- •Поняття «парламентаризм». Парламентаризм як форма суспільного життя
- •2. Періодизація світового Парламентаризму.
- •3. Типи парламентаризму.
- •4. Парламентські інститути в античному світі.
- •5. Станово - представницькі установи Середньовічча та Нового часу…
- •6. Британьські концепції парламентаризму: Локк, Берк, Міль
- •7. Американські концепції парламентаризму: Медісон, Джефферсон, Гамільтон
- •8. Ідеї парламентаризму в німецькій класичній філософії
- •9. Сучасний парламентаризм, його значення та функції
- •10. Керівні органи парламенту: різновиди, способи формування, функції та роль.
- •11. Двопалатна структура парламенту: сутність і різновиди
- •12. Структура сучасних парламентів: поняття, типи парламентів.
- •13. Повноваження верховної палати парламенту.
- •14. Однопалатні парламенти.
- •15. Повноваження нижньої палати парламенту в двопалатних парламентах унітарних держав
- •16. Повноваження нижньої палати парламенту в двопалатних парламентах федеративних держав.
- •17. Принципи організації сучасних парламентів: основні ознаки
- •18. Сесійність і професійність сучасних парламентів
- •19. Кількісний склад сучасних парламентів
- •20. Строки повноважень парламентів
- •21. Порядок формування парламентів. Залежність складу парламенту від типу виборчої системи.
- •22. Мажоритарна виборча система. Її вплив на структуру парламенту.
- •23. Пропорційна виборча система та її роль у структуруванні парламенту
- •24. Змішана виборча система та її роль у структуризації парламенту
- •25. Поняття «обмежувальний пункт». Його вплив на структурування парламенту
- •26. Порядок формування верхньої палати парламенту.
- •27. Проблема двопалатності парламенту в унітарних державах.
- •28. Прямі та багатоступінчаті (непрямі) вибори депутатів, призначення членів парламенту, мандат «за посадою»
- •29. Парламентські фракції (клуби, групи) : підстави для формування, роль у роботі парламенту.
- •30. Постійні комітети (комісії) парламенту.
- •31. Особливості політичної структуризації п-тів в сша та в. Британії.
- •32. Чергові та позачергові сесії парламентів
- •33. Допоміжний апарат парламенту.
- •34.Праламентські слідчі комісії.
- •35. Статус парламентаріїв
- •36. Парламентскийй імунітет та індемнітет
- •37. Зміст законодавчої функції парламентів
- •38. Поняття «Законодавчий процес»
- •39. Основні етапи законотворення.
- •41. Поняття «Законодавча ініціатива», суб’єкти зі
- •42. Етап обговорення законопроекту
- •43. Етап прийняття Закону.
- •44. Парламентські читання у законодавчому процесі
- •45. Етап підписання Закону.
- •46. Право вето в Конституціях країн світу.
- •47. Відносне (відкладене) вето і процедура його подолання
- •48. Етап Офіційного оприлюднення закону
- •Поняття “механізм стримувань і противаг”
- •50.Установча функція парламенту : поняття
- •51. Процедура обрання глави держави парламентом.
- •Участь парламенту у формуванні уряду.
- •54.Участь парламенітв у формуванню органів державної влади або призначенню посадових осіб.
- •55.Повноваження парламенту у сфері зовнішньої політики .
- •56.Квазісудові функції парламентів(Імпічмент,амністія)
- •57. Контрольна функція парламенту: поняття
- •Поняття «парламент» без «парламентаризму»
- •Контрольні органи парламенту.
- •10) Діяльність за здійсненням делегованих поановажень
- •61. Форми парламентських контролю
- •10) Діяльність за здійсненням делегованих поановажень
- •62. Виконавча влада як об’єкт парламентського контролю.
- •63. Інтерпеляція та депутатський запит
- •64. Тимчасові комітети(комісії) призначення, процедура формування.
- •65. Питання про довіру уряду та звіти уряду.
- •У Німеччині
- •У Франції
- •66. Інститут омбудсмана
- •69. Парламентські слухання.
- •70. Бюджетний процес і рахункові палати
- •71. Поняття асигнатура і контра сигнатура.
