71. Поняття асигнатура і контра сигнатура.

Контрасигнатура(підписую, скріплюю) підпис) – скріплення акта глави держави підписом прем’єр- міністра та\або відповідного міністра , без якого акт не набирає юридичної сили.

Інститут К. застосовується у країнах з парламентарними і змішаною республіканськими формами державного правління. Призначення К. вбачається насамперед у тому, щоб зняти з глави держави політичну відповідальність за виданий акт і покласти її на уряд та окремих його членів. К. є юридичним оформленням обмеження повноважень глави держави. У різних країнах сфера застосування К. неоднакова. У країнах з парламентарними формами правління контрасигнуються всі або майже всі акти глави держави, у тому числі рішення про призначення глави і членів уряду, про промульгацію закону, про повернення закону на повторний розгляд до парламенту і про розпуск парламенту. Це означає фактичне здійснення повноважень глави держави від його імені урядом. У республіках змішаного типу, де президент наділений широкими реальними владними повноваженнями інститут К. застосовується меншою мірою. У презид-парламентарних респ. Він має формальний ха-р.

.

72. Процедура розпуску парламенту. Світова практика.

Розпуск Парламенту (оголошення дострокових парламентських виборів) належить. главі держави (хоча використовується ним, як правило, тільки на "прохання" уряду) і є противагою інституту парламентської відповідальності уряду. Конституції держав зазвичай чітко визначають перелік випадків і умов, за яких можливий Розпуск Парламенту Основні випадки, передбачені конституціями багатьох держав: неможливість оформірованія уряду (Болгарія, Польща) або обрання президента республіки (Греція); висловлення парламентом вотуму недовіри уряду (Великобританія, Словаччина, Естонія ); повторне або інше багаторазове вираз вотуму недовіри уряду протягом певного періоду часу (РФ, Угорщина); незатвердження програми уряду (Литва); неприйняття у встановлений термін запропонованого урядом державного бюджету (Польща, Естонія) та ін предусм. отрени і обмеження можливості Розпуск Парламенту Перш за все не підлягає розпуску верхня палата двопалатного парламенту, парламент не може бути розпущений у період дії надзвичайного або воєнного стану (РФ, Франція, Італія, Польща), в останні 6 місяців (або інший строк) повноважень президента держави (РФ, Італія, Литва) або перші 6 місяців (Литва), перший рік (Франція, РФ) повноважень парламенту: у ряді країн парламент не може розпускатися більше певної кількості разів на певний період (наприклад, не частіше одного разу на рік в Румунії

Розпуск главою держави парламенту або його нижньої палати - конституційне засіб вирішення урядової кризи, викликаного конфліктом між законодавчою і виконавчою владою або неможливістю протягом тривалого часу сформувати уряд, що користується підтримкою парламентської більшості. Інститут такого розпуску являє собою характерну рису парламентарної або змішаної форми правління. Лише президентські республіки (США, Мексика, Бразилія та інші) не знають цього інституту. Даним повноваженням у повній або частковій мірі має президент країни. Причому в парламентських республіках розпуск законодавчого органу багато в чому залежить від рішення керівника уряду. Так, в Італії рішення Президента про розпуск обох або однієї з палат парламенту приймається за пропозицією Уряду і визначається одним з міністрів. Розпуск законодавчого органу в республіках зі змішаною формою правління має зовсім іншу природу і відбувається виключно з ініціативи президента. Так, у Франції "Президент Республіки після консультації з Прем'єр-міністром та головами палат може оголосити про розпуск Національних зборів".

У Фінляндії, наприклад, Президенту належить право дострокового розпуску парламенту. Він здійснює це право за власною ініціативою або за порадою кабінету. Державний рада повинна висловити свою згоду на розпуск парламенту.

В Англії, скликання і розпуск парламенту є прерогативою глави держави й виробляються шляхом видання королівської прокламації. Ці повноваження здійснюються королевою за порадою прем'єр-міністра