Блок 1

1.“Віруси є автономними генетичними структурами, які можуть функціонувати та репродукуватися в сприйнятливих до них клітинах.

Мають субмікроскопічні розміри, облігатні внутрішньоклітинні паразити.” (Cann, 1997)

“Віруси - елементи генетичного матеріалу, які, знаходячись в клітинах, де вони репродукуються, здатні детермінувати біосинтез специфічного апарату, який забезпечує їх проникнення в інші клітини” (Лурія, 1959)

“Віруси – строго внутрішньоклітинні, потенційно патогені агенти з інфекційною фазою розвитку

1) мають нуклеїнову кислоту одного типу,

2) репродукуються в формі генетичного матеріалу,

3) не здатні до росту та біномінарного ділення та

4) у них відсутня “система Ліпмана” (одна з ферментативних систем, яка приймає участь у виробництві енергії).” (Львов, 1957)

2. Властивості, за якими віруси відносять до живого:

1. Віруси володіють тими властивостями, які притаманні усім іншим формам життя:

властивість розмноження,

спадковість

мінливість (пристосованість до умов оточуючого середовища)

2. Вони займають конкретну екологічну нішу

Властивості, за якими віруси відносили до неживого:

1. Відсутність своїх білок —синтезуючих систем

2. Відсутність росту

3. Дизюнктивний спосіб збірки

4. Один тип НК

5. Можливість кристалізації

6. Існування вірусоідів, віроідів та пріонів

7. Можлива інтеграція з клітинним геномом

3. Відкриття вірусів Івановським

Честь открытия вирусов принадлежит нашему COOTe­чественнику Д. И. Ивановскому, который впервые в 1892 r. доказал существование HOBOro типа возбудителя болезней на примере мозаичной болезни табака. Будучи студентом Петербурrcкоrо университета, он выезжал на Украину и в Бессарабию для изучения причин болезни табака, а затем, после окончания университета, продолжал исследования в Никитском ботаническом саду под Ялтой. В содержимом пораженноro листа он не обнаружил бактерий, однако сок больноro растения вызывал поражения здоровых листьев.

Д. И. Ивановский профильтровал сок больноro растения через свечу Шамберлана, поры которой задерживали мельчайшие бактерии. в результате он обнаружил, что возбудитель проходит даже через такие поры, так как фильт­рат продолжал вызывать заболевание листьев табака.

Культивирование ero на искусственных питательных cpeдах оказалось невозможным. Д. И. .ивановский приходит к выводу, что возбудитель имеет необычную природу: он фильтруется через бактериальные фильтры и не способен расти на искусственных питательных средах. Он назвал новый тип возбудителя «фильтрующиеся бактерии».

Опыты Д. И. Ивановскоrо в 1898 r. повторил rол­ ландский ученый ­. В. БейеринК, придя, однако, к BЫВОДУ, что возбудитель табачной мозаики ­ жидкий живой контаrий. Д. И. Ивановский с этим выводом не соrла­сился. К этому времени были опубликованы работы Ф. Леффлера и П. Фроша, показавших, что возбудитель ящура также проходит через бактериальные фильтры.

Д. И. Ивановский, анализируя эти данные, пришел к BЫводу, что areHTbI ящура и табачной мозаики принци­. В споре с М. В. Бейеринком прав оказался Д. И. Ивановский. ­

Опыты Д. И. Иванов­CKoro были положены в oc­нову ero диссертации «О двух болезнях табака»,

представленной в 1888 r., и изложены в книrе Toro же названия, вышедшей в 1892 {'. Этот rод и считает­ся rодом открытия вирусов.

Д. И. ИвановскиЙ OT­крыл вирус растений.

4. Роль Івановського і Бейеринка в становленні вірусології

Протягом 1887 р. – 1902 р. (з перервами) Івановський вивчав захворювання тютюну в Україні, Бессарабії (разом з Плавцевим) та в Нікітському ботанічному саду “Крим”. Наслідки наукових досліджень опублікував у праці “Про дві хвороби тютюну” (1902 р.), як докторську дисертацію захистив при Київському університеті 1903 р. В цих працях Іванівський Дмитро Йосипович описав відкритий ним субмікроскопічний збудник мозаїчної хвороби тютюну – вірус, поклавши цим початок вірусології, що є тепер самостійною галуззю науки.

Бейеринк - один з засновників вірусології, в 1898 році він виявив віруси шляхом мікрофільтрації заражених вірусом тютюнової мозаїки тканин рослин і показав, що інфекційний агент менший за бактерій та проходить через пори фільтру. Він першим використовував термін «вірус», хоча і вважав, що вірус є рідкою хімічною сполукою ( Івановський в 1892 р. обнаружил віруси, але не опублікував результати досліджень) — ця теорія була спростована пізніше Венделлом Стенлі

5. Модельні системи (експериментальні або тест-обєкти) – макроорганізми або культури клітин (в тому числі мікроорганізмів ), чиї властивості є достоменно відомими і постійними для представників одного виду (у випадку культури клітин- штаму, популяції або лінії), що дозволяє їх використовувати для дослідження особливостей невідомої природи.

Модельні системи: лабораторні тварини, курячі ембріони, культури тваринних клітин

6. Методи досліджень у вірусології

- пряма детекція вірусу:

-візуальна діагностика (вірус герпесу, папіломи, краснухи)

-електронна мікроскопія (аденовірус, ентеровірус, ВТМ)

- світлова мікроскопія(Заокруглення клітин у випадку зараження культури клітин вірусом простого герпесу

- Атомно-силова мікроскопія

- опосередковані дослідження вірусів

• Методи виділення, накопичення вірусів на різних модельних системах

• Виділення та дослідження нуклеїнової кислоти та білків вірусів

• Електрофорез білку та нуклеїнової кислоти

• Центрифугування (ультрацентрифугування)

• Рентгеноструктурний аналіз

• Гібридизація нуклеїнових кислот

• Полімеразна ланцюгова реакція

-Серологічні методи досліджень

- класичні:

-метод фіксації комплементу

-гальмування гемаглютинації

-імунофлюоресцентні методи

-реакція нейтралізації

-новітні:

-радіоімунний аналіз

-імуноферментний аналіз

-імуноелектроблотинг

Серологічні реакції базуються на специфічній взаємодії антигену з антитілом

Блок 2

1.Гіпотези походження вірусів

• Гіпотеза регресивної еволюції - можливо ці ранні віруси - звироднілі життєві форми, які втратили багато функцій, якими інші організми володіють, і тільки зберігали генетичну інформаційну суть до їх паразитичного устрою життя.

• Гіпотеза паралельної еволюції– віруси-незалежні об'єкти - можливо вони еволюціонували від однорідно-повторюючих молекул , щоб існувати в примітивному РНК- світі паралельно клітинним організмам

• Гіпотеза “скажених генів” - походження з дериватів геномів клітин. походять від генетичних елементів клітин, які стали автономними.

• Гіпотеза панспермії

• Гіпотеза креационізму