Питання для самостійної роботи:

1. Чернечі ордени. Орден єзуїтів та його діяльність.

2. ІI Ватиканський Собор та його соціальне значення.

3. Причини та наслідки Реформації.

4. Англіканство: історія та сучасність.

5. Напрями неопротестантизму та їх віросповідні особливості.

Методичні вказівки до самостійної роботи:

1. Католицьке чернецтво згуртоване в централізовані, відносно автономні спільноти – ордени, які мають свої статути та організаційно підпорядковуються Ватикану. Це бенедиктинці, францисканці, домініканці, кармеліти, єзуїти та інші. Ці духовні організації ченців спеціалізуються на проповідницькій, місіонерській, виховній та благодійній діяльності. Зокрема орден єзуїтів (товариство Ісуса) був заснований іспанцем І.Лойолою у 1534р. для боротьби з Реформацією. Основна мета – навчання та виховання молодого покоління. Створивши внутрішню потужну систему теологічної підготовки, орден за короткий час став могутньою релігійно-ідеологічною силою католицизму в боротьбі з реформаційними ідеями. Єзуїти реформували систему освіти. Відкривши по всій Європі мережу духовних навчальних закладів (семінарії, колегії, академії), орден перетворився в монополіста в галузі освіти та виховання. Нині орден є наймогутнішим в католицькій Церкві, який активно впливає на різні напрями її діяльності. Орден має своїх представників у різних регіонах світу, керівництво над якими здійснюється Генеральною радою. Має 33 власні університети, 200 шкіл різного типу.

2. Другий Ватиканський собор оголосив політику оновлення (аджорнаменто), що відтворено у 16 найважливіших документах. Головна суть цієї політики – модернізація соціально-політичної доктрини, курс на більш тісний зв’язок віровчення з сучасними реаліями в соціальній, політичній, економічній сферах. Основна мета Собору – розповсюдження віровчення шляхом євангелізації (навернення народів або окремих осіб в християнство). Теоретичне обгрунтування - у заповіді І. Христа своїм учням: «Ідіть і научіть усі народи» (Мв. 28.19). Програма євангелізації є цілісною соціально-політичною програмою римської ієрархії на сучасному етапі життєдіяльності церкви. На Соборі також було прийнято рішення про спрощення багатьох обрядів та пристосування їх до місцевих умов, запровадження при Богослужінні національних мов. Надзвичайно важливим у справі порозуміння в християнському світі стало рішення Собору про зняття взаємної анафеми, проголошеної в 1054р. Римською та Константинопольською Церквами.

3. Відповідь на перше питання потрібно розпочати з визначення поняття Реформації, вказавши, що це національно-визвольний та революційний рух у країнах Європи, що відбувався під релігійними гаслами. Основними соціально-економічними причинами Реформації були такі: криза феодалізму як суспільно-політичного й економічного ладу, розвиток товарно-грошових відносин, зміцнення позицій дрібної буржуазії, прагнення до подолання феодальної роздрібненості та утворення централізованих держав.

Саме у цей час католицька церква була найбільш впливовим інститутом феодального суспільства, тому будь-який суспільно-політичний рух неодмінно набував певної теологічної форми. Боротьбу проти католицької церкви очолив німецький теолог Мартін Лютер. Він оприлюднив 95 тез, у яких звинувачував католицьку церкву стосовно практики продажу індульгенцій. Незалежно від Лютера своїм шляхом до Реформації прийшов Ульріх Цвінглі (Німеччина), у Женеві реформацію здійснював Ж.Кальвін, у Англії проти засилля Риму виступив король Генріх VIII, щоправда з особистісних причин.

Важливим наслідком Реформації було те, що вона дала поштовх до консолідації націй та утворення національних держав у Європі. Святе Письмо – Біблія було перекладено національними мовами, які стали впроваджуватися у церковну практику. З появою Аугсбурзького віросповідання почалася епоха конфесійності в церковному житті, що заклало фундамент для ствердження принципу свободи совісті.

Подальший розвиток протестантизму пов’язаний з двома основними чинниками: виникненням нових деномінацій та модернізацією теологічних доктрин традиційного протестантизму.

4. Варто звернути увагу, що виникнення англіканської церкви розпочалося з ініціативи правлячих кіл. У 1534р. англійський парламент проголосив незалежність церкви від папи, а короля Генріха VIII – її главою. Саме з особистісних причин короля були розірвані церковні стосунки з Ватиканом. Було закрито монастирі, а їхнє майно конфісковано. Англійська церква прийняла протестантські догмати про виправдання вірою і про Святе Письмо як єдине джерело віри. Але при цьому залишився католицький догмат про церкву як необхідного посередника між Богом і людьми. Таким чином, англіканська церква поєднала католицькі та протестантські догмати. Ця церква є державною у Великобританії. Її постійним главою є монарх, який призначає вищих ієрархів – архієпископів та єпископів, які є довічними членами палати лордів.

5. Необхідно знати, що основи протестантської релігійної ідеології закладені у вченнях німецьких теологів М. Лютера і Ф.Меланхтона, швейцарців У.Цвінглі і Ж.Кальвіна. Реформація виступила на захист свободи особистості. На основі цих вчень виникла містична школа – пієтизм (з лат. – благочестя). Вважалось, що в стані релігійного екстазу людина стає рівною абсолюту, тобто завдяки власним зусиллям долає гріховність своєї природи. На грунті пієтизму сформувався новий напрям – романтизм, фундатором якого є Ф.Шлейєрмахер. Вважав, що релігійне почуття є вродженим і становить невід’ємну складову людської психіки. Вища і самодостатня цінність є не Бог, а сама людина. С.К’єркегор став засновником відразу двох напрямів сучасної релігійно-філософської думки: діалектичної теології та екзистенціалізму. Розумів релігійність як прояв справжньої людяності, акцентував на абсолютній трагічності людського існування. Головна позиція діалектичної теології – усвідомлення нездоланної прірви між Богом і людиною, святістю і гріхом (Д.Бонхоффер). Релігія і релігійність – не більше, ніж людські уявлення. Відповідальність людини перед вимогами світу є ознакою повноліття людини. Справжній інтерес протестантських модерністів і авангардистів полягає не в запереченні «надприродного», а в пошуах його нового сенсу в сучасному світі - шляхом пошуку Бога всередині світу