- •73. Процес становлення парламентаризму в сучасній Україні
- •74. Процедура формування парламенту України
- •75. Верховна Рада України контексті сучасного парламентаризму,
- •76. Парламент України в системі вищих органів державної влади
- •77. Керівні органи українського парламенту
- •78. Структура Верховної Ради України
- •79. Повноваження парламенту України
- •80. Контрольна функція українського парламенту
- •81. Проблема політичної відповідальності парламенту в Україні
- •82. Правовий статус народного депутата України
- •83. Процедура проходження законопроекту в парламенті
- •84. Президентське право не вето та процедура його подолання в Україні
- •85. Підстави та процедура розпуску парламенту в Україні
- •86. Парламентські фракції та групи в парламенті України
- •87. Контроль парламенту за здійсненням делегованих повноважень.
- •88. Проблема утвердження парламентаризму в постсоціалістичних країнах
- •89. Проблема парламентаризму в президентських республіках
- •90. Поняття "криза парламентаризму", її сутність
71. Поняття асигнатура і контра сигнатура.
Контрасигнатура(підписую, скріплюю) підпис) – скріплення акта глави держави підписом прем’єр- міністра та\або відповідного міністра , без якого акт не набирає юридичної сили.
Інститут К. застосовується у країнах з парламентарними і змішаною республіканськими формами державного правління. Призначення К. вбачається насамперед у тому, щоб зняти з глави держави політичну відповідальність за виданий акт і покласти її на уряд та окремих його членів. К. є юридичним оформленням обмеження повноважень глави держави. У різних країнах сфера застосування К. неоднакова. У країнах з парламентарними формами правління контрасигнуються всі або майже всі акти глави держави, у тому числі рішення про призначення глави і членів уряду, про промульгацію закону, про повернення закону на повторний розгляд до парламенту і про розпуск парламенту. Це означає фактичне здійснення повноважень глави держави від його імені урядом. У республіках змішаного типу, де президент наділений широкими реальними владними повноваженнями інститут К. застосовується меншою мірою. У презид-парламентарних респ. Він має формальний ха-р.
.
72. Процедура розпуску парламенту. Світова практика.
Розпуск Парламенту (оголошення дострокових парламентських виборів) належить. главі держави (хоча використовується ним, як правило, тільки на "прохання" уряду) і є противагою інституту парламентської відповідальності уряду. Конституції держав зазвичай чітко визначають перелік випадків і умов, за яких можливий Розпуск Парламенту Основні випадки, передбачені конституціями багатьох держав: неможливість оформірованія уряду (Болгарія, Польща) або обрання президента республіки (Греція); висловлення парламентом вотуму недовіри уряду (Великобританія, Словаччина, Естонія ); повторне або інше багаторазове вираз вотуму недовіри уряду протягом певного періоду часу (РФ, Угорщина); незатвердження програми уряду (Литва); неприйняття у встановлений термін запропонованого урядом державного бюджету (Польща, Естонія) та ін предусм. отрени і обмеження можливості Розпуск Парламенту Перш за все не підлягає розпуску верхня палата двопалатного парламенту, парламент не може бути розпущений у період дії надзвичайного або воєнного стану (РФ, Франція, Італія, Польща), в останні 6 місяців (або інший строк) повноважень президента держави (РФ, Італія, Литва) або перші 6 місяців (Литва), перший рік (Франція, РФ) повноважень парламенту: у ряді країн парламент не може розпускатися більше певної кількості разів на певний період (наприклад, не частіше одного разу на рік в Румунії
Розпуск главою держави парламенту або його нижньої палати - конституційне засіб вирішення урядової кризи, викликаного конфліктом між законодавчою і виконавчою владою або неможливістю протягом тривалого часу сформувати уряд, що користується підтримкою парламентської більшості. Інститут такого розпуску являє собою характерну рису парламентарної або змішаної форми правління. Лише президентські республіки (США, Мексика, Бразилія та інші) не знають цього інституту. Даним повноваженням у повній або частковій мірі має президент країни. Причому в парламентських республіках розпуск законодавчого органу багато в чому залежить від рішення керівника уряду. Так, в Італії рішення Президента про розпуск обох або однієї з палат парламенту приймається за пропозицією Уряду і визначається одним з міністрів. Розпуск законодавчого органу в республіках зі змішаною формою правління має зовсім іншу природу і відбувається виключно з ініціативи президента. Так, у Франції "Президент Республіки після консультації з Прем'єр-міністром та головами палат може оголосити про розпуск Національних зборів".
У Фінляндії, наприклад, Президенту належить право дострокового розпуску парламенту. Він здійснює це право за власною ініціативою або за порадою кабінету. Державний рада повинна висловити свою згоду на розпуск парламенту.
В Англії, скликання і розпуск парламенту є прерогативою глави держави й виробляються шляхом видання королівської прокламації. Ці повноваження здійснюються королевою за порадою прем'єр-міністра