- •1.Розвиток уявлень про стехіометрію. Закон еквівалентів.
- •2.Теорія хімічної спорідненості Бертоле.
- •3.Історія закону сталості складу хімічних сполук.
- •4.Історія закону простих кратних відносин.
- •5.Хімічна атомістика початку хіх ст.
- •6.Джон Дальтон і його атомне вчення.
- •7.Відкриття гальванічної електрики.
- •8.Експериментальні дослідження г. Деві.
- •9. Деві: відкриття лужних та лужноземельних металів.
- •10.Історія еквівалентів Воластона.
- •11.Історія закону об'ємних відносин газів Гей-Люсака.
- •12.Гіпотеза Авогадро. Історія питання.
- •13. І.Берцеліус і розвиток хімічної атомістики.
- •14. Закон Дюлонга і Пті і атомістика хіх ст.
- •15.Правило ізоморфізму Мітчерліха і атомістика хіх ст.
- •16.Відкриття законів електролізу.
- •17.Відкриття закону постійності кількості теплоти реакції.
- •18.Гіпотеза Праута і атомістика хіх ст.
- •19.Загальні положення атомістики Берцеліуса.
- •21.Атомна реформа Каніцаро.
- •22.Конгрес у Карлсрує. Роль у становленні хімії.
- •24. Ранні дослідження з органічної хімії. Відкриття ізомерії
- •25.Ранні дослідження з органічної хімії Синтез сечовини.
- •30. Я. Берцеліус про склад органічних сполук: дуалістичний принцип парності
- •31. Первісні уявлення про склад й конституцію органічних речовин.
- •32. Дослідження мигдалевого масла: винайдення «бензоїлу»
- •33. Стара теорія радикалів. Розвиток теорії складних радикалів
- •34. Теорія заміщення. Історія питання.
- •35. Теорія ядер Лорана.
- •38. Ш. Жерар і його «еквіваленти».
- •39. Класифікація органічних речовин за жераром
- •40. Унітарна система. Історія питання
- •41. Теорія типів. Історія питання.
- •43. Основні експериментальні роботи Дюма.
- •44. Розвиток стереохімічних уявлень.
- •45. Розвиток уявлень про конституцію органічних сполук.
- •46. Теорія хімічної будови а.М.Бутлерова.
- •48. Атомні маси у першій половині XIX ст.
- •49. Підходи до класифікації хімічних елементів до відкриття періодичного закону.
- •50. Відкриття хімічних елементів у хviii-XIX ст.
- •51. Гіпотеза Праута і періодичний закон.
- •52. Закон тріад Деберейнера і періодичний закон
- •53. Таблиця хімічних елементів Гмеліна і періодичний закон.
- •54. Гвинтова лінія Шанкуртуа і періодичний закон.
- •55. Закон октав и таблиця Ньюлендса.
- •57. Відкриття періодичного закону хімічних елементів.
- •58. Хто сформулював і в чому суть закону тріад?
- •60. Хто сформулював і в чому суть правила земної спіралі?
- •61. У чому полягає внесок Антуана Лавуазьє у становлення системи хімічних елементів?
- •62. У чому полягає внесок Олександра де Шанкуртуа у становлення періодичного закону?
- •63. У чому полягає внесок Лотара Майєра у становлення періодичного закону?
- •64. У чому полягає внесок Вільяма Праута у становлення системи хімічних елементів?
- •65. У чому полягає внесок Іоганна Деберейнера у становлення періодичного закону?
- •66. У чому полягає внесок Леопольда Гмеліна у становлення періодичного закону?
- •68. У чому полягає внесок Вільяма Одліна у становлення періодичного закону?
- •69. У чому полягає значення відкриття екаалюмінію?
- •103. У чому полягає суть теорії типів Дюма?
- •104. У чому полягає суть теорії багатоосновних кислот Грема-Лібіха-Жерара?
- •129. Період, географія діяльності, основні роботи: Дмитро Іванович Менделєєв
- •130. Період, географія діяльності, основні роботи: Вільям Праут.
- •131. Період, географія діяльності, основні роботи: Іоганн Деберейнер.
- •132. Період, географія діяльності, основні роботи: Леопольд Гмелін
- •133. Період, географія діяльності, основні роботи: Джон Ньюлендс.
- •134. Період, географія діяльності, основні роботи: Вільям Одлін.
