В.Кейтель підписує Акт про беззастережну капітуляцію. Карлхорст (Німеччина), травень 1945 р.
Однак угруповання німецьких вiйськ на території Чехословаччини й Австрії ще не склало зброї. Його частини в Празі вели бої з учасниками антифашистського повстання, яке почалося 5 травня. Кидок військ 1-го Українського фронту, насамперед танкових підрозділів, дав змогу врятувати місто і його мешканців.
Цікаво знати
Сталося так, що Прага від німецьких військ визволялася двічі. Перший раз її «визволили» частини РОА (російської визвольної армії), які рятуючись від радянських військ і розуміючи, що в радянському полоні їх доля складеться трагічно, прагнули здатися англо-американським військам. Їх шлях втечі мав пройти через Прагу. Але на їх шляху стали німецькі війська, що прагнули придушити антифашистське повстання. Тоді частини РОА вирішили прокласти шлях зброєю, завдавши удару по німецьким військам. Прорвавшись до міста, вони були зустрінуті пражанами як визволителі. Незатримуючись у Празі колони РОА рушили далі на Захід. Тим часом з півночі радянські війська ламаючи опір проривалися до Праги. 9 травня вони вступили на вулиці міста. Німецьке угруповання «Центр» було оточено і капітулювало.
Зруйнований будинок в Празі після бомбардування. 1945 р.
На ознаменування перемоги над фашистською Німеччиною в Москві на Красній площi 24 червня було проведено парад, який увійшов в історiю як Парад Перемоги. Марш зведених полків фронтiв завершила колона солдатів, якi кинули до піднiжжя мавзолею Леніна 200 прапорiв розгромлених фашистських армій. Командував парадом маршал Радянського Союзу Рокоссовський, приймав парад заступник Верховного Головнокомандуючого маршал Жуков.
Ґеорґій Жуков (1896-1974) – Машал Радянського Союзу
2. Кримська (Ялтинська) та Потсдамська конференії та їх рішення.
Наближення завершення війни все гостріше ставило на порядок денний питання про повоєнний устрій Європи і світу. Розв`язанню цього питання були присв`ячені дві конференції Ялтинська і Потсдамська лідерів США, Англії і СРСР, що відбулися у 1945 р. Рішенння прийняті на цих конференціях лягли в основу Ялтинської системи повоєнного світу, яка змінила Версальсько-Вашингтонську.
На Кримської конференції: в.Черчилль, ф.-д.Рузвельт, й.Сталін. Ялта, 1945 р.
4–11 лютого 1945 р. “велика трійка” зiбралася в Ялті у тому ж складі, що і в Тегерані. Ця зустріч стала кульмінаційною в розвитку відносин між Сталiним, Рузвельтом і Черчіллем. Атмосфера майбутньої перемоги мов би відсовувала на другий план розбіжності і прагнення кожної із сторін змiцнити своє становище у пiслявоєнному світі. 3 багатьох питань вдалося досягти реальних домовленостей. Серед них — погодження принципів беззастережної капітуляції гітлерівської Німеччини: ліквідація таких її інститутів, як нацистська партія, репресивний апарат гітлерівського режиму, розпуск збройних сил, встановлення контролю над німецькою вiйськовою промисловiстю, покарання воєнних злочинців.
У прийнятій конференцією “Декларації про визволену Європу” передбачалось проведення узгодженої політики у визволених європейських країнах, повне викорінення в них наслідків фашизму, підтримка демократичних установ, допомога визволеним народам.
Важливим досягненням Ялтинської конференції стало рішення заснувати Організацію Об’єднаних Націй. Для прийняття статуту ООН сторони погодилися скликати конференцію в Сан-Франциско. Вирішено було питання і про участь Радянського Союзу у війні з Японією. Рузвельт вважав, що це необхiдно для якнайшвидшого закінчення війни на Далекому Сході. Саме тому вiн не заперечував проти пропозиції Сталіна зафіксувати у спецiальному документі повернення СРСР після перемоги над Японією Південного Сахалiну, Курильських островiв, вiдновлення права на Порт-Артур як військово-морської бази СРСР, забезпечення інтересів Радянського Союзу в порту Дайрен на території Китаю. Було погоджено й інші далекосхiдні проблеми.
Відбувалися і гострi дискусії. Не було до кiнця погоджено питання про післявоєннi зони окупації Нiмеччини, про репарації на користь переможцiв. Радянська сторона запропонувала стягувати репарації не грошима, а натурою — одночасним вилученням устаткування підприємств, суден, рухомого складу залізниць, товарними поставками протягом десяти рокiв. У цьому питанні Сталiна пiдтримав Рузвельт, який підкреслював необхiдність задовольнити вимоги СРСР. Черчілль, говорячи про складності компенсації Радянському Союзовi його величезних втрат, фактично гальмував вирішення цієї проблеми. Та все ж вдалося домовитись про створення репараційної комісії.
Найбільш складними були дискусії з польських проблем. Якщо питання про кордони Польщi з СРСР було в принципі вирiшено — кордон повинен проходити по “лінії Керзона” з деякими відхиленнями на користь Польщі, щодо західного кордону було сказано лише в загальній формі: “Польща повинна дістати істотне прирощення на півночі і на заході”. Питання, з яким польським урядом мати справу, остаточно вирішити не вдалось. Зрештою його було відкладено, а в декларації “Про Польщу” говорилось, що “дiючий нині в Польщі Тимчасовий уряд повинен бути... реорганізований на більш широкій демократичній основi з включенням демократичних дiячів із самої Польщі і поляків із-за кордону”.