- •5. Етапи розвитку української культури
- •7.Духовна культура трипільців
- •8. Скіфи, в давній укр.. Культурі
- •11. Запровадження християнства у Київській Русі
- •12. Київська русь як соціокультурна система
- •13. Розвиток літописання і літератури в Київській Русі
- •14. Слово о полку ігоревім як шедевр давньоруської літератури
- •15. Значення слова про закон і благодать для русі
- •16.Архітектура.
- •17.Образотворче мистецтво та іконопис
- •18.Музичне і театральне мистецтво
- •19.Культура Галицько-Волинського князівства
- •20.Передумови розвитку української культури XIV –xVст
- •21. Розвиток освіти і науки XIV-XVII ст
- •22. Соціально-політичні та історичні обставини розвитку української культури
- •23Діяльність острозького культурно-освітнього осередка
- •24.Братства та їх роль у розвитку культури
- •25. Культурно-просвітницька діяльність братських шкіл
- •28. Особливості ренесансної архітектури
- •29. Українське образотворче мистецтво у XVI—XVII ст.
- •31. Суспільно-історичні передумови розвитку культури України другої половини XVII—XVIII ст.
- •32. Світоглядні засади українського бароко
- •33. Українська освіта і наука у другій половині хvii-XVIII ст.
- •34. Києво - Могилянська академія-осередок української освіти і науки
- •35. Культурно-просвітницька діяльність Петра Могили
- •36.Козацтво як головний чинник укр.. Сусп..-політ та культ. Життя
- •38. І.Мазепа і бароко.
- •39.Архітектура 17-18ст.
- •40.Образотворче мистетство 17-18ст .
- •42. Значення творчості Сковороди.
- •46.Драматургія і театр хіх ст. В Україні.
- •47.Музика хіх ст.
- •48. Генезис та періодизація
- •49. Освіта. НаукаХіх ст.
- •50.Дворянський період національно-культурного відродження та його особливості
- •52. Суспільно-політична діяльність Кирило-Мефодіївського брацтва
- •53. Роль творчості т.Г. Шевченка у становленні української культури
- •54. Романтизм та його розвиток та Україні
- •55. Модерністський період національно-культурного відродження, його характерні риси та ознаки.
- •56.Ю.Бачинський та м.Міхновґький – виразники української національної ідеї.
- •57. Національно-культурне відродження у Галичині. Культурно-просвітницька діяльність Руської Трійці.
- •58.Здобутки української культури у період національно-демократичної революці(1917-1920)
- •59. Українська радянська культура та головні етапи її розвитку.
- •60.Політика українізації та її прояви в контексті розвитку української культури.
- •61.“Розстріляне відродження. Культура України в 30-х роках.
- •62. Культура України в роки Другої світової війни
- •63. Розвиток української культури у період хрущовської «відлиги».
- •64.Шістдесятники
- •Олександр Довженко - основоположник українського кіномистецтва.
- •66. Головні чинники, тенденції та риси сучасної української культури.
- •67. Розвиток освіти і наукових знань в Україні наприкінці XX - початку XXI ст.
- •68. Традиції та новації в сучасному українському театральному мистецтві та літературі.
