Оформлення списку використаних джерел

Дані про використану літературу повинні приводитися відповідно до правил бібліографічного опису, викладених у ДСТУ ГОСТ 7.1:2006 «Система стандартів з інформації, бібліотечної та видавничої справи. Бібліографічний запис. Бібліографічний опис. Загальні вимоги та правила складання».

Перелік джерел, на які є посилання в основній частині роботи починають з нової сторінки. У відповідних місцях тексту мають бути посилання.

Бібліографічні описи в переліку посилань подають у порядку, за яким вони вперше згадуються в тексті. Порядкові номери описів у переліку є посиланнями в тексті (номерні посилання).

За необхідності джерела, на які є посилання тільки в додатку, наводять у окремому переліку посилань, який розташовують у кінці цього додатка.

Всі опрацьовані літературні джерела включаються до списку використаної літератури в такій послідовності:

1. Конституція України

2. Закони України

3. Укази Президента України

4. Постанови Верховної Ради України

5. Постанови і розпорядження Кабінету Міністрів України

6. Документи і матеріали Національного банку, міністерств і відомств України

7. Публікації українською та російською мовами

8. Публікації іншими мовами

9. Електронні джерела

У переліку літератури застосовується наскрізна нумерація джерел арабськими цифрами, назви вищенаведених тематичних груп не вказуються. Джерела І-VІ груп подаються у хронологічному порядку; у VІІ групі – в алфавітному порядку; у VIІІ групі – за латинською абеткою; у ІХ групі – у довільній послідовності.

Назва джерела повинна наводитися мовою оригіналу.

Не рекомендується вносити до бібліографічного списку ті публікації, на які немає посилань в тексті курсової роботи і які фактично не були використані, а також науково-популярні книги, газети. Якщо є необхідність у використанні таких видань, то потрібно привести їх у підрядкових посиланнях у тексті курсової роботи.

Бібліографічний опис складається із уніфікованих за складом і послідовністю відомостей про документ. Загальна схема бібліографічного запису така:

Заголовок (прізвище, ініціали індивідуальних авторів; найменування колективного автора). Основна назва: Відомості, що відносяться до назви (розкривають тематику, вид, жанр, призначення документа тощо) / Відомості про відповідальність (містять інформацію про укладачів, редакторів, перекладачів і т.п.). – Відомості про видання (містять дані про повторність видання, його переробку тощо). – Місце видання: Видавництво або організація, що видала, рік видання. – Обсяг (кількість сторінок).

Бібліографічний опис складають повністю без пропусків якихось елементів скорочення назв тощо. Відхилення від прийнятого порядку не допускається.

Не дозволяється включати:

а) опис однієї і тієї ж публікації в різні бібліографічні записи

(вказувати в декількох позиціях списку);

б) опис двох і більше публікацій – в один бібліографічний запис.

Джерелом відомостей для бібліографічного опису є титульний аркуш документа або наявний готовий опис.

Опис книг обов’язково повинен містити:

• прізвище та ініціали автора;

• назву книги; відомості, що відносяться до назви свідчення про повторність видання;

• місце видання;

• видавництво і рік видання;

• кількість сторінок.

Прізвище автора вказується у називному відмінку.

Наведемо декілька прикладів:

Один автор

Пересада А.А. Інвестиційний процес в Україні.–К.: Лібра,2008.– 392 с.

Два автора

Верба В.А., Загородніх О.А. Проектний аналіз: Підручник. – К.: КНЕУ, 2000. – 322 с.

Три автора

Суторміна В.М., Федосов В.М., Рязанова Н.С. Фінанси зарубіжних корпорацій: Навч. посібник/За ред. В.М. Федосова. – К.: Либідь, 2003. – 247 с.

Чотири автора

Лізинг у ринковій економіці: Навч. посібник/Івін Л.М., Карпов Е.О., Ольховіков О.В., Яковлев А.І. – К.: НМК ВО, 2002. – 140 с.

Більше чотирьох авторів. Якщо авторів більше чотирьох, у відомостях про відповідальність вказують прізвища перших трьох авторів зі словами “та ін.”

Історія економічної думки України: Навч. посібник/ Р.Х. Василенко, Л.П. Горкіна, Н.А. Петровська та ін. – К.: Либідь, 2003. – 272 с.