32. Світоглядні засади українського бароко

Культура бароко в Україні охоплює другу половину XVII - XVIII ст. Порівняно із Західною Європою стиль бароко в Україні поширився із значним запізненням. Мали місце й особливості. Елітарні мотиви в українському бароко були притаманні лише літературному процесу, всі ж інші види барокового мистецтва - досить демократичні сюжетно, з використанням традицій народної творчості.Українське бароко утверджувало образи, які характеризували колективні, суспільні, національні риси народу в цілому. До естетичних особливостей українського бароко можна віднести багатобарвність, контрастність, мальовничість, посилену декоративність, динамізм і головне - небачену вигадливість форм. Світоглядні засади українського бароко втілились в образі України у вигляді одягненої в порфіру і коронованої Діви, яка просить покровительства у митрополита київського Іосафа Кроковського (гравюра І.Щирського "Всенародне торжество").Зі світоглядної позиції бароко − це перехід від епохи Відродження до нового світосприйняття, мислення, творчості. В історії західноєвропейської культури бароко прийшло на зміну Відродженню, заперечуючи певною мірою його духовні відкриття. Світовідчуття і світорозуміння, що живило барокову культуру, стало своєрідною реакцією на ренесансне світобачення, що ґрунтувалося на безмежній вірі у розумність і логічність світу, його гармонійність, у те, що людина є мірою всіх речей. Світобачення XVII ст. пройняте, навпаки, відчуттям трагічної суперечливості людини і світу, в якому вона посідає зовсім не провідне місце, а є розчиненою у його багатоманітності, підпорядкованою середовищу, суспільству, державі.Дійсність викликає у майстрів бароко як захоплення, так і велику печаль. Звідси - характерні риси барокового світовідчуття: неспокій, поривання, почуття потужності і ніби недовершеності, намагання поєднати протилежності, навіть суперечності. Тому і в мистецтві українського бароко співіснують прагнення неможливого й песимізм; пафос боротьби і перемоги та примирення з думкою, що зло сильніше за добро, а смерть сильніша від життя; звеличування слави і сум, образа за людей, охоплених марнославством, марнотою марнот. За часів бароко Людина постає перед нами слабкою,беззахисною,невпевненою у завтрішньму дні. А саме - нездатність людини побороти зло,її безвихідь.

33. Українська освіта і наука у другій половині хvii-XVIII ст.

Головним освітнім і науковим центром в Україні того часу була Києво-Могилянська академія. За правління Івана Мазепи, коли для академії було споруджено новий будинок, цей заклад вступив у період свого розквіту. Саме завдяки старанням Івана Мазепи заклад одержав підтримку у 1694 р. Кількість студентів досягла 2 тис., пізніше, після Полтавської битви, вона зменшилась, а в середині сторіччя коливалася в межах 600-1100 осіб. В академії навчалися діти духовенства, козаків, міщан. Багато випускників академії досягли великих успіхів у галузі медицини, біології. Серед випускників були також юристи, музиканти, композитори, архітектори. Зокрема, у Київській академії здобули освіту 21 із 23 ректорів Московської академії, 95 із 125 її професорів, а також багато вчителів, які працювали в школах Росії та України.Про високий рівень освіти в Україні свідчать іноземні автори. Так, арабський мандрівник Павло Алепський, який побував в Україні в 1653-1656 рр., писав: “У країні козаків усі діти вміють читати, навіть сироти”.За неповними даними, в Слобідській Україні в 1732 р. було 129 шкіл, в 1740-1745 рр. у 7 з 10 полків Гетьманщини діяло 866 шкіл. На землях Війська Запорозького часів Нової Січі мала добру славу січова школа, де навчалися діти, зібрані з різних міст. Сільські і міські школи найчастіше існували під опікою братств. У більшості шкіл дітей вчили з Букваря, Псалтиря і Часослова, поширеним було також навчання хорового співу і нотної грамоти. Перші спроби запровадити в Україні обов’язкову початкову освіту були здійснені в Гетьманщині. У 1760-1762 рр. Лубенський полковник І.Кулебко наказав сотенним правлінням: усіх козацьких дітей, здібних до науки, посилати до парафіяльних шкіл, а нездібних навчати військових справ. З кінця ХVIII ст. сільські школи занепадають.В XVII ст. виходили тиражами букварі, які вироблялися друкарнею Львівського братства від 600 до 2 тис. примірників.У ХVII ст. було впорядковано бібліотеку Київської академії. У Київській академії вивчали зоологію, фізіологію, метеорологію. Найбільшим авторитетом був тут Феофан Прокопович, який написав наукову працю з “фізіології” про причину нетлінності тіл печерських святих. У XVIII ст. розвинулися геодезія, географія. Саме в XVIII ст. активно розвивається математика, знову ж завдяки Феофанові Прокоповичу. Як учитель математики відзначився в цей час Іван Фальковський.В Україні в цей час стає характерною ознакою освіченої людини багатомовність.У 1786 р. прийнято "Статут народних училищ", згідно з яким у повітових містах України відкривали малі народні училища з дворічним терміном навчання, а з 1788 р. у губернських центрах — головні народні училища, в яких навчалися п'ять років. Такі училища вперше були відкриті в Києві, Чернігові, Харкові, Катеринославі. Навчали в школах та училищах російською мовою.