27. Сутність грошової системи та її основні елементи

Грошова система – це форма організації грошових розрахунків в Україні. До складу грошової системи входять: найменування грошової одиниці в національній економіці; маштаб цін; форми грошей, що встановлені законодавчо і знаходяться в обігу; форми організації безготівкових розрахунків; порядок здійснення готівкового грошового обороту; державні структури, що регулюють грошовий обіг. Масштаб цін – структурний елемент грошової системи, який характеризує кількість товарів, які можуть бути придбані за 1 грошову одиницю. Характеризуючи масштаб цін, виділяють валютний курс. Валютний курс – це співвідношення між курсами валют двох країн. Державний валютний курс встановлюється залежно від конвертованості валюти.

28. Основні типи грошової системи і їх еволюція

Основні типи грошових систем та їх еволюція: ринкові та неринкові; регульовані (паперово-грошові та кредитні) та саморегулюючі (гроші з золота та срібла); монометалеві та біметалеві; ‘кульгаюча валюта’ (один з металів карбувався в закритому порядку). Закон Коперніка-Грешена був сформований в умовах недостачі подвійної валюти, коли ринкова вартість грошей не враховувалась і це призводило до тезаврації (здешевлення). Закон звучить так: ‘Гірші гроші витісняють з обігу кращі’. Монометалізм ділиться на три групи: золотомонетний стандарт; золотозливковий стандарт; золотодевізний стандарт.

29. Державне регулювання грошової сфери.

З розвитком форм грошей змінювався механізм визначення носіїв грошових функцій та роль держави в цьому механізмі. На перших порах сам ринок виявляв потребу в грошах, висував певні вимоги до грошового товару і сам стихійно вису­вав на цю роль один з найбільш ходових і здат­них до її виконання товарів. Втручання ззовні в цей процес було мінімальним. Лише із закріп­ленням ролі грошей за золотом втручання дер­жави помітно посилилося. Вона взяла на себе зобов'язання надавати грошам точно визначену форму (монета), встановила контроль за їх ство­ренням (чеканка, фіксація проби металу, вмісту металу в грошовій одиниці), запровадила конт­роль за повноцінністю грошей (боротьба з фаль­шуванням монет) тощо. Ще більш значною стала роль держави, коли гроші перестали бути повноцінними. Вона почала визначати не тільки форму грошей (вид та форму грошових знаків), а й їх вартість, ре­гулюючи масу грошей в обігу. Завдяки зусиллям держави в особі її центрального банку звичайні клаптики паперу чи прості записи в бухгал­терських книгах банків набули здатності викону­вати функції і роль грошей. Держава насамперед надає паперовим грошам силу законного платіж­ного засобу та приймає такі гроші в платежі по всіх своїх вимогах. Крім того, вона реалізує цілу систему заходів щодо підтримання маси грошей на рівні потреб обігу за умови збереження сталос­ті цін. Проте це не значить, що держава — творець грошей, що її роль в цьому процесі визначальна, а самі гроші — виключно продукт, створений державою. По-перше, сам ринок спричиняє об'єктивну потребу в грошах, з якою держава повинна раху­ватися. По-друге, ринок висуває жорсткі вимоги до носія грошових функцій, і держава повинна ви­брати носія, який здатний найповніше задоволь­нити ці вимоги. По-третє, кількість грошей в обігу визна­чається певними об'єктивними закономірнос­тями, які повинні враховуватися державою в її регулятивних діях. Тільки при врахуванні всіх трьох обставин випущені (створені) державою грошові знаки будуть визнані ринком і зможуть виконувати функції грошей. Інакше вони знеціняться і країну буде трясти інфляція. Отже, гроші не декретуються державою, а спричинюються самою ринковою економікою. Роль держави в їх створенні не визначальна, а корегувальна. На підтвердження цього положення можна навести той факт, що функції грошей виконують не тільки випущені державою грошові знаки, а й знаки — боргові зобов'язання інших емітентів, зокрема чеки та векселі.