- •6.Характеристика організації взаємодії як функції менеджменту
- •7.Делегування повноважень. Централізація та децентралізація.
- •8.Лінійні та функціональні повноваження.
- •9.Процес та принципи побудови організації.
- •10.Аналіз факторів, що впливають на процес побудови організації.
- •11.Сутність та класифікація організаційних структур управління.
- •2). Функціональні;
- •3). Комбіновані:
- •12. Особливості побудови оргструктури.
- •13. Сутність і роль мотивації
- •14. Елементи мотиваційного механізму.
- •15. Змістовні теорії мотивації.
- •16. Процесуальні теорії мотивації
- •1)Теорія очікувань.
- •2)Теорія справедливості.
- •3)Теорія комплектності(модель Портера-Лоулера)
- •17. Принципи створення систем матеріального стимулювання праці.
- •18.Специфіка систем мотивації у вітчизняних умовах
- •19.Сутність і значення контролю у менеджменті
- •20.Чинники, що визначають необхідність контролю
- •21.Види управлінського контролю.Умови застосування
- •22.Характеристика основних етапів управлінського контролю
- •23.Принципи ефективного контролю
- •24.Значення види та джерела інформації
- •26. Види комунікацій та умови їх застосування.
- •27. Елементи і етапи комунікаційного процесу.
- •28. Напрямки вдосконалення міжособових та організаційних комунікацій.
- •30. Загальна характеристика і класифікація управлінських рішень.
- •30. Загальна характеристика і класифікація управлінських рішень
- •31. Основні етапи формування раціональних рішень
- •32.Фактори, що впливають на процес прийняття управлінських рішень
- •33. Переваги і недоліки моделей і методів прийняття управлінських рішень
- •34. Особливості прийняття управлінських рішень в умовах невизначеності і ризику
- •35. Середовище прийняття управлінських рішень в Україні
- •40. Стрес у менеджменті. Механізм управління стресовими ситуаціями.
6.Характеристика організації взаємодії як функції менеджменту
Організація взаємодії – це ф-я менеджменту, процес в рамках якого відбувається створення, використання та перебудова структури управління підприємством.
Ця ф-я відображається в двох основних структурно-функціональних аспектах:
встановлення та розмежування повноважень, які дозволяють впорядкувати і скоординувати виконання завдань в організації; крім того, забезпечує зв'язок між рівнями менеджменту по вертикалі і горизонталі;.
поділ організації на підрозділи відповідно до обраної стратегії та с-ми цілей (департаменталізація);
Організація як функція менеджменту передбачає розподіл завдань між керівництвом підприємства, окремими підрозділами або працівниками і встановлення взаємодії між ними.
Організація забезпечує ефективну діяльність підприємства. Це передбачає формування системи управління та її органів - підрозділів апарату управління, включаючи розподіл між ними функцій, прав і відповідальності, раціональне співвідношення керуючої і керованої підсистем підприємства, взаємозв'язок між елементами цієї системи управління, об'єктами управління та іншими системами; ефективне використання управлінських процесів; розробку рішень та їх виконання; регламентацію управлінських робіт - процедур оброблення інформації, застосування засобів оргтехніки.
Виділяють два основних елементи в організації управління. Перший - організація взаємодії та розподіл повноважень, другий - побудова організаційних структур управління підприємством. Ці елементи взаємопов'язані та взаємозумовлені. В їх основу покладено функції апарату управління підприємства.
7.Делегування повноважень. Централізація та децентралізація.
В процесі реалізації ф-ї ОВ особлива роль належить делегуванню повноважень.
Делегування є процедурою за допомогою якої формальна влада в організації поширюється від вищого рівня до нижчого; тобто, це процес передачі частини повноважень від одних менеджерів до інших. Внаслідок цього створюється формальні зв’язки між усіма менеджерами організації.
Делегування повноважень передбачає передачу частини влади і завдань від одного менеджера до іншого, який бере на себе відповідальність за використання цих повноважень та реалізацію завдань.
Повноваження – це обмежене юридично закріплене право використовувати ресурси організації і спрямовувати зусилля підлеглих працівників на виконання встановлених завдань.
Повноваження надаються або делегуються відповідній посаді, а не особі, тобто при зміні роботи змінюються і повноваження працівника.
Важливий принцип ефективності розподілу повноважень:
-відповідальність не може делегуватися повністю, тобто керівник, який делегує повноваження комусь із своїх підлеглих також повинен нести відповідальність за роботу цього підлеглого. Отже, чим вище посада, тим більший обсяг відповідальності має певний менеджер.
В залежності від того на скільки масштабно використовуються в організації делегування повноважень, управлінські структури можуть бути:
1.централізованими;
2.децентролізованими;
Структури можна вважати централізованими, якщо у них вузьке коло менеджерів вищого рівня залишає за собою право на прийняття більшості рішень в організації.
В децентралізованих структурах повноваження розподіляють відносно рівномірно між менеджерами всіх рівнів менеджменту.
В реальності повністю централізованих і децентралізованих структур не існує (кожна організація шукає свою пропорцію розподілу повноважень).
Ступінь централізації можна оцінити, зокрема, за такими критеріями:
1). К-сть управлінських рішень, які приймаються на нижчих рівнях менеджменту;
2). Важкість цих рішень;
3). Часовий горизонт (короткотривале чи довготривале це рішення);
4). Особливості контролю;
Переваги децентралізації:
1). Висока оперативність прийняття рішень;
2). Гнучкість, адаптивність структури і організації;
3). Менші витрати на контроль;
4). Такі структури потребують меншої к-сті менеджерів;
Недоліки децентралізації:
1). Загроза втрати контролю над діяльністю підлеглих;
2). Загроза прийняття некомпетентних рішень менеджерами нижчих рівнів;
3). Загроза зловживання владою у власних цілях.