- •135. Період, географія діяльності, основні роботи: Фрідріх Велер.
- •136. Період, географія діяльності, основні роботи: Жан Дюма.
- •137. Період, географія діяльності, основні роботи: Огюст Лоран.
- •138. Період, географія діяльності, основні роботи: Шарль Жерар
- •139. Період, географія діяльності, основні роботи: Якоб Берцеліус.
103. У чому полягає суть теорії типів Дюма?
Типів теорія (1848—51, 1853), створена Дюма, Жераром і Лораном передбачає поділ органічних сполук на 4 типи. Так, спирти вважалися з'єднаннями типу води, аміни — типу аміаку, галогеналкіли — типу хлористого водню. Пізніше Кекуле встановив четвертий типа — тип метану, від якого він виробляв всі вуглеводні. Теорія типів дозволила створити чітку класифікацію органічних сполук, яка лежить в основі сучасної класифікації органічних речовин.
104. У чому полягає суть теорії багатоосновних кислот Грема-Лібіха-Жерара?
Англійський вчений Грем висловив припущення, що деякі неорганічні кислоти містять декілька атомів водню, які можуть заміщатися металом. Раніше вчені приймали, що до складу всіх кислот може входити тільки один атом водню,здатний заміщатися на метал. Припущення Грема про багатооновность неорганічних кислот значно змінило погляди хіміків щодо процесів
нейтралізації. Результати досліджень органічних кислот можна було правильно витлумачити лише в тому випадку, якщо прийняти можливість існування багатоосновних органічних кислот.
105. У чому полягає суть унітарної теорії будови органічних речовин Жерара? 1848 книга «Введення у вивчення хімії за унітарною системою». Пояснюючи вираз ”унітарна система”, Ш.Жерар писав, що в системі, яку він пропонує прийняти, хімічна молекула уявляється не як подвійне чи потрійне тіло, навпаки, вона представляє собою єдину систему, утворену в результаті сполучення визначеного числа атомів. Унітарне вчення признавало сукупний вплив всіх атомів на властивості речовини, заперечуючи існування в сполуці протилежно заряджених частинок.
106. У чому полягає суть теорії залишків Жерара? В основі цієї теорії лежала думка, що з прийняттям унітарної системи (протиставленої дуалістичній) повністю відкидається само собою існування радикалів як органічних атомів. Теорія залишків відкидає пояснення утворення органічних сполук з двох електрично протилежно заряджених частин. За Жераром, при взаємодії двох органічних сполук завжди отримується проста неорганічна сполука, наприклад вода. Одночасно комплекси атомів обох речовин, що залишилися, - залишки сполучаються один з одним, так як не можуть існувати у вільному вигляді.
107. У чому полягає суть класифікація органічних речовин за Жераром (сходи згоряння)? Принцип класифікації органічних речовин Ш.Жерар визначив своєрідним виразом – «сходи згорання». Верхні щаблі таких сходів зайняті найбільш складними речовинами. На більш низьких щаблях розміщені речовини, одержані з найбільш складних шляхом згорання, тобто віднімання вуглецю і водню у вигляді води та вуглекислого газу. Кожний щабель сходів відповідає сполукам з різним (відмінним) числом атомів вуглецю в спадному порядку.
108. У чому полягає внесок Карла Шеєлє в органічну хімію? (1742-1786) шведський хімік. У 1783 він відкрив гліцерин (дією оксидів свинцю на рослинні і тваринні жири), а в подальшому відкрив ряд кислот: винну (1769),щавлеву (1776), молочну (1780), синильну (1782).
109. У чому полягає внесок Ж. Гей-Люссака у розвиток органічної хімії? (1778 — 1850) — французький хімік і фізик. Розробив метод добування щавлевої кислоти сплавленням деревних опилок з їдким лугом. У 1828 разом з Шеврелем отримав патент на виготовлення стеаринових свічок.
110. Чим відомий в органічній хімії Ілер Руель? (1718 — 1779) — французький хімік. В 1773 виділив сечовину.
