- •1.Управління як суспільне явище, еволюція його змісту та багатогранність.
- •2. Сутність, зміст і специфіка державного управління.
- •3. Державне управління як наука та навчальна дисципліна.
- •4. Конституційні засади виконавчої влади та державного управління в Україні.
- •5. Державне управління як діяльність виконавчо-розпорядчого характеру.
- •6. Система органів державної влади та місцевого самоврядування в Україні.
- •8. Територіальні підрозділи центральних органів виконавчої влади: права, компетенція, функції.
- •9. Місцеві державні адміністрації, їх місце в системі державного управління.
- •Основні завдання Місцеві державні адміністрації в межах відповідної адміністративно-територіальної одиниці забезпечують:
- •Компетенція До відання місцевих державних адміністрацій у межах і формах, визначених Конституцією і законами України, належить вирішення питань:
- •Склад і структура
- •Особливості діяльності районних державних адміністрацій в Автономній Республіці Крим
- •2.5.4. Структура місцевих державних адміністрацій
- •10. Місцеве самоврядування та його особлива роль у державному управлінні.
- •11. Сучасні принципи державного управління, джерела їх виникнення та формування.
- •2. Систематизація принципів державного управління
- •3. Види принципів державного управління
- •12. Загальні риси управлінської діяльності.
- •13. Стадії управлінської діяльності та управлінські технології: поняття та види.
- •1.6.1. Поняття та суть управлінського рішення
- •14. Функції, форми та процедури державного управління.
- •Поняття та сутність функцій державного управління
- •2. Класифікація функцій управління
- •15. Поняття та сутність цілей державного управління.
- •16. Поняття основних завдань і види функцій державного управління, їх класифікація.
- •17. Організаційно-правові аспекти регіонального управління.
- •18. Функціональна структура державного управління: сутність та умови її побудови.
- •19. Роль і місце регіонального управління в загальній системі державного управління.
- •3. Суб'єкти федерації не володіють суверенітетом у повному обсязі і, як правило, не мають права на односторонній вихід із федерації.
- •4. Суб'єкти федерації можуть мати власні конституції, положення яких не суперечать конституції федерації.
- •1.4.3. Основи побудови організаційної структури державного управління
- •23. Взаємодія центральних, регіональних і місцевих органів державної влади та місцевого самоврядування, розмежування їх функцій і повноважень.
- •24. Поняття та зміст управлінського рішення.
- •25. Зміст процесу підготовки та прийняття управлінського рішення, її етапи.
- •26. Поняття, зміст та призначення контролю та обліку в державному управлінні.
- •27. Місце та роль контролю в системі державного управління.
- •28. Система контролю в органах виконавчої влади, її організаційне, методичне та правове забезпечення.
- •29. Громадський контроль: поняття, цілі, об’єкти, форми, суб’єкти, структура.
- •Про звернення громадян
- •Розділ I Загальні положення Стаття 1. Звернення громадян
- •Стаття 2. Законодавство про звернення громадян
- •Стаття 3. Основні терміни, що вживаються в цьому Законі
- •Стаття 4. Рішення, дії (бездіяльність), які можуть бути оскаржені
- •Стаття 5. Вимоги до звернення
- •Стаття 6. Мова звернень і рішень та відповідей на них
- •Стаття 7. Заборона відмови в прийнятті та розгляді звернення
- •Стаття 8. Звернення, які не підлягають розгляду та вирішенню
- •Стаття 9. Заборона переслідування громадян за подання звернення і неприпустимість примушування їх до його подання
- •Стаття 10. Заборона розголошення відомостей, що містяться у зверненнях
- •Стаття 15. Розгляд заяв (клопотань)
- •Стаття 16. Розгляд скарг громадян
- •Стаття 17. Термін подання скарги
- •Стаття 18. Права громадянина при розгляді заяви чи скарги
- •Стаття 20. Термін розгляду звернень громадян
- •Стаття 21. Безоплатність розгляду звернення
- •Стаття 22. Особистий прийом громадян
- •Стаття 26. Відповідальність громадян за подання звернень протиправного характеру
- •Стаття 27. Відшкодування витрат по перевірці звернень, які містять завідомо неправдиві відомості
- •Стаття 28. Контроль за дотриманням законодавства про звернення громадян
- •Стаття 29. Прокурорський нагляд за дотриманням законодавства про звернення громадян
- •Особливості відповідальності державних службовців
- •48. Причини та умови виникнення бюрократизму.
- •49. «Ідеальний тип» адміністративної організації м. Вебера – найкраща з усіх можливих форм організації, що ефективно служить будь-якому політичному «хазяїну».
- •54. Боротьба із бюрократизмом в органах управління – реальний шлях до забезпечення прав свободи людини і громадянина.
- •55. Загальні правила поведінки державного службовця.
- •56. Конфлікт інтересів і недопущення проявів корупції.
- •57. Дотримання обмежень і заборон, передбачених Законами України «Про державну службу» та «Про боротьбу з корупцією».
- •58. Співвідношення законності, правопорядку та раціональності в державному управлінні.
- •59. Правопорушення та відповідальність.
- •60. Зміст законності в державному управлінні.
