- •1.Розвиток уявлень про стехіометрію. Закон еквівалентів.
- •2.Теорія хімічної спорідненості Бертоле.
- •3.Історія закону сталості складу хімічних сполук.
- •4.Історія закону простих кратних відносин.
- •5.Хімічна атомістика початку хіх ст.
- •6.Джон Дальтон і його атомне вчення.
- •7.Відкриття гальванічної електрики.
- •8.Експериментальні дослідження г. Деві.
- •9. Деві: відкриття лужних та лужноземельних металів.
- •10.Історія еквівалентів Воластона.
- •11.Історія закону об'ємних відносин газів Гей-Люсака.
- •12.Гіпотеза Авогадро. Історія питання.
- •13. І.Берцеліус і розвиток хімічної атомістики.
- •14. Закон Дюлонга і Пті і атомістика хіх ст.
- •15.Правило ізоморфізму Мітчерліха і атомістика хіх ст.
- •16.Відкриття законів електролізу.
- •17.Відкриття закону постійності кількості теплоти реакції.
- •18.Гіпотеза Праута і атомістика хіх ст.
- •19.Загальні положення атомістики Берцеліуса.
- •21.Атомна реформа Каніцаро.
- •22.Конгрес у Карлсрує. Роль у становленні хімії.
- •24. Ранні дослідження з органічної хімії. Відкриття ізомерії
- •25.Ранні дослідження з органічної хімії Синтез сечовини.
- •30. Я. Берцеліус про склад органічних сполук: дуалістичний принцип парності
- •31. Первісні уявлення про склад й конституцію органічних речовин.
- •32. Дослідження мигдалевого масла: винайдення «бензоїлу»
- •33. Стара теорія радикалів. Розвиток теорії складних радикалів
- •34. Теорія заміщення. Історія питання.
- •35. Теорія ядер Лорана.
- •38. Ш. Жерар і його «еквіваленти».
- •39. Класифікація органічних речовин за жераром
- •40. Унітарна система. Історія питання
- •41. Теорія типів. Історія питання.
- •43. Основні експериментальні роботи Дюма.
- •44. Розвиток стереохімічних уявлень.
- •45. Розвиток уявлень про конституцію органічних сполук.
- •46. Теорія хімічної будови а.М.Бутлерова.
- •48. Атомні маси у першій половині XIX ст.
- •49. Підходи до класифікації хімічних елементів до відкриття періодичного закону.
- •50. Відкриття хімічних елементів у хviii-XIX ст.
- •51. Гіпотеза Праута і періодичний закон.
- •52. Закон тріад Деберейнера і періодичний закон
- •53. Таблиця хімічних елементів Гмеліна і періодичний закон.
- •54. Гвинтова лінія Шанкуртуа і періодичний закон.
- •55. Закон октав и таблиця Ньюлендса.
- •57. Відкриття періодичного закону хімічних елементів.
- •58. Хто сформулював і в чому суть закону тріад?
- •60. Хто сформулював і в чому суть правила земної спіралі?
- •61. У чому полягає внесок Антуана Лавуазьє у становлення системи хімічних елементів?
- •62. У чому полягає внесок Олександра де Шанкуртуа у становлення періодичного закону?
- •63. У чому полягає внесок Лотара Майєра у становлення періодичного закону?
- •64. У чому полягає внесок Вільяма Праута у становлення системи хімічних елементів?
- •65. У чому полягає внесок Іоганна Деберейнера у становлення періодичного закону?
- •66. У чому полягає внесок Леопольда Гмеліна у становлення періодичного закону?
- •68. У чому полягає внесок Вільяма Одліна у становлення періодичного закону?
- •69. У чому полягає значення відкриття екаалюмінію?
- •103. У чому полягає суть теорії типів Дюма?
- •104. У чому полягає суть теорії багатоосновних кислот Грема-Лібіха-Жерара?
