- •1.Розвиток уявлень про стехіометрію. Закон еквівалентів.
- •2.Теорія хімічної спорідненості Бертоле.
- •3.Історія закону сталості складу хімічних сполук.
- •4.Історія закону простих кратних відносин.
- •5.Хімічна атомістика початку хіх ст.
- •6.Джон Дальтон і його атомне вчення.
- •7.Відкриття гальванічної електрики.
- •8.Експериментальні дослідження г. Деві.
- •9. Деві: відкриття лужних та лужноземельних металів.
- •10.Історія еквівалентів Воластона.
- •11.Історія закону об'ємних відносин газів Гей-Люсака.
- •12.Гіпотеза Авогадро. Історія питання.
- •13. І.Берцеліус і розвиток хімічної атомістики.
- •14. Закон Дюлонга і Пті і атомістика хіх ст.
- •15.Правило ізоморфізму Мітчерліха і атомістика хіх ст.
- •16.Відкриття законів електролізу.
- •17.Відкриття закону постійності кількості теплоти реакції.
- •18.Гіпотеза Праута і атомістика хіх ст.
- •19.Загальні положення атомістики Берцеліуса.
- •21.Атомна реформа Каніцаро.
- •22.Конгрес у Карлсрує. Роль у становленні хімії.
- •24. Ранні дослідження з органічної хімії. Відкриття ізомерії
- •25.Ранні дослідження з органічної хімії Синтез сечовини.
- •30. Я. Берцеліус про склад органічних сполук: дуалістичний принцип парності
- •31. Первісні уявлення про склад й конституцію органічних речовин.
- •32. Дослідження мигдалевого масла: винайдення «бензоїлу»
- •33. Стара теорія радикалів. Розвиток теорії складних радикалів
- •34. Теорія заміщення. Історія питання.
- •35. Теорія ядер Лорана.
- •38. Ш. Жерар і його «еквіваленти».
- •39. Класифікація органічних речовин за жераром
- •40. Унітарна система. Історія питання
- •41. Теорія типів. Історія питання.
- •43. Основні експериментальні роботи Дюма.
- •44. Розвиток стереохімічних уявлень.
- •45. Розвиток уявлень про конституцію органічних сполук.
- •46. Теорія хімічної будови а.М.Бутлерова.
- •48. Атомні маси у першій половині XIX ст.
- •49. Підходи до класифікації хімічних елементів до відкриття періодичного закону.
- •50. Відкриття хімічних елементів у хviii-XIX ст.
- •51. Гіпотеза Праута і періодичний закон.
- •52. Закон тріад Деберейнера і періодичний закон
- •53. Таблиця хімічних елементів Гмеліна і періодичний закон.
- •54. Гвинтова лінія Шанкуртуа і періодичний закон.
- •55. Закон октав и таблиця Ньюлендса.
- •57. Відкриття періодичного закону хімічних елементів.
- •58. Хто сформулював і в чому суть закону тріад?
- •60. Хто сформулював і в чому суть правила земної спіралі?
- •61. У чому полягає внесок Антуана Лавуазьє у становлення системи хімічних елементів?
- •62. У чому полягає внесок Олександра де Шанкуртуа у становлення періодичного закону?
- •63. У чому полягає внесок Лотара Майєра у становлення періодичного закону?
- •64. У чому полягає внесок Вільяма Праута у становлення системи хімічних елементів?
- •65. У чому полягає внесок Іоганна Деберейнера у становлення періодичного закону?
- •66. У чому полягає внесок Леопольда Гмеліна у становлення періодичного закону?
- •68. У чому полягає внесок Вільяма Одліна у становлення періодичного закону?
- •69. У чому полягає значення відкриття екаалюмінію?
- •103. У чому полягає суть теорії типів Дюма?
- •104. У чому полягає суть теорії багатоосновних кислот Грема-Лібіха-Жерара?
- •129. Період, географія діяльності, основні роботи: Дмитро Іванович Менделєєв
- •130. Період, географія діяльності, основні роботи: Вільям Праут.
