Допоміжна література:

1. Історія релігій в Україні. Навчальний посібник. За ред. Колодного А.М., К., 1999.

2. Католицизм. Словарь. – М., 1991.

3. Постнов М.Э История Христианской церкви до разделения церквей. − К., 1991

4. Рашкова Р.Т. Ватикан и современная культура. – М., 1998.

5. Рожков В. Очерки по истории Римско-Католической Церкви. − М., 1994.

6. Григулевич И.Р. История инквизиции XIII-XX ст. − М., 1970.

7. Лозинский С.Г. История папства. − М., 1986.

8. Адвентисти сьомого дня в Україні. – К., 1996.

9. Гараджа В.И. Протестантизм. − М., 1971.

10. Головащенко С. Історія християнства. Курс лекцій. − К., 1999.

11. Єленський В.Є. Сучасний протестантизм: динаміка, процеси, тенденції. − К., 1989.

12. Кеннет Боа Лабиринты веры. − М.,1992.

13. Митрохин Л.И. Баптизм. − М., 1966.

14. Протестантизм: словарь. − М., 1990.

15. Чанышев А.Н. Протестантизм. − М., 1979.

Т. 22: Іслам. Релігії в Україні

Мета: розкрити релігійну специфіку ісламу, роль пророка Мухаммада у його виникненні та становленні, показати роль Корану та Суни в мусульманському віровченні та способі життя. Розглянути особливості та етапи становлення християнства в Україні X-XIX ст. Проаналізувати питання формування автокефального руху в Україні XX ст. Основні напрями та вчення нетрадиційних неорелігій в Україні. Простежити сенс та форми відношень церкви та держави, роль релігійного чинника в нинішніх процесах в Україні, роль релігій у процесах націотворення, державного становлення України, формуванні духовності та моралі громадян нашої країни.

Основні поняття: Аллах, Мухаммад, Мекка, Коран, Кааба, хаджж, намаз, саум, закят, дервіш, джихад, імам, мінарет, мечеть, умма, хіджра, іслам, шиїзм, сунізм, суфізм, Суна, ісмаїліти, стовпи ісламу, Шаріат, хадіс. УПЦ-МП. УПЦ-КП, УАПЦ, УГКПЦ, крішнаїзм, Рун-віра, Агні-Йога, окультизм.

План лекції:

1. Причини виникнення ісламу. Діяльність пророка Мухаммада.

2. Коран і Суна як джерела віровчення та культу ісламу.

3. Етапи формування українського православ’я. Сучасний стан українського православ’я.

4. Нетрадиційні релігії в Україні: причини виникнення, напрями, ідеї.

Семінар: Особливості релігії ісламу.

Сучасна релігійна ситуація в Україні

1. Основні догмати, обрядові та культові особливості ісламу.

2. Стан православних церков після проголошення незалежності України.

3. Нетрадиційна релігійність в Україні та її класифікація.

Методичні рекомендації до семінару:

1. Коран включає наступні догмати, безперечне виконання яких є обов’язковим для всіх мусульман: 1) віра в Аллаха. На противагу християнській Трійці, іслам стверджує, що Бог єдиний; 2) віра в ангелів та демонів. Це безтілесні істототи, які виконують волю Аллаха; 3) віра в святість Корану; 4) віра в пророків і посланність Мухаммада; 5) віра в рай та пекло; 6) віра в Божественну визначеність наперед; 7) віра в безсмертя душі; 8) вчення про священну війну з невірними – джихад.

Іслам має п’ять «стовпів віри», що вказують на найважливіші обов’язки мусульманина – аркан: 1) сповідування віри; 2) щоденна п’тиразова молитва – намаз; 3) дотримання посту в місяць рамазан; 4) обов’зкова сплата податку – закят; 5) паломницво до святих місць.

