Прилад 21 Призначення

Прилад 21 призначений для живлення приладів 27М, 1-ОС і 23М.

Структурна електрична схема приладу приведена на рис. 35, принципова електрична схема ХЖ2.087.077 Е3 приведена в альбомі схем.

Живлення приладу здійснюється від трифазної мережі перемінного струму напруги 220 В, що подається на нього з приладу 26М и від однофазної мережі перемінного струму напругою 220В, що подається з приладу 40М. Трифазна напруга ~220 В подається на первинну обмотку трифазного трансформатора Tpl, із вторинних обмоток якого живляться стабілізатори напруг ±80, —12, +12 і —27В.

Однофазна напруга ~220В надходить на первинну обмотку трансформатора

Тр2. З вторинної обмотки, що має середню крапку, знімається напруга ~60В. Сигналізація включення джерела здійснюється лампою Л1 «ТЕРМОСТАТ», установленої на передній панелі приладу.

Ланцюг ±80 в

Ланцюг ±80 В є джерелом опорної напруги варикапів приладу 27М.

До складу ланцюга ±80 В (рис. 35) входять:

випрямлювач У1, зібраний за схемою Ларіонова на діодах Д2;

випрямлювач У2, зібраний по трифазної однополуперіодній схемі на діодах Д1;

фільтр (Ф1), виконаний на конденсаторі З1;

фільтр (Ф2), виконаний на конденсаторі В1-З2;

параметричний стабілізатор напруги (ПСН), виконаний на стабілітроні В1-ДЗ і резисторі В1-R5.

Стабілізатор постійної напруги (СПН) компенсаційного типу у свою чергу складається з:

регулюючого елемента (РЭ). виконаного на транзисторах Tl, T2;

підсилювача постійного струму (ППТ) диференціального типу, виконаного на транзисторах У1-Т3, У1-Т4, резисторах V1-R9, У1-R10;

вимірювального елемента (ИЭ), у якості якого використовується вихідний дільник на резисторах У1-R11—У1-R13;

джерела опорної напруги (ВІН), роль якого виконує параметричний стабілізатор на стабілітроні В1-Д2 і резисторі В1-R6;

схеми захисту стабілізатора від перевантажень по струму (ЗТ) з автоматичним відновленням робочого режиму, виконаної на транзисторі В1-Т2, резисторах У1-R7, У1-R2 і резисторі-датчику R3;

схеми захисту стабілізатора від перевищення встановлених напруг (3П), з ручним відновленням робочого режиму, виконаної на транзисторі В1-Т1, реле В1-Р1, тунельному діоді В1-R1, резисторах У1-R1, У1-R3, У1-R4, конденсаторі В1-З1.

Стабілізація вихідної напруги при зміні живильної мережі або струму навантаження здійснюється в такий спосіб.

Вихідна напруга стабілізатора через дільник Уl-Rll-У1-R13 порівнюється з напругою опорного джерела. Порівняння

відбувається в ППТ (диференціальному підсилювачі), для чого до бази транзистора В1-Т3 прикладене опорна напруга, а до бази транзистора В1-Т4 частина вихідної напруги з дільника В1-R11—У1-R13. Сигнал неузгодженості, посилений ППТ, надходить на регулюючий елемент Т2-Т1 стабілізатора, включений послідовно з навантаженням. У залежності від величини сигналу, що надходить, змінюється внутрішній опір регулюючого елемента, і відповідно, спадання напруги на переході емітер-колектор, тим самим компенсуючи зміни напруги на виході стабілізатора з заданим ступенем точності. Для підвищення коефіцієнта стабілізації ланцюга ±80 В в цілому ланцюга ВІН, ППТ і ИЭ живляться від окремого джерела (У2, Ф2, ПСН):

Для забезпечення усталеної роботи стабілізатора й ослаблення пульсацій вихідної напруги в схемі СПН установлені конденсатори З2 і В1-З3.

Діоди В1-Д4 і В1-Д5 служать для запобігання пробою переходу емітер-база транзисторів У1-ТЗ, У1-Т4.

Захист від перевантажень по струму в даному стабілізаторі здійснюється в такий спосіб. У робітнику режиму стабілізатора транзистор захисту В1-Т2 замкнений і не впливає на роботу схеми стабілізатора. До переходу емітер-база транзистора В1-Т2 прикладена напруга, рівне алгебраїчній сумі падінь напруг на переході емітер-база за регулюючий транзистор Т1, резисторі-датчику R3, резисторі В1-R7*.

