3.8.Робочий час та час відпочинку.

Робочим вважається час, протягом якого працівник, відповідно до законодавства або договору, повинен виконувати свої трудові обов'язки.

Нормування тривалості робочого часу здійснюється державою з участю профспілок. Законодавством встановлена нормальна, скорочена і неповна тривалість робочого часу.

Нормальна тривалість робочого часу не може перевищувати сорока годин на тиждень.

Скорочена тривалість робочого часу менша в порівнянні з нормальною і встановлюється законом в залежності від суб'єктів трудових правових відносин або від умов праці. Скорочена тривалість робочого часу встановлена: для працівників у віці від 16 до 18 років - 36 годин на тиждень; для осіб у віці від 15 до 16 років (учнів у віці від 14 до 15 років, працюючих в період канікул) - 24 години на тиждень; для працівників, зайнятих на роботах з шкідливими умовами праці - не більш 36 годин на тиждень.

Крім того, законодавством встановлюється скорочена тривалість робочого часу для окремих категорій працівників (вчителів, лікарів і інші).

Підприємство за рахунок власних коштів може встановлювати скорочену тривалість робочого часу для жінок, що мають дітей у віці до 14 років або дитини-інваліда.

Неповний робочий час встановлюється угодою між працівником і власником. Така домовленість може бути досягнута як при прийомі на роботу, так і надалі. Однак роботодавець зобов'язаний встановити неповний робочий день або неповний робочий тиждень на прохання вагітної жінки, жінки, що має дітей у віці до 14 років або дитину -інваліда, а також жінки, що має на піклуванні хворого члена сім'ї (відповідно до медичного висновку) або здійснює за ним догляд. Оплата праці в цих випадках проводиться пропорційно відпрацьованому часу або в залежності від виробки.

Робоча зміна - це тривалість щоденної роботи згідно з правилами внутрішнього трудового розпорядку. Робота понад встановлену тривалість зміни вважається надурочною. Надурочні роботи, як правило, не допускаються. Вони можуть застосовуватися лише у виняткових випадках передбачених законодавством і лише з дозволу профкому підприємства. Надурочні роботи не повинні перевищувати для кожного працівника чотирьох годин протягом двох днів підряд і 120 годин на рік.

Компенсація надурочних робіт проводиться тільки підвищеною оплатою, компенсація шляхом надання "відгулу" не допускається. При погодинній системі оплати праці робота в надурочний час оплачується в подвійному розмірі годинної ставки. При відрядній оплаті праці - виплачується доплата в розмірі 100% тарифної ставки робітників-підрядників за всі відпрацьовані надурочні години.

До надурочних робіт забороняється залучати: вагітних жінок, а також жінок, що мають дітей у віці до трьох років; осіб молодше 18 років; працівників, що навчаються в загальноосвітніх школах і професіонально-технічних училищах без відриву від виробництва, в дні занять. Жінки, що мають дітей у віці від 3 до 14 років або дитину - інваліда, можуть залучатися до надурочних робіт тільки з їх згоди. Інвалідів можна залучати до надурочних робіт тільки з їх згоди при умові, що це не суперечить медичним рекомендаціям.

Надурочні роботи можуть проводитися лише з дозволу профспілкового комітету підприємства, установи, організації.

Конституцією України гарантується всім громадянам право на відпочинок. Це право гарантується не тільки нормуванням робочого часу, але і створенням необхідних умов для раціонального використання часу, вільного від роботи.

Законодавством регламентується порядок надання і використання різних перерв протягом робочої зміни, міжзмінних перерв, надання вихідних днів, перелік святкових днів, порядок надання чергових щорічних і додаткових відпусток, а також відпусток без збереження заробітної плати.

У відповідності з КЗпП України працівникам надається перерва під час зміни для відпочинку і обіду тривалістю не більше двох годин. Перерва не включається в робочий час і надається, як правило, через чотири години після початку зміни. Час і тривалість перерви встановлюється правилами внутрішнього трудового розпорядку. Працівники на час перерви можуть відлучатися з місця роботи. На тих роботах, де за умовами виробництва неможливо встановити перерву, працівнику повинна бути надана можливість для обіду протягом робочого часу.

Тривалість перерви в роботі між змінами повинна бути не менш подвійної тривалості роботи в попередній зміні разом з перервою на обід.

Призначення працівника на роботу протягом двох змін підряд забороняється.

Тривалість щотижневого безперервного відпочинку повинна бути не менш сорока двох годин.

За загальним правилом робота у вихідні дні забороняється, але у виняткових випадках, передбачених законодавством, допускається залучення працівників до роботи у вихідні дні. Ця робота може компенсуватися по угоді сторін наданням іншого дня відпочинку або в грошовій формі в подвійному розмірі.

У святкові і неробочі дні допускаються роботи, припинення яких неможливе за виробничо-технічними умовами, по обслуговуванню населення, невідкладні ремонтні і вантажно-розвантажувальні роботи. Інші роботи призначати цими днями не можна.

Право на відпустку мають громадяни, які знаходяться в трудових відносинах з підприємствами незалежно від форми власності, а також працюють за трудовим договором у фізичної особи.

Законодавством встановлюються наступні види вiдпусток:

- щорічні вiдпустки: основна вiдпустка; додаткова вiдпустка за роботу зі шкідливими та важкими умовами праці; додаткова вiдпустка за особливий характер праці; інші додаткові вiдпустки, передбачені законодавством;

- додатковi вiдпустки у зв'язку з навчанням;

- творча вiдпустка;

- соцiальнi вiдпустки: вiдпустка у зв'язку з вагiтнiстю та пологами; вiдпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирiчного вiку; додаткова вiдпустка працiвникам, якi мають дiтей;

- вiдпустки без збереження заробiтної плати.

Законодавством, колективним договором, угодою та трудовим договором можуть установлюватись iншi види вiдпусток.

Щорічна основна відпустка надається працівникам тривалістю не менш 24 календарних днів за відпрацьований робочий рік, який визначається від дня укладення договору. Особам, у віці до 18 років надається щорічна відпустка тривалістю 31 календарний день.

Окремим категоріям працівників надаються додаткові щорічні відпустки (за шкідливі і важкі умови праці, особливий характер праці, ненормований робочий день і тому подібне), але при умові, що тривалість основної і додаткової відпусток не може перевищувати 59 календарних днів, а зайнятих на підземних гірничих роботах - 69 календарних днів.

По сімейних обставинах і інших причинах працівнику може надаватися відпустка без збереження заробітної плати тривалістю не більш 15 календарних днів на рік.

У порядку, визначеному колективним договором, роботодавцем, у разі простою підприємства по незалежних від працівників причинах, може надаватися відпустка без збереження заробітної плати або з частковим її збереженням.