- •1/ Дайте визначення поняттям: локус контролю, респондентна поведінка, архетип, репрезентативна система
- •2/Назвіть та охарактеризуйте види поведінки за б.Скінером
- •3/Дайте визначення згідно концепції к.Левіна таким поняттям: квазіпотреба, психологічне поле, життєвий простір, польова поведінка.
- •5/Назвіть представників когнітивного напряму в психології, визначте коло досліджуваних ними проблем.
- •6/Визначте основні поняття концепції а.Адлера та рушійні сили розвитку людини.
- •7/Дайте визначення поняття “локус контролю” та поясніть його вплив на поведінку людини.
- •8/Охарактеризуйте вплив психофізіології на розвиток психологічних ідей в хіх ст. (і.Прохазка. Ч.Бел,)ф.Мажанді, і.Мюллер, г.Гемгольц, я.Пуркіне та ін.).
- •9/Коло наукових проблем, які досліджуються представниками Вюрцбургської школи (о.Кюльпе, н.Ах, к.Бюлер, о.Зельц)
- •10/Опишіть структуру особистості за з.Фрейдом, визначте потенційні конфлікти між її елементами.
- •11/Охарактеризуйте напрямок розвитку ідей класичного психоаналізу в неофрейдистських концепціях (к.Хорні, г.Салівен, е.Фром, е.Еріксона тощо).
- •12/Біхевіористичні теорії навчання.
- •13/Охарактеризуйте етапи розвитку інтелекту в концепції ж.Піаже
- •15/Охарактеризуйте когнітивний стиль як индивідуальну характеристику людини.
- •16/Розвиток вітчизняної психології в радянський період: персоналії та коло досліджуваних ними проблем (см. Также вопрос 20)
- •17/Складіть порівняльну характеристику основних напрямів в психології у хх ст. Та охарактеризуйте статус гуманістичної психології та обставини її виникнення.
- •18/Проблема мотивації та питання соціальної психології в дослідженнях к.Левіна.
- •19/Охарактеризуйте розвиток вітчизняної психології в період з другої половини хіх ст. До 20-30х років хх ст. (!!!!)
- •20/Перехід від арістотелевського до галілеєвськго типу мислення за к.Левіним.
11/Охарактеризуйте напрямок розвитку ідей класичного психоаналізу в неофрейдистських концепціях (к.Хорні, г.Салівен, е.Фром, е.Еріксона тощо).
Критичний перегляд різноманітних положень фрейдівської теорії став поштовхом до виникнення в 30-х роках нового напрямку в психоаналізі - неофрейдизму, представники якого основну увагу приділяли дослідженню соціально-філософських проблем. Неофрейдизм представлений багатьма течіями. По-перше, це індивідуальна психологія А.Адлера (1870-1937). За цією концепцією, психічна хвороба є результатом неусвідомленого потягу до переваги, розпалюваного почуттям неповновартості, що пов'язано з яким-небудь тілесним недоліком. Не погоджуючись із Фрейдом щодо перебільшення ролі сексуальності і несвідомого у поведінці людей, Адлер акцентував увагу на ролі соціальних чинників. З його точки зору, характер людини виростає з її "життєвого стилю", який є системою цілеспрямованих прагнень, що формується в дитинстві і реалізує потребу в перевазі, самоствердженні та компенсує почуття неповновартості. По-друге, це сексуально-економічна теорія В.Райха (1897-1957). Вважаючи фрейдизм і марксизм взаємодоповнюючими, Райх намагався на основі психоаналізу інтерпретувати взаємовідносини між економічним базисом та ідеологією. По-третє, теорія соціалізації і людської взаємодії Г. Саллівана. Згідно з концепцією міжособистісних відносин, яку розвивав Салліван, у психіці людини нема нічого, крім відносин до інших осіб і об'єктів або зміни міжособистісних ситуацій. Без залишку розчиняючи індивіда в міжособистісному середовищі, Салліван взагалі проголошував існування особистості чимось міфічним або ілюзорним, бо особистість постає у нього як сукупність певного ряду персоніфікацій, котрі сприймаються як викривлені образи, що виникають у процесі міжособистісного спілкування. Ці течії, а також вчення К.Хорні, Р.Мея поєднує прагнення вийти за рамки біологічних характеристик людини і знайти відповіді на питання про природу особистості у сфері соціальних явищ. І нарешті, основним представником неофрейдизму був Еріх Фромм (1900-1980). Він першим вказав на нездатність ортодоксального фрейдизму вирішити проблему взаємодії особи і суспільства. Фромма не задовольняв біологізм та соціальний песимізм Фрейда, тому він сконцентрував увагу на перетворенні психоаналізу в соціальну філософію.