У робочому режимі цієї напруги недостатньо для переходу транзистора В1-Т2 у режим насичення. Поріг спрацьовування захисту встановлюється за допомогою резистора В1-R7*.

При перевищенні встановленого струму або при короткому замиканні транзистор У1-Т2 відкривається і переходить у режим насичення, шунтуючи своїм переходом колектор емітер базові ланцюги регулюючих транзисторів Tl, T2, що відповідно приводить до запиранню регулюючих транзисторів

При подальшому зменшенні опору навантаження схема працює в режимі стабілізації струму – струм навантаження збільшується мало і вихідна напруга падає. При короткому замиканні встановлюється такий режим, при якому струм навантаження менше номінального значення. Після усунення короткого замикання схема автоматично включається, тому що з'являється напруга на виході стабілізатора і, відповідно, напруга зсуву, що замикає транзистор У1-Т2.

Допустимо, що внаслідок яких-небудь дестабілізуючих факторів (вийшов з ладу складений транзистор Tl, T2. порушено зворотний зв'язок і т.п.), збільшилася напруга на виході стабілізатора вище встановленої норми.

При цьому збільшується струм, що протікає через тунельний діод У1-Д1. Тунельний діод У1-Д1 переключається з області малого спадання напруги, рівного 0,1 В, в область великого спадання напруги, рівного 0,8 В. Ця напруга прикладається до переходу база-емітер транзистора В1-Т1, що відкривається і підключає до обмотки реле Р1 напруга живлення. Реле спрацьовує через свої контакти, що замкнулися, 5, 6 стає на самоблокування, а контактами 2, 3 розмикає ланцюг живлення регулюючого елемента.

Для повернення схеми захисту у вихідний стан необхідно зняти напругу на вході приладу 21 і потім знову його включити. Резистор У1-R1 обмежує струм через обмотку реле В1-Р1. Конденсатор У1-З1 призначений для зняття помилкових спрацьовувань транзистора В1-Т1.

Перемінний резистор У1-R3 служить для установки порога спрацьовування захисту по перевищенні напруги.

Ланцюга +12 і — 12 В

Ланцюги +12 і —12 В призначені для живлення транзисторних ланцюгів приладу 27М.

Ці ланцюги являють собою два однотипних джерела, аналогічні по своєму схемному рішенню і складові. У зв'язку з цим опис приведений тільки для ланцюга +12 В.

До складу ланцюга +12 В (рис. 36) входять:

випрямлювач У1, зібраний за схемою Ларіонова на діодах Д4;

випрямлювач У2, зібраний по трифазної однополуперіодній схемі на діодах Д3;

фільтр (Ф1), виконаний на конденсаторі З3;

фільтр (Ф2), виконаний на конденсаторі В1-З2;

параметричний стабілізатор напруги (ПСН), виконаний на стабілітроні В2-ДЗ і резисторі В2-R8;

(СПН) компенсаційного типу.

СПН у свою чергу складається з:

регулюючого елемента (РЭ), виконаного на транзисторах ТЗ, Т4; У2-Т1;

підсилювача постійного струму (ППТ), диференціального типу, виконаного на транзисторах У2-Т4, У2-Т5, резисторах У2-R10, У2-R11;

вимірювального елемента (ИЭ), у якості якого використовується резистор У2-R12;

джерела опорної напруги (ВІН), роль якого виконує параметричний стабілізатор на стабілітроні В2-Д2 і резисторі В2-R6;

схеми захисту стабілізатора від перевантажень по струму (ЗТ) з автоматичним відновленням робочого режиму, виконаної на транзисторі В2-ТЗ;

резисторах У2-R3, У2-R7* і резисторі-датчику R4;

схеми захисту стабілізатора від перевищення настановних напруг (ЗП) з ручним відновленням робочого режиму, виконаної на транзисторі В2-Т2, реле В2-Р1, тунельному діоді В2-Д1. резисторах У2-R4, У2-R5 і конденсаторі В2-З1.

Конденсатори В2-СЗ і З4 призначені для усталеної роботи стабілізаторів і зменшення пульсації вихідної напруги.

Принцип роботи стабілізатора аналогічний принципові роботи стабілізатора ланцюга ±80 В.