Примітки, виноски, посилання, цитати

За необхідності пояснення змісту тексту, таблиці або ілюстрації користуються примітками, що розташовують безпосередньо після тексту, таблиці, ілюстрації, яких вони стосуються.

Одну примітку не нумерують. Слово «Примітка» (Note) друкують з великої літери з абзацного відступу, не підкреслюють, після слова «Примітка» ставлять крапку і з великої літери в тому ж рядку подають текст примітки.

Наприклад: Примітка. ... (Note. …)

Якщо приміток на одній сторінці декілька, їх нумерують послідовно в межах однієї сторінки арабськими цифрами. Після слова «Примітки» (Notes) ставлять двокрапку і з нового рядка з абзацу після номера примітки з великої літери подають текст примітки.

Наприклад: Примітки: (Notes:)

1. ...

2. ...

Пояснення окремих даних, наведених у тексті або таблицях, допускається оформляти виносками.

Виноски позначають надрядковими знаками у вигляді арабських цифр (порядкових номерів) з дужкою. Нумерація виносок – окрема для кожної сторінки.

Знаки виноски проставляють безпосередньо після того слова, числа, символу речення, до якого дають пояснення, та перед текстом пояснення.

Текст виноски вміщують під таблицею або в кінці сторінки й відокремлюють від таблиці або тексту лінією довжиною 30-40 мм, проведеною в лівій частині сторінки.

Починають текст з абзацного відступу і друкують з мінімальним міжрядковим інтервалом.

Наприклад:

Цитата в тексті: «Він базується на використанні інтуїтивного прогнозування за методом Дельфи ¹⁾ ».

Відповідне подання виноски:

__________________

¹⁾ У стародавньому місті Дельфи жреці змагались у пророкуванні майбутнього. Метод, який названий ім’ям цього міста, спочатку використовувався для прогнозування часу настання події.

Посилання в тексті курсової роботи на джерела слід зазначати порядковим номером за переліком літератури, виділеним двома квадратними дужками, відразу після їх наведення, наприклад, “ ... in the works [2, 5, 11] ... “. Якщо необхідно послатися на конкретний запозичений факт (цитата, число, таблиця, рисунок тощо), приведений у літературному джерелі на відповідній сторінці, посилання виглядає так: [12, р.75] або [12, P.75-77] .

Допускається робити посилання на джерела у виносках, при цьому оформлення посилання має відповідати його бібліографічному опису за переліком літератури із зазначенням номера.

Наприклад:

Цитата в тексті: « ... незважаючи на пріоритетне значення мовних каналів зв’язку між діловими партнерами, ні в якому разі не можна ігнорувати найбільші канали передачі інформації [6]¹⁾ ».

Відповідний опис у переліку посилань:

6. Дороніна М.С. Культура спілкування ділових людей: Навчальний посібник.- К.: “КМ Аcademia”, 2008. – 192 с.

Відповідне подання виноски:

¹⁾ [6] Pозділ 1. Ділове спілкування, С.29

При посиланнях на розділи, підрозділи, пункти, підпункти, ілюстрації, таблиці, формули, рівняння, додатки зазначають їх номери.

При посиланнях слід писати: «...у розділі 4...» (in Chapter 4), «дивись 2.1 ...» (see 2.1), « ...відповідно до 3.3.4 ...» (according to …),

«...на рис. 1.3...» або «...на рисунку 1.3...» (on Figure 1-3), «...у таблиці 3.2...» (in Table 3-2), «...рівняннях (1.23)-(1.25)...» (in Equations …), «...у додатку Б…» (in Appendix B), «за формулою (3.1)...» (as in Formular (3.1)…).

Для підтвердження власних аргументів посиланням на авторитетне джерело або для критичного аналізу того чи іншого друкованого твору слід наводити цитати. Науковий етикет вимагає точно відтворювати цитований текст, бо найменше скорочення наведеного витягу може спотворити зміст, закладений автором.

Загальні вимоги до цитування такі:

а) текст цитати починається і закінчується лапками і наводиться в тій граматичній формі, в якій він поданий у джерелі, із збереженням особливостей авторського написання. Наукові терміни, запропоновані іншими авторами, не виділяються лапками, за винятком тих, що викликали загальну полеміку. У цих випадках використовується вираз «так званий» (the so-called);

б) цитування повинно бути повним, без довільного скорочення авторського тексту і без перекручень думок автора. Пропуск слів, речень, абзаців при цитуванні допускається без перекручення авторського тексту і позначається трьома крапками. Вони ставляться у будь-якому місці цитати (на початку, всередині, на кінці). Якщо перед випущеним текстом або за ним стояв розділовий знак, то він не зберігається;

в) кожна цитата обов’язково супроводжується посиланням на джерело;

г) при непрямому цитуванні (переказі, викладі думок інших авторів своїми словами), що дає значну економію тексту, слід бути гранично точним у викладенні думок автора, коректним щодо оцінювання його результатів, і давати відповідні посилання на джерело;

д) якщо необхідно виявити ставлення студента до окремих слів або думок з цитованого тексту, то після них у круглих дужках ставлять знак оклику або знак питання;

е) якщо студент, наводячи цитату, виділяє в ній деякі слова, то робиться спеціальне застереження, тобто після тексту, який пояснює виділення, ставиться крапка, потім дефіс і вказуються ініціали студента, а весь текст застереження вміщується у круглі дужки. Варіанти таких застережень є: курсив наш. –М.Х. (our italics.-M.X.), підкреслено нами. –М.Х. (underlined by us.–M.X.), розрядка наша. –М.Х. (our spacing.–M.X.).