- •Технології та обладнання для змішування пластмас.
- •Матриці пластмас. Основні термопласти, реактопласти та термоеластопласти, на базі яких створюються пластмаси.
- •Релаксаційні процеси, релаксаційний спектр та час релаксації полімерів.
- •6 Технологія і обладнання для стренгової грануляції композицій пластмас.
- •7 Коротка характеристика основних багатотоннажних полімерів. Стан і перспектива їх виробництва в Україні.
- •8 Молекулярно-реологічне обґрунтування процесів орієнтації пластмас.
- •9 Технології та обладнання для таблетування термореактивних пресматеріалів.
- •10 Пластмаси - полімерні композиційні матеріали, принципи їх створення.
- •11. Фiзична I хiмiчна деструкцiя полiмерiв. Особливостi хiмiчних процесiв при перегpiвi пвх
- •12. Особливостi екструзiйних технологiй. Класифiкацiя екструзiйного обладнання.
- •13. Загальна характеристика вихiдних компонентiв пласмас.
- •15. Екструдери черв’ячнi, дисковi I комбiнованi. Iх призначення та особливостi.
- •16. Наповнення полімерів. Основні види наповнювачів і типи структур наповнених полімерів. Особливості введення напОвнювачів.
- •17. Залежність коефіцієнту еластичного відновлення від швидкості зсуву і відносної довжини каналу.
- •18. Фізико-хімічні процеси, що протікають в екструдерах.
- •19. Пластифікація полімерів. Види пластифікації і пластифікаторів. Сумісність пластифікаторів з полімерами. Особливості введення пластифікаторів.
- •20. Фізичні властивості пластмас, їх вплив на переробку.
- •21 Основні параметри процесу екструзії
- •22 Модифікування властивостей сумішей полімерів наповнювачами, пластифікаторами та іншими добавками
- •23 Переробляємість пластмас і оцінка її з використанням термомеханічного аналізу
- •24 Функціональні зони екструдерів, їх сумісна робота
- •25. Горючість пластмас, методи її зниження
- •26 Тривала термостійкість полімерів і композицій. Термічна і механічна деструкція полімерів.
- •27 Гідравлічна взаємодія екструдера з головкою. Робоча точка єкструзії.
- •28 Спінювання, фізико-хімічні основи процесу
- •29 Текучість. Показник текучості розплаву термопластів
- •30 Математична модель зони завантаження. Коефіцієнт бокового тиску, його значення при аналізі руху “пробки”
- •31. Пространственное (сетчатое) структурирование термопластов
- •32. В’язкотекучі властивості пластмас, в тому числі час твердження по методу Канавця
- •34. Токсичность пластмасс
- •35.Усадка изделий из пластмасс. Анизотропия усадки.
- •36. Математическая модель зоны дозирования. Анализ степени влияния на продуктивность экструдера
- •37 Изменение агрегатного, фазового и физического состояния при экструзионной переработке пластмасс
- •38. Гранулометрический состав текучих , методы определения
- •39. Назначение и классификация пластмассовых труб, особенности методов их производства
- •40. Ориентация макромолекул, связь макроструктур со свойствами пластмасс
- •41. Класифікація методів переробки пластмас та іх загальна характеристика.
- •42. Особливості підготовки розплаву для екструзії труб
- •43. Эластическая турбулентность при течении расплава полимера
- •44. . Анализ процессов переработки с позиций элементарных стадий (модулей).Их значение для новых технологий и модернизации существующих.
- •45. Формування заготовок виробів з пластмас. Соекструзія заготовок виробів.
- •46. Стан і перспективи виготовлення виробів з пластмас
- •47. Переробляємість пластмас та оцінка її з використанням дта
- •48. Змішування сипких речовин, сипких та рідинних компонентів, розплавів пластмас
- •49. Одержання пластмас, їх класифікація і особливості властивостей
- •50. Термостабільність та термостійкість полімерів
23 Переробляємість пластмас і оцінка її з використанням термомеханічного аналізу
Процес формування виробів із пластмас і еластомерів здійснюється, коли полімери знаходяться переважно у в’язкотекучому стані і лише в деяких випадках (наприклад, формування з листів) –у високоеластичному. При охолодженні виробів полімер переходить у твердий агрегатний стан у результаті скловання чи кристалізації. Перехід з одного фізичного стану в інший, а також процеси плавлення і кристалізації відбуваються при визначених значеннях температур, знання і використання яких необхідно при виборі режимів переробки полімерів. Так, в залежності від температури скловання і плавлення (текучості) змінюються час охолодження виробу, температура форми і робочих вузлів переробного устаткування, інші технологічні параметри процесу переробки.
Температура переходу з одного стану в інший і вид термомеханічної кривої використовуються для вибору методу і визначення умов переробки полімерів. Якщо перехід полімеру з кристалічного стану у в’язкотекучий відбувається у вузькому температурному інтервалі, то при переробці такого полімеру необхідно точне регулювання температури. Аморфні полімери в інтервалі застосовуваних температур переробки можуть піддаватися значному деформуванню, наприклад, у зоні плавлення екструдера, тому черв'як у цій зоні може мати перемінну глибину нарізки на порівняно великій довжині. Кристалічні полімери до температури плавлення майже не деформуються, тому для їх переробки потрібний черв'як з довгою зоною завантаження і короткою зоною стиску, відповідно змінюється і температурний режим нагрівання.
По виду термомеханічної кривої можна також непрямо судити про швидкість реакції. Чим повільніше відбувається твердіння, тим спостерігається більш плавний перехід від температури текучості до ділянки кривої, де відсутня зміна деформації.
Температура
Рис. 8.3. Термомеханічні криві термореактивних матеріалів з швидкотверднучим (1) і повільнотверднучим (2) зв’язуючим.
Термомеханічні дослідження проводять звичайно при розтягу плоских зразків або при вдавленні стержня в зразок циліндричної форми. У першому випадку за звичай дослідженню піддаються плівки, а в другому - зразки, вирізані з готових виробів або отримані пресуванням з порошку (гранул).
Характерна крива, одержана при циклічному напруженні, показана на рис. 8.5. Перевага термомеханічної кривої, записаної при циклічному напруженні, полягає в тому, що вона дозволяє більш чітко виявити перехід у високоеластичний стан і визначити температуру, при якій у в’язкотекучому стані значно зменшуються або цілком зникають високоеластичні зворотні деформації. Високоеластична деформація помітно починає виявлятися вище температури скловання, і на діаграмі виникає синусоїдальна крива. Залишкова незворотна деформація до температури текучості мала, тому нижня вітка синусоїди йде майже паралельно осі абсцис, а при Т > Тт незворотна деформація значно зростає і нижня вітка кривої піднімається вверх. Хоча полімер знаходиться у в’язкотекучому стані, частка зворотної високоеластичної деформації ще зберігається, ця деформація починає зникати трохи вище температури текучості. Таким чином, амплітуда коливань кривої є величиною, що характеризує пружну деформацію.
Температура
Рис. 8.5. Термомеханічна крива аморфного полімеру, знята при циклічному напруженні зразка.
З викладеного випливає, що термомеханічний метод дослідження полімерів може бути використаний як для визначення характерних температур переходу з одного фізичного стану в інший, так і для оцінки перероблюваності полімерів і виявлення деяких особливостей їх будови. Варто помітити, що термомеханічний метод не дає повної інформації про перероблюваність полімерів і його звичайно використовують у сполученні з іншими методами, наприклад, з диференційно-термічним аналізом і реологічними дослідженнями.