3.7. Припинення дії трудового договору.

У трудовому законодавстві вживається наступна термінологія:

- “припинення трудового договору";

- “розірвання трудового договору";

- “звільнення" і “звільнення від займаної посади".

Перші два терміни вживаються стосовно до трудового договору, інші два - коли мова йде про працівника. Поняття “припинення трудового договору" є найбільш загальним.

Підставами припинення трудового договору є:

1) угода сторін;

2) закінчення терміну, крім випадків, коли трудові відносини фактично продовжуються і ні одна з сторін не зажадала їх припинення;

3) призов або вступ працівника на військову службу, на альтернативну службу;

4) розірвання трудового договору з ініціативи власника або на вимогу профспілкового або іншого уповноваженого на представництво трудовим колективом органу;

5) переведення працівника, з його згоди, на інше підприємство або перехід на виборну посаду;

6) відмова працівника від переведення на роботу в іншу місцевість разом з підприємством, а також відмова від продовження роботи в зв'язку зі зміною істотних умов праці;

7) набрання законної чинності вироку суду, яким працівник засуджений (крім випадків умовного засудження і відстрочки виконання вироку) до позбавлення волі;

8) підстави, передбачені контрактом.

Зміна підлеглості підприємства не припиняє дії трудового договору. При зміні власника підприємства, а також при його реорганізації дія трудового договору працівника продовжується. Припинення трудового договору з ініціативи власника, в даному випадку, можливе тільки у разі скорочення чисельності або штату працівників.

3.7.1.Розірвання трудового договору з ініціативи працівника.

Трудовий договір, укладений на невизначений термін, працівник має право розірвати, попередивши про це власника письмово за два тижні.

При звільненні за власним бажанням працівник може вказувати або не вказувати причину, що спонукала його подати заяву. Якщо причина не вказується, то вважається, що звільнення відбувається по неповажній причині. У такому випадку безперервний трудовий стаж зберігається при умові, що перерва в роботі не перевищує трьох тижнів.

У випадку, якщо звільнення з роботи за власним бажанням зумовлене неможливістю продовжувати роботу (переїзд на нове місце проживання; переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість; вступ на навчання в учбовий заклад; неможливість мешкання в даній місцевості, підтверджена медичним висновком; вагітність і інше) роботодавець повинен розірвати трудовий договір у термін, про який просить працівник. У цьому випадку запис про звільнення вноситься в трудову книжку з вказівкою причин, а безперервний стаж зберігається при умові, якщо перерва в роботі не перевищує одного місяця.

У разі повторного звільнення з власного бажання без поважних причин, якщо від дня попереднього звільнення за такою ж підставою не пройшло 12 місяців, безперервний трудовий стаж не зберігається.

Після закінчення двотижневого терміну попередження працівник має право залишити роботу, а роботодавець зобов'язаний видати йому трудову книжку і зробити розрахунок. Працівник має право до закінчення двотижневого терміну відкликати свою заяву і звільнення в такому випадку не проводиться, якщо на його місце не запрошений інший працівник, якому не може бути відмовлено в прийомі на роботу.

Не можна відмовити в укладанні трудового договору: працівникам, запрошеним на роботу в порядку переведення з іншого підприємства; молодим фахівцям, що закінчили вузи і у встановленому порядку направлені на роботу на дане підприємство; запрошеним вагітним жінкам; жінкам, що мають дітей у віці до трьох років або дитину -інваліда; одиноким матерям при наявності дитини у віці до 14 років.

Відповідно до законодавства, працівник має право розірвати трудовий договір з власного бажання, якщо роботодавець не виконує законодавство про охорону праці, умови колективного договору з цих питань. У цьому випадку працівнику виплачується вихідна допомога в розмірі, передбаченому колективним договором, але не менш тримісячного заробітку.

Трудовий договір, укладений на певний термін, підлягає розірванню достроково на вимогу працівника у разі його хвороби або інвалідності, які шкодять виконанню роботи за договором, порушення власником законодавства про працю, колективного або трудового договору, а також при наявності поважних причин, вказаних вище.

3.7.2.Розірвання трудового договору з ініціативи власника.

Трудове законодавство встановлює вичерпний перелік підстав розірвання трудових договорів, укладених як на невизначений термін, так і строкових договорів до закінчення терміну їх дії.

Підстави, по яких власник може звільнити працівника, закріплені в ст. 40 і 41 КЗпП України, статутах про дисципліну, які діють в окремих галузях народного господарства і в деяких спеціальних нормативних актах. Це одна з найважливіших гарантій захисту працівників від необгрунтованих звільнень. Не можна звільнити працівника за підставами, не передбаченими відповідними правовими нормами. Важливою для працівників гарантією є те, що роботодавець може розірвати трудовий договір лише за попередньою згодою профспілкового органу. У ст. 40 КЗпП України передбачено вісім підстав звільнення працівників з ініціативи власника, згідно яких трудові договори, укладені на невизначений строк, а також до закінчення строку дії можуть бути розірвані у випадках:

1. Зміни в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників. В умовах ринкових відносин, що складаються, вивільнення працівників за цією підставою застосовується досить часто. Рішення про реорганізацію або ліквідацію державних підприємств приймається міністерствами, підвідомчими Кабміну України, органами державної виконавчої влади. Основою для ліквідації є визнання підприємства банкротом.

Рішення про скорочення чисельності або штату працівників приймається роботодавцем за участю трудового колективу, профспілкового комітету, виходячи з того, що скорочення є одним із заходів, направлених на поліпшення роботи підприємства, а також на укомплектування його найбільш кваліфікованими працівниками.

Переважне право на залишення на роботі при скороченні чисельності або штату надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці. При рівній кваліфікації і продуктивності праці перевага в залишенні на роботі надається: сімейним - при наявності двох і більше утриманців; особам, в сім'ї яких немає інших працівників з самостійним заробітком; працівникам з тривалим безперервним стажем роботи на даному підприємстві; працівникам, що навчаються у вищих учбових закладах без відриву від виробництва; учасникам бойових дій, інвалідам війни і особам, на яких поширюється дія Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"; авторам винаходів, корисних моделей, промислових зразків і раціоналізаторських пропозицій; працівникам, що отримали на цьому підприємстві трудове каліцтво або професійне захворювання; особам з числа депортованих з України протягом 5 років з часу повернення на постійне місце проживання в Україну; працівникам з числа колишніх військовослужбовців строкової служби і осіб, що проходили альтернативну службу, протягом двох років від дня звільнення їх зі служби.

Порядок вивільнення працівників і призначення їм пільг і компенсацій регулюється КЗпП України і законом “Про зайнятість населення". Відповідно до цих нормативних актів про майбутнє вивільнення працівник персонально попереджається не пізніше, ніж за два місяці. Одночасно доводиться до відома органів по працевлаштуванню про майбутнє звільнення працівника з інформацією про його професію, спеціальність, кваліфікацію і розмір заробітної плати.

Працівникам, звільненим по вказаній вище підставі, зберігається середня зарплата на період працевлаштування, але не більш, ніж на 3 місяці від дня звільнення з урахуванням виплати вихідної допомоги. У трудовій книжці звільненого повинен бути зроблений запис: “Звільнений в зв'язку з ліквідацією підприємства, п.1 ст. 40 КЗпП" або “Звільнений по скороченню штату, п.1 ст. 40 КЗпП".

Працівник, з яким розірвуть трудовий договір на підставах, передбачених п.1 ст. 40 (крім випадку ліквідації підприємства), протягом одного року має право на укладення трудового договору при повторному прийомі на роботу, якщо власник проводить прийом на роботу працівників аналогічної кваліфікації.