- •Тема 2. Основи аеродинаміки та динаміки польоту
- •2.1. Аеродинаміка, як наука
- •2.2. Основні параметри та фізичні властивості повітря
- •2.3. Земна атмосфера, її склад та структура. Міжнародна стандартна атмосфера [1], c. 26-28
- •2.4. Основні закони гидроаеродинаміки
- •2.4.1. Основні поняття гидроаеродинаміки
- •2.4.2. Моделі обтічності
- •2.4.3. Рівняння для ідеальної рідини
- •2.5. Обтікання тіл потоком повітря
- •2.5.1. Принцип оборотності
- •2.5.2. Аеродинамічні спектри
- •2.6. Межовий шар
- •2.7. Природа виникнення аеродинамічних сил. Принципи створення піднімальної сили
- •2.7.1. Аеростатичний принцип створення піднімальної сили
- •2.7.2. Аеродинамічний принцип створення піднімальної сили. Повна аеродинамічна сила та її складові
- •2.7.3. Реактивний принцип створення піднімальної сили
- •2.8. Форма крила та її вплив на аеродинамічну якість
- •2.8.1. Профіль крила
- •2.8.2. Вид крила в плані
- •2.8.3. Вид крила спереду
- •2.9. Положення крила у повітряному потоці. Кут атаки та його вплив на аеродинамічну якість крила
- •2.10. Аеродинамічна якість літака та засоби її підвищення
- •2.11. Основні законі руху повітря, що стискається
- •2.11.1. Загальні відомості про аеродинаміку великих швидкостей
- •2.11.2. Число Маха
- •2.11.3. Законі руху потоку, що стискається
- •2.12. Надзвукова течія повітря
- •2.13. Особливості обтікання тіл надзвуковим потоком
- •2.13.1. Розповсюдження малих збурень у потоці повітря
- •2.13.2. Обтікання тупих кутів, криволінійної поверхні та профілю крила
- •2.13.3. Фізична суть стрибків ущільнення
- •2.13.4. Хвильовий опір
- •2.13.5. Форма стрибка ущільнення
- •2.14. Хвильова криза
- •2.14.1. Поняття про критичне число Маха
- •2.14.2. Фізична суть і наслідки хвильової кризи
- •2.15. Вплив стисливості потоку на аеродинамічні коефіцієнти
- •2.15.1. Залежність аеродинамічних коефіцієнтів від числа м
- •2.15.2. Подолання хвильової кризи
- •2.16. Аеродинамічні форми швидкісного літака
- •2.17. Проблеми надзвукового польоту
- •2.17.1. Безпека та економічність надзвукового польоту
- •2.17.2. Звуковий удар і тепловий бар'єр
- •2.17.3. Аеродинамічна компоновка надзвукових літаків
- •2.17.4. Особливості гіперзвукового польоту
- •2.18. Основні види руху літального апарату. Горизонтальний політ літака
- •2.19. Набір висоти та зниження літака [1], c. 50-53
- •2.20. Зліт і посадка літака
- •2.21. Правильний віраж літака
- •2.22. Дальність і тривалість польоту літака
2.15. Вплив стисливості потоку на аеродинамічні коефіцієнти
2.15.1. Залежність аеродинамічних коефіцієнтів від числа м
Прояв стисливості потоку викликає зміну обтікання тіла потоком повітря і розподілу тисків за профілем крила, внаслідок чого змінюються аеродинамічні коефіцієнти.
Залежності аеродинамічних коефіцієнтів су і сх прямого крила (у плані) достатньо великого подовження при постійному куті атаки від числа М (критерію стисливості потоку) приведені на рис. 2.58.
Рис. 2.58. Залежність аеродинамічних коефіцієнтів від числа М.
На графіках можна виділити характерні ділянки, що відповідають особливостям обтікання крила. Для кривої залежності су = f (М) можна виділити наступні області:
0 - 1 (М = 0 ÷ 0,4). Коефіцієнт су = соnst, оскільки стисливість потоку при V < 0,4а не виявляється (стисливістю нехтують).