- •Закон україни "Про державну службу"
- •Розділ I загальні положення
- •Розділ II державна політика у сфері державної служби
- •Розділ III правовий статус державних службовців державних органів та їх апарату
- •Розділ IV проходження державної служби в державних органах та їх апараті
- •Розділ V службова кар'єра
- •Розділ VI припинення державної служби
- •Розділ VII матеріальне та соціально-побутове забезпечення державних службовців
- •Розділ VIII відповідальність за порушення законодавства про державну службу
27. Місце та роль контролю в системі державного управління.
28. Система контролю в органах виконавчої влади, її організаційне, методичне та правове забезпечення.
29. Громадський контроль: поняття, цілі, об’єкти, форми, суб’єкти, структура.
Одним із видів контролю за діяльністю органів державного управління і місцевого самоврядування є громадський контроль. Громадський контроль — один з видів соціального контролю, який здійснюється об'єднаннями громадян та самими громадянами. Він є важливою формою реалізації демократії і способом залучення населення до управління суспільством та державою.
Згідно зі статтею 38 Конституції України «громадяни мають право брати участь в управлінні державними справами, у всеукраїнському та місцевих референдумах, вільно обирати і бути обраними до органів державної влади та органів місцевого самоврядування». Така конституційна норма передбачає як у теоретичному, так і в практичному контексті громадський контроль за органами державного управління і місцевого самоврядування.
Суб'єктами громадського контролю є громадські об'єднання і політичні партії, професійні спілки, молодіжні та інші громадські організації, органи самоорганізації населення, трудові колективи, збори громадян за місцем проживання, а також окремі громадяни.
Громадський контроль як засіб забезпечення законності в діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування суттєво відрізняється від інших видів контролю. Ця відмінність полягає насамперед у тому, що всі суб'єкти громадського контролю виступають від імені громадськості, а не держави. їх контрольні повноваження зазвичай не мають юридично владного змісту, а рішення за результатами перевірок мають, як правило, рекомендаційний характер1.
Характерною рисою громадського контролю є запобігання порушенням у сфері державного управління за допомогою засобів суспільного впливу.
Об'єктом громадського контролю є діяльність органів державної влади та органів місцевого самоврядування,
підприємств, установ і організацій, а також поведінка окремих громадян.
Своє право контролю над державними інституціями громадяни реалізують через різноманітні громадські об'єднання, що створюються на основі Закону України «Про об'єднання громадян». Об'єднанням громадян є добровільне громадське формування, створене на основі єдності інтересів для спільної реалізації громадянами своїх прав і свобод. Незалежно від назви (рух, конгрес, асоціація, фонд, спілка тощо) об'єднання громадян відповідно до Закону України «Про об'єднання громадян» визнається політичною партією або громадською організацією.
Для здійснення цілей і завдань, визначених у статутних документах, зареєстровані об'єднання громадян користуються правом:
— виступати учасником цивільно-правових відносин, набувати майнових і немайнових прав;
— представляти і захищати свої законні інтереси та інтереси своїх членів у державних та громадських органах;
— брати участь у політичній діяльності, проводити масові заходи (збори, мітинги, демонстрації тощо);
— одержувати від органів державної влади та органів місцевого самоврядування інформацію, необхідну для реалізації своїх цілей і завдань;
— вносити пропозиції до органів влади й управління;
— розповсюджувати інформацію і пропагувати свої ідеї та цілі;
— засновувати засоби масової інформації.
У порядку, передбаченому законодавством, політичні партії також мають право:
— брати участь у виробленні державної політики;
— брати участь у формуванні органів влади, представництва в їх складі;
— доступу під час виборчої кампанії до державних засобів масової інформації1.
Використовуючи зазначені права, об'єднання громадян здійснюють контроль за діяльністю органів державної вла-ди та органів місцевого самоврядування і використовують для цього такі форми, як вибори, референдуми, загальнонародні обговорення тощо.
Профспілки як впливова громадська організація здійснюють громадський контроль через свої комітети, різноманітні контрольні комісії, збори первинних організацій за виконанням колективних договорів, дотриманням санітарних умов і техніки безпеки на виробництві, вимог трудового законодавства, законодавчих та нормативних актів з питань соціального захисту.
Основним методом громадського контролю є перевірка виконання вимог чинного законодавства та прийнятих рішень на підконтрольних об'єктах. Вона може здійснюватись як самостійно, так і разом з органами державного контролю. За результатами перевірок на підставі складених при цьому протоколів та актів громадські організації інформують відповідні державні органи про виявлені порушення, вносять пропозиції щодо притягнення правопорушників до відповідальності тощо.
30. Поняття і зміст інформаційної відкритості органів державних органів і вищих посадових осіб держави.
31. Обсяг і характер відомостей, що підлягають оприлюдненню, та його порядок.
32. Зміст відомостей, що підлягають оприлюдненню у пресі, та зміст інформаційного повідомлення.
33. Порядок обов’язкового декларування вищими посадовими особами майна і доходів, їх відповідальність за подання неправдивих відомостей.
34. Громадянин у державному управлінні, його права та обов’язки.
35. Поняття і зміст звертання громадян і вимоги щодо них.
36. Перелік рішень (дій), що підлягають оскарженню, та обмеження, що встановлюються при розгляді скарг громадян.
37. Права громадян і обов’язки органів державного управління та їхніх посадових осіб щодо розгляду звернень громадян.