- •131. Період, географія діяльності, основні роботи: Іоганн Деберейнер.
- •132. Період, географія діяльності, основні роботи: Леопольд Гмелін
- •133. Період, географія діяльності, основні роботи: Джон Ньюлендс.
- •134. Період, географія діяльності, основні роботи: Вільям Одлін.
- •135. Період, географія діяльності, основні роботи: Фрідріх Велер.
- •136. Період, географія діяльності, основні роботи: Жан Дюма.
- •137. Період, географія діяльності, основні роботи: Огюст Лоран.
- •138. Період, географія діяльності, основні роботи: Шарль Жерар
- •139. Період, географія діяльності, основні роботи: Якоб Берцеліус.
7.Відкриття гальванічної електрики.
Перші кроки до гальванічної електрики зробив Гальвані, який досліджував “істотну електрику”. Він проводив досліди на жабах. Як висновок вважав, що “істотна електрика” має ту саму природу, що й “машинна” електрика. І що «ця електрика накопичується в нерівноважному стані у м`язових тканинах; через м`язевий нерв вона переходить у металеву дугу, а через неї – знову повертається у м`яз.» Згодом Вольт досліджував гальванічну електрику і це привели його до створення першого гальванічного елемента.
8.Експериментальні дослідження г. Деві.
Відкрив або отримав у чистому вигляді хімічні елементи: кальцій, барій, магній, стронцій, хлор, калій, натрій, літій. Відкрив фосген. Деві відкрив одурманючу дію закису азоту, названого веселящим газом, запропонував електрохімічну теорію хімічної спорідненості, розвинуту далі Й. Берцеліусом, отримав металевий натрій і калій при електролізі їхніх гідроксидів, виділив бор із борної кислоти, підтвердив елементарність хлору, описав явище так званої електричної дуги й відзначив залежність електропровідності від температури.
9. Деві: відкриття лужних та лужноземельних металів.
Деві отримав металевий натрій і калій при електролізі їхніх гідроксидів, які раніше вважалися нерозкладними речовинами. За допомогою електролізу отримав амальгами кальцію, стронцію, барію, магнію. Магній відкрив у 1808 при електролізі злегка зволоженої білої магнезії з ртутним катодом, отримавши амальгаму нового металу, який виділив відгонкою ртуті і назвав магнезієм. У 1807 р. Г. Деві електролізом твердого їдкого калій (KOH) виділив калій і назвав його потассієм. Назва елементу кальцію походить від латинського calx, calcis — вапно («м'який камінь»). Деві змішував вологе гашене вапно з оксидом ртуті HgO на платиновій пластині, яка була анодом. Катодом служив платиновий дріт, занурений в рідку ртуть. В результаті електролізу виходила амальгама кальцію.
10.Історія еквівалентів Воластона.
Воластон привёл таблицу эквивалентных масс элементов, которые большей частью совпадали с величинами атомных весов по Дальтону. Однако он противопоставлял понятие "эквивалент" дальтоновскому понятию "атом". Ето привело к путанице в химической теории.
11.Історія закону об'ємних відносин газів Гей-Люсака.
В1808 Люссак експериментально відкрив закон об'ємних відносин: «При постійних температурі і тиску об'єми газів, які вступають у реакцію, відносяться між собою і до об’ємів газоподібних продуктів реакції, як невеликі прості числа.» Інтерпретація цього закону в ряді випадків суперечила даними Дальтона, що викликало різкі виступи останнього.
12.Гіпотеза Авогадро. Історія питання.
Інтерпретація закону об'ємних відносин газів Гей-Люсака в ряді випадків суперечила даними Дальтона, що викликало різкі виступи останнього. Але в 1811 р. італійський хімік Амедео Авагадро (1776-1856) сформулював свій закон про те, що при однакових зовнішніх умовах (температура і тиск) в рівних обсягах газів міститься рівна кількість часток. Так як 1 моль будь-яких газів містять однакову кількість молекул — 6,02 • 1023, це число називають сталою Авогадро і позначають NA.