- •129. Період, географія діяльності, основні роботи: Дмитро Іванович Менделєєв
- •130. Період, географія діяльності, основні роботи: Вільям Праут.
- •131. Період, географія діяльності, основні роботи: Іоганн Деберейнер.
- •132. Період, географія діяльності, основні роботи: Леопольд Гмелін
- •133. Період, географія діяльності, основні роботи: Джон Ньюлендс.
- •134. Період, географія діяльності, основні роботи: Вільям Одлін.
- •135. Період, географія діяльності, основні роботи: Фрідріх Велер.
- •136. Період, географія діяльності, основні роботи: Жан Дюма.
- •137. Період, географія діяльності, основні роботи: Огюст Лоран.
- •138. Період, географія діяльності, основні роботи: Шарль Жерар
- •139. Період, географія діяльності, основні роботи: Якоб Берцеліус.
13. І.Берцеліус і розвиток хімічної атомістики.
Огромный вклад в развитие химической атомистики и в решение проблемы атомных весов внёс шведский химик Берцелиус. Он занялся систематическим изучением элементного состава соединений, представив огромное количество доказательств в пользу закона постоянства состава. В 1814 г. Берцелиус опубликовал первую таблицу атомных весов, в которой были приведены атомные веса 41 элемента. Берцелиус подробно изложил также систему химических знаков, основанную на обозначении элементов одной или двумя буквами латинского названия элемента; число атомов элемента предлагалось указывать надстрочными цифровыми индексами (принятое в настоящее время указание числа атомов подстрочными цифрами предложил в 1834 г. Юстус Либих).
14. Закон Дюлонга і Пті і атомістика хіх ст.
Закон удельных теплоёмкостей открыли в 1819 г. французские учёные Дюлонг и Пти. Закон Дюлонга-Пті визначає питому теплоємність твердого тіла за формулою c=3R/M, де c - питома теплоємність, R - універсальна газова стала, M - молярна маса. Дюлонг и Пти показали, что удельная теплоёмкость твёрдых элементов (точнее говоря, простых веществ в твёрдом состоянии) обратно пропорциональна атомному весу; метод Дюлонга-Пти, позволял, таким образом, определять атомные веса некоторых элементов.
15.Правило ізоморфізму Мітчерліха і атомістика хіх ст.
Главную заслугу Мичерлиха составляет открытие изоморфизма (властивість атомів, йонів чи молекул взаємно заміщуватись у кристалах з утворенням кристалів мішаного складу — твердих розчинів заміщення.) І. проявляється, зокрема, в кристалах галунів. І. дуже поширений у природі. Открытие изоморфизма имело громадное значение для химии и минералогии. Берцелиус тотчас же воспользовался изоморфизмом для выяснения атомного состава различных тел (особенно соединений, отвечающих окислам типа R2O3). С открытием изоморфизма кристаллическая форма стала очень важным признаком для характеристики тел.
16.Відкриття законів електролізу.
Відкриття електролізу стало можливим лише після створення Вольтом батареї гальванічних елементів. У 1800 англійські дослідники Нікольсон і Карлейль відкрили електроліз: вони встановили, що під час проходження постійного струму у воді чи водних розчинах вода розкладається на водень і кисень. Результати пізніших досліджень, завершених Майклом Фарадеєм 1833, були сформульовані у вигляді законів. Закони Фарадея - основні закони електролізу. Встановлюють взаємозв’язок між кількістю електрики, яка проходить через електропровідний розчин (електроліт), і кількістю речовини, яка виділяється на електродах. Перший закон: маса m речовини, яка виділилась на електроді під час проходження електричного струму, прямо пропорційна значенню q електричного заряду, пропущеного через електроліт, m=kq, де k – електрохімічний еквівалент речовини. Другий закон: електрохімічні еквіваленти елементів прямо пропорційні їх хімічним еквівалентам. K=A/vF, де A - атомна маса речовини, ν - заряд її йона, F - число Фарадея. Частка A/ν називається хімічним еквівалентом.