31. Основні етапи формування раціональних рішень

Найоптимальніший варіант процесу вироблення ра­ціональних управлінських рішень охоплює такі етапи:

1. Виникнення ситуації, яка потребує прийняття рішення (поява необхідності формалізації методів менеджменту).

2. Збір та оброблення інформації щодо розроблених методів менеджменту.

3. Виявлення та оцінювання альтернатив, закладених у розроблених методах менеджменту.

4. Підготовка та оптимізація управлінського рішен­ня, яке приймається (вибір альтернативи).

5. Прийняття управлінського рішення (узаконення альтернативи).

6. Реалізація управлінського рішення та оцінювання результатів.

Кожний етап реалізується через відповідні ланки. Схе­ма процесу вироблення раціональних управлінських рішень представлена на рис. 3.5. Така технологія вироблення управлінського рішення є логічним продовженням про­цесу менеджменту, оскільки прийняті управлінські рі­шення завершують процедури формування інструментів впливу керуючої системи на керовану.

32.Фактори, що впливають на процес прийняття управлінських рішень

На процес прийняття управлінських рішень впливають такі фактори:

1. Особисті якості менеджера (освіта, знання, вік, досвід, характер тощо);

2. Поведінка менеджера (звички, психологія тощо);

3. Середовище прийняття рішення:

• визначеність (керівник усвідомлює очікувані нас­лідки реалізації всіх можливих альтернативних рішень);

• ризик (менеджеру відомі ймовірні результати реалізації кожної альтернативи);

• невизначеність (неможливо з’ясувати ймовірні нас­лідки реалізації будь-яких альтернативних рішень).

4. Інформаційні обмеження (обумовлені зростанням витрат на отримання додаткової інформації).

5. Взаємозалежність рішень.

6. Очікування можливих негативних наслідків.

7. Можливість застосування сучасних технічних за­собів.

8. Наявність ефективних комунікацій.

9. Відповідність структури управління цілям та місії організації тощо.

33. Переваги і недоліки моделей і методів прийняття управлінських рішень

Методи прийняття управлінських рішень

1)Відповідно до цього способу всі методи обгрунтування управлінських рішень поділяються на кількісні та якісні.

Кількісні методи (або методи дослідження операцій) застосовують, коли фактори, що впливають на вибір рішення, можна кількісно визначити та оцінити.

Якісні методи використовують тоді, коли фактори, що визначають прийняття рішення не можна кількісно охарактеризувати або вони взагалі не піддаються кількісному вимірюванню. До якісних методів належать в основному експертні методи.

Кількісні методи залежно від характеру інформації, яку має особа, яка приймає рішення, поділяються на:

1) методи, що застосовуються в умовах однозначної визначеності інформації про ситуацію прийняття рішення (аналітичні методи та частково методи математичного програмування);

2) методи, що застосовуються в умовах імовірностної визначеності інформації про ситуацію прийняття рішення (статистичні методи та частково методи математичного програмування);

3) методи, що застосовуються в умовах невизначеності інформації про ситуацію прийняття рішення (теоретико-ігрові методи, які залежно від того, що спричиняє невизначеність ситуації: об’єктивні обставини або свідомі дії противника, поділяються на методи теорії статистичних рішень та методи теорії ігор).

Аналітичні методи характеризуються тим, що встановлюють аналітичні (функціональні) залежності між умовами вирішення задачі (факторами) та її результатами (прийнятим рішенням). До аналітичних належить широка група методів економічного аналізу діяльності фірми (наприклад, побудова рівняння беззбитковості і знаходження точки беззбитковості).

Статистичні методи грунтуються на збиранні та обробці статистичних матеріалів. Характерною рисою цих методів є врахування випадкових впливів та відхилень. Статистичні методи включають методи теорії імовірностей та математичної статистики. В управлінні широко використовують наступні з цієї групи методів: кореляційно-регресійний аналіз; дисперсний аналіз; факторний аналіз; кластерний аналіз; методи статистичного контролю якості і надійності та інші.

Методи математичного програмування. Математичне програмування – це розділ математики, який містить теорію та методи рішення умовних екстремальних задач з кількома змінними. В задачах математичного програмування необхідно вибрати значення змінних (тобто параметрів управління) так, аби забезпечити максимум (або мінімум) цільової функції за певних обмежень. Найбільш широко методи математичного програмування застосовуються в сферах планування номенклатури і асортименту виробів; визначенні маршрутів виготовлення виробів; мінімізації відходів виробництва; регулюванні запасів; календарному плануванні виробництва тощо.

Методи теорії статистичних рішень використовуються, коли невизначеність ситуації обумовлена об'єктивними обставинами, які або невідомі, або носять випадковий характер.

Теорія ігор використовується у випадках, коли невизначеність ситуації обумовлена свідомими діями розумного супротивника. Докладніше теоретико-ігрові методи розглядаються наприкінці лекції.

Конкретними інструментами реалізації методів обгрунтування управлінських рішень, що широко використовуються на практиці є: прогнозування, платіжна матриця, "дерево рішень".

