24.Значення види та джерела інформації

Інформація — це нові знання, які отримує суб'єкт у результаті сприйняття і переробки певних відомостей.

Інформацію можна поділити на види за кількома ознаками:

За способом сприйняття:

Візуальна — сприймається органами зору. Ми бачимо все довкола.

Аудіальна — сприймається органами слуху. Ми чуємо звуки довкола нас.

Тактильна — сприймається тактильними рецепторами.

Нюхова — сприймається нюховими рецепторами. Ми відчуваємо аромати.

Смакова — сприймається смаковими рецепторами. Ми відчуваємо смак.

За формою подання:

Текстова — що передається у вигляді символів, призначених позначати лексеми мови;

Числова — у вигляді цифр і знаків, що позначають математичні дії;

Графічна — у вигляді зображень, подій, предметів, графіків;

Звукова — усна або у вигляді запису передачі лексем мови аудіальним шляхом.

За призначенням:

Масова — містить тривіальні відомості і оперує набором понять, зрозумілим більшій частині соціуму;

Спеціальна — містить специфічний набір понять, при використанні відбувається передача відомостей, які можуть бути не зрозумілі основній масі соціуму, але необхідні і зрозумілі в рамках вузької соціальної групи, де використовується дана інформація;

Особиста — набір відомостей про яку-небудь особистість, що визначає соціальний стан і типи соціальних взаємодій всередині популяції.

Джерела інформації:

-внутрішні джерела інформації (у межах даної організації чи місця розташування інформації);

-зовнішні джерела (офіційні публікації, статистичні звіти, думки людей за межами організації).

26. Види комунікацій та умови їх застосування.

Комунікація – це процес обміну інформацією між двома і більше суб’єктами (особами); мета комунікацій не просто передати комусь інформацію, а за допомогою неї вплинути на адресата (отримувача інформації). Від цього залежить ефективність діяльності організації.

З точки зору менеджменту, комунікація – це вид діяльності, в процесі якого менеджер отримує інформацію для прийняття управлінських рішень та доводить прийняття рішення до підлеглих.

Комунікація дозволяє об’єднати окремих учасників організації, окремі підрозділи в єдину цілісну систему.

Види комунікацій. Існує два види комунікацій.

1. Між організацією і зовнішнім середовищем. Наприклад, обмін інформацією підприємства зі споживачами відбувається через рекламу, з державою – через звіти, з політичною системою – шляхом створення лобі в парламенті. Під дією зовнішнього оточення проводяться наради, обговорення, телефонні переговори, готуються службові записки, звіти тощо.

2. Між рівнями, підрозділами та працівниками організації.

Комунікації можуть здійснюватись:

• від вищих рівнів управління до нижчих, тобто „ зверху до низу ”. Наприклад, інформує підлеглих про поточні завдання, зміну технології роботи, нові пріоритети та ін.;

• між різними підрозділами (відділами, цехами тощо);

• від нижчих рівнів до вищих. Найчастіше так надходить інформація про недоліки, порушення тощо;

• між окремими працівниками; (міжособові = вербальні і невербальні);

• між менеджером (керівником) і його робочою групою (апаратом);

• між організацією та її оточенням (реклама);

• між окремими формальними групами;

• неформальними групами, тощо.

З урахуванням характеру передавання інформації комунікації поділяють на формальні (офіційні), які створені керівництвом організації, та неформальні, сформовані на засадах між особистих стосунків в організації.