3.2. Колективний договір

Колективний договір - це правовий акт, який регулює трудові, соціально-економічні і професійні відносини між роботодавцем і працівниками на підприємстві.

Колективний договір укладається на підприємствах незалежно від форм власності і господарювання, що використовують найману працю і володіють правами юридичної особи. Колективний договір може укладатись у структурних підрозділах підприємств у межах компетенції цих підрозділів.

Укладається колективний договір, з одного боку, працівниками в особі однієї або декількох профспілок, або інших уповноважених працівниками представницьких органів, з іншого - роботодавцем безпосередньо або уповноваженими ним представниками.

У колективному договорі встановлюються взаємні зобов'язання сторін по регулюванню виробничих, трудових, соціально-економічних відносин, зокрема:

- зміні в організації виробництва і праці;

- забезпеченню продуктивної зайнятості;

- нормуванню і оплаті праці, встановленню форм, системи,

розмірів заробітної плати і інших видів трудових виплат;

- встановленню гарантій, компенсацій, пільг;

- участі трудового колективу в формуванні, розподілі і використанні прибутку підприємств (якщо це передбачене статутом);

- режиму роботи, тривалості робочого часу і відпочинку;

- умовам і охороні праці;

- забезпеченню житлово-побутового, культурного, медичного обслуговування, організації оздоровлення і відпочинку працівників;

- гарантіям діяльності профспілкової або інших представницьких організацій трудящих.

Умови колективного договору, що погіршують у порівнянні з чинним законодавством і угодами положення працівників, вважаються недійсними.

Порядок розробки, укладання та внесення змін і доповнень в колективний договір, відповідальність за його виконання регулюється Законом України “Про колективні договори і угоди".

Колективний договір набирає чинності від дня його підписання представниками сторін або від дня, вказаного в ньому. Після закінчення терміну дії він продовжує діяти доти, поки сторони не укладуть новий або не переглянуть діючий.

Положення колективного договору поширюються на всіх працівників підприємства незалежно від того, чи є вони членами профспілки, і обов'язкові як для власника (роботодавця), так і для працівників підприємства.

Контроль і звіт про виконання колективного договору проводиться сторонами, що його уклали.

3.3. Трудовий договір.

Трудовий договір є угода між працівником і роботодавцем-власником підприємства або фізичною особою, по якій працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з дотриманням правил внутрішнього трудового розпорядку, а власник підприємства або фізична особа зобов'язується виплачувати працівнику заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Трудовий договір є результатом взаємного волевиявлення працівника і власника підприємства. Без взаємної волі сторін трудовий договір укласти не можна.

Відповідно до Конституції України не допускається пряме або непряме обмеження прав або встановлення прямих або непрямих переваг при укладанні, зміні і припиненні трудового договору в залежності від походження, соціального і майнового стану, расової і національної приналежності, статі, мови, політичних поглядів, релігійних переконань, членства в профспілці або іншому об'єднанні громадян, роду і характеру занять, місця проживання.

При прийомі на роботу власник підприємства зобов'язаний зажадати від того, хто поступає: трудову книжку, оформлену належним чином; паспорт; військовий квиток (від військовозобов'язаних). Прийом на роботу без пред'явлення вказаних документів не допускається.

Якщо для роботи необхідні спеціальні знання, роботодавець має право зажадати від працівника пред'явлення диплома або іншого документа про освіту або професійну підготовку.

Певні категорії осіб перед укладенням трудового договору повинні пройти медичний огляд, це:

- підлітки до вісімнадцятирічного віку;

- особи, що приймаються на роботу з важкими і шкідливими умовами праці;

- особи, що приймаються на роботу, яка вимагає особливих психофізичних даних від працівника (водіїв, льотчиків і так далі);

-особи, що приймаються на роботи, пов'язані з обслуговуванням дітей, хворих, в громадському харчуванні і тому подібне.

При укладенні трудового договору забороняється вимагати від осіб, які поступають на роботу, дані про їх партійну і національну приналежність, походження, а також документи, представлення яких не передбачене законодавством.

Власник має право вводити обмеження на спільну роботу на одному підприємстві осіб, що є близькими родичами або свояками, якщо в зв'язку з виконанням трудових обов'язків один безпосередньо підлеглий або підконтрольний іншому.

Трудові договори можуть бути укладені на різні терміни: безстрокові, що укладаються на невизначений термін; на певний термін, встановлений по угоді сторін; на час виконання певної роботи.

Працівники, що укладають трудові договори на термін до двох місяців або на термін до чотирьох місяців для заміщення тимчасово відсутнього працівника, за яким зберігається робоче місце, вважаються тимчасовими.

Працівники, прийняті на роботи, які внаслідок природних і кліматичних умов виконуються не цілий рік, а протягом певного періоду (сезону), що не перевищує шести місяців, вважаються сезонними.

Трудові договори на певний термін укладаються у випадках, якщо трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений термін з урахуванням характеру майбутньої роботи, умов її виконання або інтересів працівника.

Укладення трудового договору оформляється наказом, розпорядженням або рішенням роботодавця про зарахування працівника на роботу. Наказ оголошується працівнику під розписку.

Трудовий договір вважається укладеним і тоді, коли наказ або розпорядження не були видані, але працівник був фактично допущений до роботи.