Під прогнозом розуміють обгрунтоване твердження про можливий стан об'єкту в майбутньому, про альтернативні шляхи досягнення такого стану. Прогнозування управлінських рішень тісно пов'язано з плануванням. Прогноз в системі управління є передплановою розробкою багатоваріантних моделей розвитку об'єкта управління.

Метою прогнозування управлінських рішень є одержання науково обгрунтованих варіантів тенденцій розвитку проблемних ситуацій.

У науковій літературі наводяться різні класифікації методів прогнозування. Практичне застосування тих чи інших методів визначається такими факторами, як об'єкт прогнозу, точність прогнозу, наявність вихідної інформації. Серед методів прогнозування управлінських рішень виокремлюють кількісні та якісні. До першої групи відносять: нормативний метод; параметричний метод; метод екстраполяції; індексний метод.

До другої групи методів відносять: експертний метод; функціональний метод; метод оцінки технічних стратегій.

Метод платіжної матриці дозволяє дати оцінку кожної альтернативи як функції різних можливих результатів реалізації цієї альтернативи.

2) При обґрунтовуванні управлінських рішень забезпечує врахування всіх факторів і аль­тернатив, що виникають у процесі виробничо-господарсь-

кої діяльності. Тому моделювання вважають найефек­тивнішим способом оптимізації управлінських рішень.

Модель—відображення у схемі, формулі, взірці характерних ознак

досліджуваного об’єкта.

Вона є спрощеною конкретною управлінською ситуацією, відображаючи реальні події, обставини тощо. Не­обхідність застосування моделей зумовлена такими причинами:

• складністю виробничо-господарської діяльності;

• наявністю багатофакторних залежностей у проце­сі розв’язання управлінських завдань;

• потребою експериментальної перевірки багатьох альтернативних управлінських рішень;

• необхідністю орієнтувати управління на майбутнє;

• необхідністю врахування динаміки середовища функціонування.

За внутрішньою сутністю та особливостями функціо­нування виділяють такі моделі:

• фізичні — вони є описом об’єкта в збільшеному або зменшеному масштабах;

• аналогові — функціонують як реальні об’єкти, але зовні не схожі на них;

• математичні (символічні) — їх особливість полягає у використанні символів у процесі опису властивостей і характеристик об’єкта.

Способи моделювання. Найпоширенішими є такі спо­соби моделювання:

• Теорія ігор. Моделює вплив прийнятого рішення на конкурентів. Сформувалася під впливом потреб військових.

• Теорія черг. Визначає оптимальну кількість каналів обслуговування відповідно до потреби в них (модель «оп­тимального обслуговування»).

• Моделювання управління запасами. Визначає роз­міщення замовлень, готової продукції на складі.

• Лінійне програмування. Забезпечує оптимальний спосіб поєднання ресурсів за наявності конкретних пот­реб. Такі моделі найпопулярніші в менеджменті.

• Імітаційне моделювання. Забезпечує практичне засто­сування моделі замість реальної системи.

• Економічний аналіз (метод оцінювання витрат та економічних вигод). Ґрунтується на з’ясуванні економічних умов, за яких підприємство стає вигідним. Основ­ною умовою є ситуація, за якої загальний дохід зрівню­ється з підсумковими витратами.

• Балансові методи. Базуються на побудові балансів витрат, прибутків, бюджетів тощо.

• Платіжна матриця. Статистичний метод, за до­помогою якого з кількох варіантів рішення вибирають найоптимальніше. При цьому платежі (грошові винаго­роди, доходи тощо) подають у формі таблиці.

• Дерево рішень. Схематичне відображення дій у ме­неджменті з урахуванням фінансових результатів, ймо­вірності отримання їх позитивного значення, можливос­ті порівняння альтернатив.

• Прогнозування. Реалізується через моделювання майбутніх управлінських ситуацій. Відіграє дуже важ­ливу роль в економіці.

Прогнозування — різновид планування, за якого використовуєть­ся накопичений досвід та припущенняз метою передбачення май­бутнього.

Виділяють кілька груп методів прогнозування.

1. Неформальні методи прогнозування:

• на основі словесної (вербальної) інформації, отриманої каналами радіо, телебачення, розмов, телефонограм тощо;

• на основі письмової інформації, отриманої з газет, журналів, бюлетенів, звітів тощо;

• за результатами промислового шпіонажу.

2. Формальні методи прогнозування.

Кількісні методи:

• аналіз минулих рядів — ґрунтується на припу­щенні, що минуле може повторитися у майбутньому і що існують певні тенденції до цього;

• причинно-наслідкове (кореляційне) моделювання — використовують для прогнозування ситуацій, що зале­жать більше ніж від однієї змінної величини.

Якісні методи:

• думка журі — полягає в поєднанні та синтезу­ванні думок експертів — членів журі (ради, комісії тощо);

• думка збутовиків — ґрунтується на передбаченні попиту групою досвідчених торгових агентів;

• думка споживачів — на основі результатів опиту­вання клієнтів;

• думка експертів — ґрунтується на процедурах, ре- алізуючи які група експертів доходить певної згоди.