- •69. . Проблеми розвитку культури в незалежній Україні
32. Світоглядні засади українського бароко
Культура бароко в Україні охоплює другу половину XVII - XVIII ст. Порівняно із Західною Європою стиль бароко в Україні поширився із значним запізненням. Мали місце й особливості. Елітарні мотиви в українському бароко були притаманні лише літературному процесу, всі ж інші види барокового мистецтва - досить демократичні сюжетно, з використанням традицій народної творчості.Українське бароко утверджувало образи, які характеризували колективні, суспільні, національні риси народу в цілому. До естетичних особливостей українського бароко можна віднести багатобарвність, контрастність, мальовничість, посилену декоративність, динамізм і головне - небачену вигадливість форм. Світоглядні засади українського бароко втілились в образі України у вигляді одягненої в порфіру і коронованої Діви, яка просить покровительства у митрополита київського Іосафа Кроковського (гравюра І.Щирського "Всенародне торжество").Зі світоглядної позиції бароко − це перехід від епохи Відродження до нового світосприйняття, мислення, творчості. В історії західноєвропейської культури бароко прийшло на зміну Відродженню, заперечуючи певною мірою його духовні відкриття. Світовідчуття і світорозуміння, що живило барокову культуру, стало своєрідною реакцією на ренесансне світобачення, що ґрунтувалося на безмежній вірі у розумність і логічність світу, його гармонійність, у те, що людина є мірою всіх речей. Світобачення XVII ст. пройняте, навпаки, відчуттям трагічної суперечливості людини і світу, в якому вона посідає зовсім не провідне місце, а є розчиненою у його багатоманітності, підпорядкованою середовищу, суспільству, державі.Дійсність викликає у майстрів бароко як захоплення, так і велику печаль. Звідси - характерні риси барокового світовідчуття: неспокій, поривання, почуття потужності і ніби недовершеності, намагання поєднати протилежності, навіть суперечності. Тому і в мистецтві українського бароко співіснують прагнення неможливого й песимізм; пафос боротьби і перемоги та примирення з думкою, що зло сильніше за добро, а смерть сильніша від життя; звеличування слави і сум, образа за людей, охоплених марнославством, марнотою марнот. За часів бароко Людина постає перед нами слабкою,беззахисною,невпевненою у завтрішньму дні. А саме - нездатність людини побороти зло,її безвихідь.
33. Українська освіта і наука у другій половині хvii-XVIII ст.
Головним освітнім і науковим центром в Україні того часу була Києво-Могилянська академія. За правління Івана Мазепи, коли для академії було споруджено новий будинок, цей заклад вступив у період свого розквіту. Саме завдяки старанням Івана Мазепи заклад одержав підтримку у 1694 р. Кількість студентів досягла 2 тис., пізніше, після Полтавської битви, вона зменшилась, а в середині сторіччя коливалася в межах 600-1100 осіб. В академії навчалися діти духовенства, козаків, міщан. Багато випускників академії досягли великих успіхів у галузі медицини, біології. Серед випускників були також юристи, музиканти, композитори, архітектори. Зокрема, у Київській академії здобули освіту 21 із 23 ректорів Московської академії, 95 із 125 її професорів, а також багато вчителів, які працювали в школах Росії та України.Про високий рівень освіти в Україні свідчать іноземні автори. Так, арабський мандрівник Павло Алепський, який побував в Україні в 1653-1656 рр., писав: “У країні козаків усі діти вміють читати, навіть сироти”.За неповними даними, в Слобідській Україні в 1732 р. було 129 шкіл, в 1740-1745 рр. у 7 з 10 полків Гетьманщини діяло 866 шкіл. На землях Війська Запорозького часів Нової Січі мала добру славу січова школа, де навчалися діти, зібрані з різних міст. Сільські і міські школи найчастіше існували під опікою братств. У більшості шкіл дітей вчили з Букваря, Псалтиря і Часослова, поширеним було також навчання хорового співу і нотної грамоти. Перші спроби запровадити в Україні обов’язкову початкову освіту були здійснені в Гетьманщині. У 1760-1762 рр. Лубенський полковник І.Кулебко наказав сотенним правлінням: усіх козацьких дітей, здібних до науки, посилати до парафіяльних шкіл, а нездібних навчати військових справ. З кінця ХVIII ст. сільські школи занепадають.В XVII ст. виходили тиражами букварі, які вироблялися друкарнею Львівського братства від 600 до 2 тис. примірників.У ХVII ст. було впорядковано бібліотеку Київської академії. У Київській академії вивчали зоологію, фізіологію, метеорологію. Найбільшим авторитетом був тут Феофан Прокопович, який написав наукову працю з “фізіології” про причину нетлінності тіл печерських святих. У XVIII ст. розвинулися геодезія, географія. Саме в XVIII ст. активно розвивається математика, знову ж завдяки Феофанові Прокоповичу. Як учитель математики відзначився в цей час Іван Фальковський.В Україні в цей час стає характерною ознакою освіченої людини багатомовність.У 1786 р. прийнято "Статут народних училищ", згідно з яким у повітових містах України відкривали малі народні училища з дворічним терміном навчання, а з 1788 р. у губернських центрах — головні народні училища, в яких навчалися п'ять років. Такі училища вперше були відкриті в Києві, Чернігові, Харкові, Катеринославі. Навчали в школах та училищах російською мовою.