1. Поняття «парламентаризм». Парламентаризм як форма суспільного життя

Широке визначення: Парламентаризм – сукупність явищ і процесів які стосуються парламенті.

Парламентаризм - це система взаємодiї держави i суспiльства, для якої характерними є визнання провiдної або особливої i досить iстотної ролi у здiйсненнi державно-владних функцiй загальнонацiонального колегiального постiйно дiючого представницького органу. Парламентаризм не слiд пов'язувати з якимись конкретними формами державного правлiння. Явище парламентаризму в тiй чи iншiй формi властиве кожнiй сучаснiй демо-кратичнiй країнi, воно є iсторично зумовленим наслiдком суспiльно-полiтичного розвитку.

У ширшому значенні П. розглядається як форма взаємодії громадянського суспільства і держави, за якої парламент — загальнонаціональний представницький орган — відіграє провідну роль у системі організації державної влади. Парламент є головним інститутом П. З одного боку, він формується безпосередньо виборцями і покликаний бути виразником інтересів громадянського суспільства, а з іншого — є вищим органом держави, який значною мірою впливає на формування і функціонування інших державних органів. Для П. недостатньо тільки наявності парламенту. Останній може існувати без істотних елементів П., що є характерним для авторитарних і тоталітарних політичних режимів. П. передбачає верховенство парламенту в законодавчій сфері та його провідне становище в системі вищих органів держави. Юридичними виявами П. є: розмежування законодавчої і виконавчої влади; контроль парламенту за діяльністю органів виконавчої влади; привілейований статус парламентаріїв та їх юридична незалежність від виборців. П. передбачає наявність у країні впливових політичних партій, досконалого законодавства про вибори та механізми функціонування парламенту, високого рівня професіоналізму парламентаріїв. Відсутність розвиненої партійної системи, що опосередковує відносини між виборцями і парламентом, може призвести до перетворення парламенту на арену боротьби вузькогрупових та особистих інтересів, жодним чином не пов'язаних з інтересами виборців. П. є тільки там, де у складі парламенту діють великі політичні об'єднання депутатів, що виражають інтереси значних верств суспільства. Крім юридичних ознак п-му існ. Ще неформальні ознаки: наявність партійної дисципліни пар-в або її відсутність, професіоналізм пар-в, діяльність п-в не на особистих та вузькогруп. Інтересах, а на загальнодержавних. Найповніше П. виявляється за парламентарних форм правління (парламентарна монархія, парламентарна республіка), що передбачають формування уряду парламентом і політичну відповідальність уряду перед парламентом. П. можливий і в президентських республіках, де внаслідок притаманного їм жорсткого поділу влади парламент має високий ступінь незалежності від органів виконавчої влади і водночас наділений вагомими повноваженнями з контролю за їх діяльністю.Загалом президентська форма республіканського правління містить менші можливості для П., ніж парламентарна. У країнах зі змішаною республіканською формою правління П. існує передусім тією мірою, якою парламент бере участь у формуванні уряду і контролює його діяльність. П. є необхідною ознакою демократичного політичного устрою і тією чи тією мірою притаманний усім демократичним державам. Становище парламенту в країнах, що розвиваються, неоднакове. У деяких із них парламент відіграє значну роль у здійсненні державної влади (Індія, Малайзія). Проте у багатьох таких країнах, особливо за монократичної і супер-президентської форм державного правління, парламент посідає незначне місце в системі вищих державних органів, виконуючи допоміжні функції при главі держави; 2) один із типів державного режиму.