2. Відповідаючи на друге питання треба зазначити, що сьогодні існує принаймні три значні православні церкви в Україні: УПЦ, УПЦ-КП, УАПЦ. УАПЦ виникла в 20-ті роки XX ст. і, після гонінь в часи радянської влади, у 1990 р. Відновила свою діяльність. На сьогодні вона має біля 1,5 тис. Приходів. УПЦ − це частина Руської православної церкви, яка отримала грамоту про неалежність від РПЦ у 1990. На сьогодні вона має біля 12 тис. Приходів, свої духовні школи та друковані видання. УПЦ-КП виникла у 1992 р. Внаслідок спроби частини єпископів УПЦ та УАПЦ об’єднатися. Вона має біля 4 тис. Общин. Відсутність єдності в православ’ї обумовлена багатьма причинами: історичними, національними, психологічними, геополітичними. Але головним чином розкол у православ’ї пояснюється відсутністю єдиної історичної пам’яті народу, культурної та ментальної єдності населення України. Ці фактори визначають ситуацію в якій частина населення прагне до автокефалії (на Заході), а інша частина згодна з тим, що церква перебуває в підпорядкуванні РПЦ (на Сході). 25-30 % опитаних відносять себе до православ’я українського спрямування. Ситуація ускладнюється конфліктністю відносин між церквами, їх боротьбою за вплив на політику, претензіями на виключність та втручанням в процес з боку РПЦ. На сьогодні не існує єдиного плану входу з церковної кризи. В ситуації коли надання автокефалії залежить від Московського та Константинопольського патріархату, лише подолання суперечностей в середині українського православ’я є запорукою отримання автокефалії.

3. Відповідаючи на третє питання варто звернути увагу на причини виникнення та класифікацію нетрадиційних вірувань. Нетрадиційні релігії спричинені кризою традиційних релігій, стрімким розвитком НТР, кризою традиційної культури та поширенням нових духовних ідеалів та практик. Нетрадиційні релігії поєднують у собі елементи багатьох релігій, використовують ідеї окультизму, спіритизму, теософії, антропософії, тощо. Усі нетрадиційні релігії, на відміну від традиційних, роблять акцент не на віровченні (загальному одкровенні), а на можливості прямого містичного єднання з Богом (індивідуальному одкровенні). Вони визнають істинність і спасительність усіх релігій, можливість дійти Бога різними шляхами. Нетрадиційні релігії визнають можливість втілення Бога в окрему людину, досягнення нею спасіння й святості вже в цьому житті. Нетрадиційні релігії класифікуються наступним чином: неохристиянські − течії, що модернізують традиційне християнство, адаптуючи його до умов часу. Для неохристиян характерна спрощена доктрина, прозора мораль, наголос на особистому виборі та зусиллі віруючого, простіша символіка та богослужіння (Собор незалежних євангельських церков, Церква повного Євангелія, Церква «Філадельфія», Церква Бородиці, мормони, Церква єднання Муна, Церква Христа); орієнтальні (східні) − вчення, що адаптують східні релігійні ідеї до західного способу життя. Вони розробляють новітні, полегшені способи духовних практик, психотехнік (кришнаїзм, вчення Сатьї Баби, центр Шрі Чінмоя, Ошо-центр, Сахаджа його); неоязичництво − течії, що відроджують та модернізують слов’янські язичницькі вірування, адаптуючи їх до сучасності. Намагаються створити сучасні форми язичництва, альтернативні християнству (Рідна віра, РУН віра); синтетичні − течії, що поєднують в собі елементи східних та західних релігійних ідей та практик (Братство Грааля, Агні Йога, Біле братство, Бахаїзм); сайєнтологічні − течії, що синтезують релігію й науку, політику, бізнес в єдину систему поглядів (Діанетика, Наука розуму, Християнська наука); сатанізм − культи, що відроджують середньовічні таємні практики поклоніння злу.

Питання для самостійної роботи:

1. Ідейний взаємозв’язок іудаїзму, християнства та ісламу.

2. Коран – священна книга мусульман.

3. Шаріат як мусульманська правова система.

4. Традиціоналізм та модернізм в ісламі.

5. Релігійна ситуація в Україні: сучасний стан та перспективи розвитку.

6. Українське православ'я: історичні тенденції розвитку.