Бактерії виду Bacillus cereus

Вперше етиологічна роль Bacillus cereus при харчових отруєннях була вивчена і описана Нанде у 1950 р.

Спочатку джерелом харчових отруєнь, викликаних B. cereus, вважали кулінарні вироби, які містять картопляний крохмаль. Були зареєстровані спалахи харчових отруєнь, викликаних B. cereus, унаслідок вживання рослинних, м'ясних, м'ясо-рослинних, рибних та інших харчових продуктів. Особливо швидко B. cereus розмножується у подрібнених продуктах (фаршах, котлетах, ковбасах, кремі). При накопиченні цього мікроорганізму змінюються органолептичні властивості продукту: на поверхні утворюється сірувата плівка, змінюється колір та запах.

Патогенез харчових отруєнь, викликаних B. cereus, пояснюють наступним чином. Вважають, що внаслідок виділення ферменту лецитинази утворюються продукти розщеплення лецитину (фосфохолін та інші), які здійснюють токсичний вплив на організм. Крім того, при парентеральному зараженні мишей зареєстрована висока патогенність штамів B. cereus, виділених при харчових отруєннях, і встановлена наявність термостабільного ентеротропного і термолабільного нейротропного токсину.

Кількісний фактор має певне значення у виникненні захворювання, оскільки мікроорганізм не завжди накопичується у продуктах у кількості, яка потрібна для виникнення захворювання.

М

а

б

орфологічні, культуральні та фізіолого-біохімічні властивості. B. cereus – паличкоподібна грампозитивна бактерія, кінці клітин округлі чи обрубані, 0,8 – 1,5 × 8 мкм, рухома, джгутики перитрихіальні, утворює ендоспори. Окремі штами утворюють капсулу.

B. cereus – аероб, може розвиватися в мікроаерофільних умовах. На МПА колонії великі, плескаті, сірувато-білуваті з ризоїдним краєм, деякі штами утворюють рожево-коричневий пігмент; на кров'яному агарі – колонії з широкими, різко відокремленими зонами гемолізу. На МПБ утворюють ніжну плівку, пристіночне кільце, рівномірне помутніння і пластівцеподібний осад на дні пробірки. Штами B. cereus інтенсивно ростуть при рН від 9 до 9,5, при рН 4,5 – 5 – не розвиваються.

Оптимальна температура розвитку 30 – 32°С, максимальна 37 – 48°С, мінімальна – 1°С. B. cereus викликає зсідання та пептонізацію молока, швидке розчинення желатини, утворює ацетилметилкарбінол, використовує цитратні солі, ферментує мальтозу, сахарозу. Деякі штами розщеплюють лактозу, галактозу, дульцит, інулін, арабінозу, гліцерин. Маніт не розщеплює жоден штам.

Резистентність, патогенність, епідеміологія. B. cereus ‑ надзвичайно широко розповсюджений у природі мікроорганізм, розвивається в грунтах з нейтральною та слабколужною реакцією. Із грунту бактерії потрапляють у повітря, водойми, на харчові продукти. Розмноження починається при 17 – 18°С, найбільш інтенсивно – при 32°С. B. cereus часто виявляється у пастеризованому молоці (до 86% досліджуваних проб), у консервах (до 11,6%) тощо. Мікроорганізм може розвиватися при концентрації хлористого натрію до 10 – 15%, цукру – до 30 – 60%. Несприятливими для розвитку B. cereus є продукти з кислою реакцією середовища. На її життєздатність впливає вид кислоти. Найбільшу бактеріостатичну дію справляє оцтова кислота, яка затримує ріст B. cereus навіть при рН 6,0. Підкислення продуктів іншими кислотами затримує ріст при рН 4,0.

При зараженні білих мишей великими дозами B. cereus тварини гинуть. Для морських свинок та кроликів ці бактерії непатогенні. Фактором вірулентності є фермент лецитиназа. B. cereus може викликати мастит у корів.

Лабораторна діагностика. При дослідженні етиології харчових отруєнь велике значення має диференціація B. cereus і B. anthracis, оскільки кишкова форма сибірської виразки за клінічними ознаками може бути прийнята за харчове отруєння.

Для підтвердження етиологічної ролі B. cereus необхідно виділити та ідентифікувати мікроорганізми із матеріалу від хворого (блювоти, випорожнень, промивних вод шлунку) та харчових продуктів, які стали причиною отруєння. Застосовують бактеріологічні та бактеріоскопічні методи. Враховуючи кількісний фактор у патогенезі харчових отруєнь здійснюють мікроскопію мазків патологічного матеріалу забарвлених за Грамом.

Досліджуваний матеріал висівають на поверхню декількох поживних середовищ: сольовий поліміксиновий агар ТТХ, середовище Донован (при аналізі молочних продуктів), кров'яний агар. Інкубують при 30 – 37°С протягом 24 – 96 год, підраховують характерні колонії. На поліміксиновому агарі B. cereus утворюють яскраво-рубінові колонії на фоні широкої зони рівномірного білого коагулянту (дія лецитинази). Спочатку колонії округлі, поступово розростаючись, стають великими з ризоїдним краєм. На середовищі Донован колонії великі, білі, розплескані, з нерівними краями, оточені коагулянтом та просвітленням (чи тільки коагулянтом). Виділяють чисті культури, забарвлюють за Грамом, досліджують рухливість, роблять посів на строкатий ряд, досліджують використання різних вуглеводів, утворення ацетилметилкарбінолу.

Для диференціації B. cereus від B. anthracis вивчають характер росту в МПБ та на желатині, здатність утворювати капсулу в організмі та на середовищах з кров'ю чи сироваткою крові, вивчають феномен «перлинового намиста», ставлять пробу з бактеріофагом сибірської виразки, реакцію преципітації, проводять люмінісцентну мікроскопію, досліджують цитопатогенний ефект фільтрату B. cereus на клітини культур тканин (фільтрат B. anthracis такого ефекту не здійснює).

Від інших сапрофітних спорових аеробів B. cereus відрізняється за рядом властивостей: здатністю утворювати лецитиназу, ацетилметилкарбінол, використовувати цитратні солі, ферментувати маніт, рости в анаеробних умовах на середовищі з глюкозою. Особливо велике значення надають лецитиназі.