12/Біхевіористичні теорії навчання.
-Теория Торндайка-исследовал процесс научения с позиции объективного наблюдения,фиксируя связь между стимулом и реакцией. Изучая законы адаптации организма к необычным условиям,изобрел «проблемные ящики»-эксперементальные устройства,в которых животное должно было само найти выход из проблемы. Животное действует методом проб и ошибок(проб и случайного успеха). Вывел 4 закона научения:1)закон упражнения:чем чаще проявляется связь между С и Р,тем она быстрее закрепляется.2)закон эффекта-из нескольких Р на одну и ту же ситуацию,более прочно связываются с ситуацией те,кот.вызывают удовлетворение. 3)закон готовности-образование новых связей зависит от состояния субъекта. 4)закон ассоциативного сдвига-если при одновременном появлении 2х раздражителей 1 вызывает позитивную реакцию,то и другой приобретает способность вызывать ту же Р.
-Теория Уотсона-говоря,о связи психических функций с двигательной активностью,доказывал,что объективные мышечные процессы могут быть достойной заменой субъективныъ психич.актов. Интерпритировал интеллектуальные операции,как интериоризированные действия,сформированные путем проб и ошибок,о кот.писал Торндайк. Доказал,что речь и мышление имеют одинковую природу,изучил этапы формирования внутренней речи(внешняя речь-шепот-внутр.речь). доказал прижизненность формирования основных психических процессов,продемонстрировав,что можно сформировать реакцию страха на нейтральный стимул=доказал,что эмоции являются результатом наших привычек и могут кардинально изменяться в зависимости от обстоятельств. Считал,что открытые им факты доказывают возможность формирования определенной,строго заданной модели поведения у всех людей(на основе рефлексов можно формировать стойкие аффективные комплексы)
-Теория оперантного бихевиоризма-Скиннер,стремясь понять причины поведения и научиться ими управлять,пришел к разработке методов целенаправленного обучения и управления поведением. Разработал теорию оперантного поведения: такие реакции,которые не вызываются стимулами,а выделяются организмом,он назвал оперантными.именно эти реакции преобладают в адаптивном поведении. При оперантном обусловливании новая реакция не вызывается стимулом:она осуществляется в какой-то момент,независимо от обстоятельств и ,будучи подкреплена,усиливается.таким образом,главным средством формирования нового поведения выступает подкрепление.
-Теория социального научения-по Роттеру: считает, что большая часть челов. поведения приобретается или выучивается. Что еще важнее, это происходит в значимой для человека среде, изобилующей соц. взаимодействиями с др. людьми. Главная особенность этой теории заключается в том, что она задействует два типа переменных: мотивационную (подкрепление) и когнитивную (ожидание). Ее также отличает использование эмпирического закона эффекта. Подкреплением считается все, что вызывает движение к или от цели. Наконец, эта теория придает первостепенное значение исполнению, а не приобретению поведения.
-Теория обсервационного научения Бандуры- Бандура говорит о наличии реципрокной связи между поведением, субъектными и средовыми переменными. Мы не приводимся в движение лишь внутренними силами, мы также не являемся пешками в игре, диктуемой сложившимся набором обстоятельств. На нас влияют, но и мы оказываем влияние на свое окружение. Бандура утверждает что большая часть человеческого научения осуществляется без традиционного подкрепления, к-рого требуют принципы оперантного и классического обусловливания. Люди могут научаться в отсутствие как вознаграждения, так и наказания. Это не означает, однако, что подкрепление не имеет никакого значения. В действительности, как только поведение оказывается освоенным, подкрепление начинает играть важную роль в определении того, будет ли данное поведение возникать. Научение через наблюдение не яв-ся ни постоянным, ни автоматическим. На то, будет ли происходить в данной ситуации такое научение, оказывают влияние многочисленные факторы. К числу таких факторов относятся возраст модели и компетентность.