План лекції:

1. Соціально-історичні умови виникнення буддизму. Легенда про Будду.

2. Особливості релігійно-філософського світогляду буддизму.

3. Віровчення та культ в буддизмі.

4. Основні напрями в буддизмі.

Семінар: Віровчення, культ та напрями буддизму

1. Філософська концепція буддизму.

2. Сутність віровчення та культова практика буддизму.

3. Основні напрями буддизму.

Методичні поради до семінару:

1. Необхідно з’ясувати наступні особливості. Філософія буддизму не зосереджується на проблемі створення світу. Він існує одвічно. Набуває значення вчення про душу людини. Душа – це психічна єдність. Вона творить особистість людини, пізнає світ, передовсім, через саму себе. Тому процес пізнання – споглядання, відбувається через самозаглиблення. Потік дхарм утворює особистість. Відбувається незліченна кількість перероджень – сансара, що визначається кармою (закон відплати або причинно-наслідкових зв’язків). І тільки тоді, коли людина досягла стану духовної досконалості, припиняється ланцюг перероджень. Ідеал буддизму – в досягненні стану нірвани, який вимагає самовдосконалення людини.

2. Потрібно знати, що буддизм – релігійна система, яка заснована Сідхархою Гаутамою, якого прозвали Будда (просвітлений). Основна концепція цієї релігії була викладена у проповіді Будди після його просвітлення, і склала основу буддійського віровчення. Це так звані «чотири благородні істини»: життя − це страждання; існує причина страждання − жадоба життя; щоб позбавиться від страждань необхідно подолати бажання, і досягнути нірвану − стан абсолютного спокою; існує вісім ступенів сходження до нірвани. Духовна практика буддизму містить методично продуману, психологічно обґрунтовану нормативну програму, що охоплює вісім ступенів духовного вдосконалення. Потрібно зазначити, що процес удосконалення складається з трьох основних гармонійно культивованих чинників: пізнання, поведінки та зосередження. Етика буддизму базується не на абстрактних поняттях добра та зла, а на засадах співпереживання людям, які перебувають у тенетах зла. Буддійське вчення не є догматизованою, а гнучкою системою.

Усі релігійні обрядицієї релігії пов’язані з особою Будди. Богослужіння в храмах здійснюється виключно духовенством, без мирян, які творять молитви перед домашніми вівтарями. Релігійні свята та обряди міняються залежно від епохи, школи, місцевості.

3. Це питання передбачає з’ясування основних напрямів, а, значить і особливих виявів буддизму. У буддизмі визначилось два основні напрями: хінаяна та махаяна. Перший напрям тісно пов’язаний з раннім буддизмом. Він грунтувався на консервативних ідеях і орієнтувався на релігійно-філософське вчення самих лише ченців. Основний акцент робиться на особистому спасінні, яке є можливим лише через відхід від світу. Послідовники хінаяни ведуть аскетичний спосіб життя. Перебуваючи в чернечих громадах – сангхах, вони намагаються досягнути духовної досконалості та стати архатом – святим. У II - III ст. виникає інший напрям – махаяна. Формується нова доктрина, в якій Будда постає учителем життєвої мудрості. Вважається, що кожна людина володіє природою Будди, відновити яку можна через просвітлення. Це і є метою буддизму. Простим людям це допомагають робити ботхісатви, які, досягнувши стану досконалості, задля цієї мети не полишають світу. Стверджується, що мудрість є однією з чеснот, а тому співстраждання, доброта та терпіння є найправильнішими виявами учення Будди. Інші напрями буддизму – тантризм, ламаїзм.