111. Чим відомий в органічній хімії Фрідріх Сертюнер? 1783-1841, аптекар. Окрім досліджень алкалоїдів, вів роботу по вивченню сірчановинної кислоти. Виділив із опію (соку опійного маку) сполуку, яку назвав морфієм. Ф.Сертюрнер виявив, що морфій являє собою основу, здатну давати солі (на той час вважали, що рослини можуть виробляти лише нейтральні речовини або кислоти, але не рослинні основи). Це відкриття викликало великий інтерес серед хіміків, прийнялись за пошуки нових рослинних лугів, які були названі алкалоїдами, тобто лужноподібними.
112. Чим відомий в органічній хімії Мішель Шеврель? 1786-1889, учень Вокелена, був професором у Музеї природної історії. Дослідження жирів він почав у 1810, на основі робіт К.Шеєле. Він показав, що загальноприйняте на той час уявлення про жири як кислі продукти, що нейтралізуються (при омиленні) лугами, не відповідає дійсності. М.Шеврель встановив, що всі жири при дії їдких лугів розпадаються на жирні кислоти та гліцерин. М.Шеврель отримав вісім жирних кислот і вивчав склад гліцерину. Виявилось, що жири аналогічні складним ефірам, що в майбутньому було підтверджено. Відкрив креатин (1835), ряд рослинних пігментів.
113. Чим відомий в хімії Томас Грем? (1805-1869) шотландський хімік, встановив закон дифузії в газах (1829), вивчав осмотичні явища. Вивчаючи дифузію розчинених речовин, поділив речовини на кристалоїди та колоїди, заклав початок колоїдній хімії. 1838 – вивчав різні форми фосфорної кислоти, показав, що в ній можна замістити більше одного атома водню – поняття про багатоосновні кислоти.
114. Чим відомий в органічній хімії Якоб Шиль? У 1842 Якоб Шиль висловив ідею, що радикали алкоголей (він був прихильником теорії радикалів) утворюють правильний ряд, кожний із членів якого відрізняється на групу С2Н2(R).
115. Чим відомий в органічній хімії Луі Тенар? (1777—1857) — французький хімік, член Паризької академії наук (1810). Спільно з Гей-Люссаком розробив метод одержання калію і натрію відновленням їх гідроксидів залізом при нагріванні, отримав бор (нечистий), дією на борний ангідрид калієм (1808), відкрив (1818) пероксоводень.
116. Період, географія діяльності, основні роботи: Карл Венцель. 1740-1793 німецький хімік, попередник Ріхтера, управляв ливарним заводом у Фрейберзі, з 1786 працював хіміком на фарфоровому заводі в Мейсені. Головною метою його робіт було кількісне визначення компонентів у солях. Венцель вивчав також фактори, що впливають на хід хімічних реакцій. 1777 книга «Вчення про хімічну спорідненість тіл», 1773 твір «Введення у вищу хімію»; встановив, що при взаємодії двох нейтральних солей з подвійним обміном завжди отримуються нейтральні продукти.
117. Період, географія діяльності, основні роботи: Ієремія Ріхтер. 1762-1807 німецький хімік, учень І.Канта, був гірничим секретарем, а потім працював на фарфоровій мануфактурі в Берліні, 1789 – книга «Про застосування математики в хімії», основна праця 1792-1794 «Початкові основи стехіометрії або мистецтва вимірювання хімічних елементів», базуючись на аналізах солей, Ріхтер склав ряди відносних масових кількостей кислот і основ, що складають солі, і назвав їх рядами нейтралізації.
118. Період, географія діяльності, основні роботи: Клод Бертолле. 1748-1822 французький хімік. У 1780 році був обраний членом Паризької академії наук. Бертолле встановив склад аміаку (1785), болотного газу (1786), синильної кислоти (1786), сірководню (1788). Відкрив солі хлоратної та гіпохлоритної кислот, серед них - хлорат калію (1785, «бертолетова сіль»), нітрид срібла (1788, «бертолетове гримуче срібло»). У 1787 описав метод окисно-відновного титрування. Разом з Лавуазьє та іншими вченими заснував (1789) журнал «Annales de chimie». В 1786-1787 роках разом з Морво, Лавуазьє та Фуркруа розробляв нову хімічну номенклатуру. 1803 – «Дослідження хімічної статики». Засновник вчення про хімічну рівновагу
119. Період, географія діяльності, основні роботи: Жозеф Пруст. 1754 — 1826) — французький хімік, член Паризької академії наук (з 1816). Встановив закон сталості хімічних сполук. Відкрив гідроксиди металів. Запропонував термін «гідрат». Дослідив низку оксидів і сульфідів металів, розробив сірководневий спосіб осадження металів. Працював також у галузі органічної хімії, виділив глюкозу, відкрив амінокислоту лейцин, дослідив камфару, крохмаль, цукор.
