5. Теорії грошей

Теорія грошей вивчає роль грошей в економіці. Перший етап – класична кількісна теорія грошей. Її представники – Дж. Локк, Д. Рікардо, Д. Юм, Дж. Вандерлінт, І. Фішер та ін. Прихильники цієї теорії вважали, що кількість грошей в обігу впливає на рівень цін. Першопричиною – двигуном змін – виступає грошова маса. Зміна маси грошей приводить до пропорційної зміни цін. Представники кількісної теорії вважали, що V і Q прагнуть до природного рівня, властивого кожному з них, і не залежать від грошової політики, тобто можуть розглядатися як константи. Пануючою стала точка зору про безсилість грошово-кредитної політики як інструменту стабілізації економіки.

Другий етап – монетаризм. М. Фрідман виявив залежність між кількістю грошей, обігом і економічним циклом. У межах одного циклу ця залежність виглядає таким чином: зміни в темпах зростання грошової маси, що знаходиться в обігу, приводять до змін у темпах зростання номінального ВНП. У монетаристів V – величина змінна. Крім того, відбувається запізнювання у взаємозв’язках між рухом ВНП, масою грошей і рівнем цін. Темпи зростання пропозиції грошей досягають своєї вищої точки і починають сповільнюватися ще до початку піку економічного цикла. Аналогічно темпи зростання пропозиції грошей починають прискорюватися до того моменту, коли економічний цикл досягне падіння. М. Фрідмен вважав, що грошово-кредитна політика має вирішальне значення в розвитку економіки. Ці висновки лягли в основу ‘грошового правила’ М. Фрідмена: середньорічний приріст грошової маси може складати 4–5% на рік за середньорічного збільшення реального ВНП приблизно на 3% (це середнє значення реального економічного зростання на довготривалих інтервалах) і незначного зниження швидкості обернення грошей. Це означає, що грошову масу слід нарощувати з постійним темпом, незалежно від динаміки і циклічних коливань кон’юнктури ринку, або обмежувати зростання грошової маси постійним темпом, але зовсім не скорочувати грошову масу.

Третій етап – кейнсіанство. Дж.М. Кейнс вважав, що гроші впливають на розвиток економіки не через ціни, а через норму позикового відсотка: зростання норми позикового відсотка зумовлює подорожчання кредиту і призводить до скорочення інвестицій у виробництво. Зниження норми позикового відсотка, навпаки, полегшує доступ до кредиту і стимулює інвестиції. Вирішальним важелем дії на економіку Дж. Кейнс вважав податкову політику і політику державних витрат (фіскальну політику): полегшення податкового тягаря і зростання державних інвестицій в економіку, що прискорюють темпи її розвитку, збільшення податкового тиску і зниження державних інвестицій, навпаки, приводять до уповільнення темпів розвитку економіки. Кейнсіанці вважали, що грошова політика слабо впливає на розвиток економіки в цілому. У результаті цього виник конфлікт між монетаризмом і кейнсіанством.

Четвертий етап – сучасні теорії грошей. Це синтез монетаризму і кейнсіанства. Представники сучасних теорій вважають, що держава повинна в цілях впливу на економіку використовувати і грошово-кредитну, і фіскальну політику.