 р. N 21-рп/2003)
Статус голів, депутатів і виконавчих органів ради та їхні повноваження, порядок утворення, реорганізації, ліквідації визначаються законом.
Голова районної та голова обласної ради обираються відповідною радою і очолюють виконавчий апарат ради.
Стаття 142. Матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об'єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад.
(положенню частини першої статті 142 дано офіційне тлумачення згідно з рішенням Конституційного Суду України від 13.07.2001 р. N 11-рп/2001)
Територіальні громади сіл, селищ і міст можуть об'єднувати на договірних засадах об'єкти комунальної власності, а також кошти бюджетів для виконання спільних проектів або для спільного фінансування (утримання) комунальних підприємств, організацій і установ, створювати для цього відповідні органи і служби.
Держава бере участь у формуванні доходів бюджетів місцевого самоврядування, фінансово підтримує місцеве самоврядування. Витрати органів місцевого самоврядування, що виникли внаслідок рішень органів державної влади, компенсуються державою.
Стаття 143. Територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності; затверджують програми соціально-економічного та культурного розвитку і контролюють їх виконання; затверджують бюджети відповідних адміністративно-територіальних одиниць і контролюють їх виконання; встановлюють місцеві податки і збори відповідно до закону; забезпечують проведення місцевих референдумів та реалізацію їх результатів; утворюють, реорганізовують та ліквідовують комунальні підприємства, організації і установи, а також здійснюють контроль за їх діяльністю; вирішують інші питання місцевого значення, віднесені законом до їхньої компетенції.
Обласні та районні ради затверджують програми соціально-економічного та культурного розвитку відповідних областей і районів та контролюють їх виконання; затверджують районні і обласні бюджети, які формуються з коштів державного бюджету для їх відповідного розподілу між територіальними громадами або для виконання спільних проектів та з коштів, залучених на договірних засадах з місцевих бюджетів для реалізації спільних соціально-економічних і культурних програм, та контролюють їх виконання; вирішують інші питання, віднесені законом до їхньої компетенції.
Органам місцевого самоврядування можуть надаватися законом окремі повноваження органів виконавчої влади. Держава фінансує здійснення цих повноважень у повному обсязі за рахунок коштів Державного бюджету України або шляхом віднесення до місцевого бюджету у встановленому законом порядку окремих загальнодержавних податків, передає органам місцевого самоврядування відповідні об'єкти державної власності.
Органи місцевого самоврядування з питань здійснення ними повноважень органів виконавчої влади підконтрольні відповідним органам виконавчої влади.
Стаття 144. Органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території.
Рішення органів місцевого самоврядування з мотивів їх невідповідності Конституції чи законам України зупиняються у встановленому законом порядку з одночасним зверненням до суду.
Стаття 145. Права місцевого самоврядування захищаються в судовому порядку.
Стаття 146. Інші питання організації місцевого самоврядування, формування, діяльності та відповідальності органів місцевого самоврядування визначаються законом.
7. Центральні органи виконавчої влади: права, компетенція, функції. Див біл. 4