1 - 2 (М = 0,4 ÷ Мкр). Коефіцієнт су збільшується, оскільки через прояву стисливості збільшується зона розрідження над крилом (точка 2).
2 - 3 (М = Мкр ÷ 0,8). При М = Мкр відбувається різке збільшення коефіцієнта су через утворення місцевої надзвукової зони над крилом, що приводить до пониження тиску над крилом. Збільшення коефіцієнта су триває до появи місцевої надзвукової зони під крилом (точка 3).
3 - 4 (M = 0,8 ÷ 0,9). Зменшення коефіцієнта су пов'язане зі збільшенням зони розрідження під крилом, оскільки нижній стрибок швидко зміщається до задньої кромки профілю (точка 4).
4 - 5 (М = 0,9 ÷ 1,0). Коефіцієнт су збільшується через збільшення зони розрідження над крилом, оскільки верхній стрибок зміщається до задньої кромки. При М = 1 нижній і верхній стрибки досягають задньої кромки, а перед крилом утворюється головний прямий від’єднанний стрибок ущільнення (точка 5).
5 - 6 (М = 1 ÷ 1,2). В міру збільшення надзвукової швидкості головний стрибок ущільнення наближається до передньої кромки крила, набуваючи форму косого стрибка. На задній кромці крила продовжують знаходитися нижній і верхній хвостові стрибки (точка 6). Коефіцієнт су трохи зменшується, оскільки розширення потоку після головного стрибка під крилом протікає інтенсивніше, ніж над крилом.
На кривої залежності сх = φ (М) можна виділити наступні області:
0 - 1 відповідає числам М = 0 ÷ 0,4, при яких стисливість потоку не виявляється і коефіцієнт сх залишається постійним.
1 - 2 (М = 0,4 ÷ Мкр). Повільне збільшення коефіцієнта сх відбувається через збільшення зони підвищеного тиску перед крилом.
2 – 5 (М = Мкр ÷ 1). Різке збільшення коефіцієнта лобового опору сх відбувається через появу хвильового опору; коефіцієнт сх = схmax створюється при числі М = 1, при появі головного прямого від’єднанного стрибка (точка 5).
5 – 6 (М = 1 ÷ 1,2). Коефіцієнт сх зменшується через зменшення хвильового опору: прямій від’єднанний стрибок наближається до профілю і при числі М = 1,2 стає косим приєднаним стрибком (точка 6).
Діапазони швидкостей польоту. У зоні дозвукових швидкостей I (М = 0 ÷ Мкр) прояв стисливості починається при М > 0,4 і виражається в збільшенні зон розрідження, що і приводить до плавного збільшення коефіцієнтів су і сх. Ніяких розривів у потоці немає.
Вплив стисливості на коефіцієнт су визначається по теорії С.А. Христиановича:
.
Зона змішаних (трансзвукових) швидкостей ІІ (М = Мкр ÷ 1,2) починається з появи місцевих стрибків ущільнення. Політ на трансзвукової швидкості характеризується змішаним режимом обтікання. До стрибка швидкість потоку надзвукова, а за стрибком — дозвукова.
Зона надзвукових швидкостей ІІІ починається з числа М > 1,2, коли головний стрибок приєднується до профілю, перетворюючись у косий стрибок ущільнення. Втрати енергії в стрибку зменшуються, швидкості за ним залишаються надзвуковими.
Зона гіперзвукових швидкостей відповідає числам М > 5. При гіперзвуковому обтіканні головний стрибок ущільнення має дуже великий нахил і майже притиснутий до обтічної поверхні. Це викликає його взаємодію з межовим шаром. В результаті відбувається значне зростання температури поблизу поверхні тіла і змінюються фізичні та хімічні властивості повітря.