120. Період, географія діяльності, основні роботи: Джон Дальтон. (1766 — 1844) — англійський хімік і фізик. 1803 - закон кратних відношень. У 1808 вийшла праця Дальтона «Нова система хімічної філософії». Дальтон виявив, що два елементи можуть сполучатися один з одним в різних співвідношеннях і кожна нова комбінація елементів дає нове з'єднання.
121. Період, географія діяльності, основні роботи: Луїджі Гальвані. 1737— 1798, італійський лікар і фізик. У 1759 році він закінчив Болонський університет, у 1762 році отримав ступінь доктора медицини. Після закінчення навчання викладав медицину в Болонському університеті. Трактат про сили електрики при м'язовому русі. Продемонстрував, що клітини м'язів і нервів можуть генерувати електрику.
122. Період, географія діяльності, основні роботи: Алессандро Вольта. (1745 — 1827 р.) — італійський фізик і хімік. Винайшов і сконструював перше хімічне джерело постійного електричного струму, електричну батарею, ряд електричних приладів (конденсатор, електрофор, електроскоп); відкрив явище взаємної електризації різнорідних металів при їх контакті; у 1776 виявив і дослідив газ метан. Засновник електродинаміки. Сконструював першу електричну батарею — Вольтів стовп.
123. Період, географія діяльності, основні роботи: Гемфрі Деві. (1778 — 1829) — англійський фізик і хімік, президент Лондонського королівського наукового товариства, один із засновників електрохімії, винахідник гірничої лампи. Відкрив або отримав у чистому вигляді хімічні елементи: кальцій, барій, магній, стронцій, хлор, калій, натрій, літій. Відкрив фосген. В 1807 році Деві отримав металевий натрій і калій при електролізі їхніх гідроксидів. В 1810 за допомогою електролізу отримав амальгами кальцію, стронцію, барію, магнію.
124. Період, географія діяльності, основні роботи: Вільям Воластон. (1766 — 1828) — англійський вчений, який відкрив паладій (1803) і родій (1804), вперше отримав у (1803) у чистому вигляді платину. Відкрив (1801) незалежно від І. Ріттера ультрафіолетове випромінювання, сконструював рефрактометр (1802) і гоніометр (1809). Дослідження «Про надкислі і підкислі солі» (1808)
125. Період, географія діяльності, основні роботи: Жозеф Гей-Люссак. (1778 — 1850) — французький хімік і фізик. Здійснив фундаментальні дослідження у галузі фізичної, органічної та неорганічної хімії. Відкрив ціан (1815), розробив метод добування щавелевої кислоти. Сконструював башту з системою свинцевих камер, яка в технології сульфатної кислоти має його ім'я. Запропонував назву хімічного елементу брому. Зробив вагомий внесок у вивчення галогенів. Сприяв поширенню об'ємних методів у аналітичній хімії. Відкрив газові закони, названі його ім'ям.
126. Період, географія діяльності, основні роботи: Амедео Авоґадро. (1776 — 1856) — італійський фізик, хімік. Заклав основи молекулярної теорії (1811) Встановив важливий фізичний закон — закон Авогадро, на підставі якого визначають атомну і молекулярну вагу. Уперше правильно вирахував атомні маси кисню, вуглецю, азоту, хлору та ін. елементів. Встановив точний кількісний склад багатьох речовин — води, кисню, аміаку та багатьох оксидів.
127. Період, географія діяльності, основні роботи: Олександр де Шанкуртуа (1820— 1886) — французький геолог і хімік. У 1862 запропонував систематизацію хімічних елементів, основану на закономірній зміні атомних мас, так звану «земну спіраль» або «циліндр Бегуйе». Був одним з перших вчених, хто відмітив періодичність властивостей елементів.
128. Період, географія діяльності, основні роботи: Лотар Майєр. (1830—1895) — німецький хімік, один з перших, хто запропонував періодичну систему елементів. В 1860 році брав участь у Міжнародному конгресі хіміків у Карлсруе. У 1864 році запропонував таблицю з 28 хімічних елементів, розташованих і згрупованих за валентністю.