7. Війна у Північній Африці та Середземномор`ї

            На початку 1941 р. до Пiвнiчної Африки на допомогу iталiйським військам прибув німецький Африканський корпус на чолi з генералом Роммелем. Його прибуття дало змогу не тільки зупинити успішний наступ англійців у Лівії, а і відкинути їх до Єгипту. Успішні дії Роммеля принесли йому прізвисько "Лис пустелі".

Фельдмаршал Роммель

 

            Iнiцiативою у Північній Африці заволоділи держави фашистського блоку. Проте, у запіллі німецьких військ аглійські війська утримували важливий стратегічний пункт Тобрук, який не давав Роммелю продовжувати наступ. Всі спроби зломити опір англійців були невдалими. В листопаді 1941 р. англійці здійснили вдалий наступ по деблокаді Тобрука і знову оволоділи Керенаїкою. Успіхи англійців призвели до порушення морських перевезень італійців та німців у Середземному морі і поставили корпус Роммеля перед загрозою залишитись без підкріплення і припасів. Це занепокоїло німецьке командування, яке вирішило серйозно зайнятися Середземномор`ям. Ключовим пунктом англійського панування у Середземному морі був о.Мальта, який знаходився якраз по середині моря. Спочатку німецька авіація і підводні човни разом з італійським флотом завдали досить відчутних ударів по англійському флоту в Середземномор`ї: було потоплено або виведено з ладу найбільші кораблі (найвдаліша операція була проведена італійськими диверсантами в Александрії 19 грудня 1941 р., коли було пошкоджено два англійські лінкори). Потім почались систематичні бомбардування о.Мальти, які мали завершитись німецьким десантом у липні 1942 р. Проте Гітлер віддав перевагу наступу Роммеля, який мав захопити Александрію і Суецький канал. У березні італо-німецькі війська почали наступ в Єгипті і були з великими труднощами зупинені в 100 км від Александрії. У червні 1941 р. війська Роммеля захопили Табрук – ключовий пункт британської оборони і взяли в полон 33 тис. його захисників. За це Гітлер присвоїв йому звання генерал-фельдмаршала. Влітку 1942 р. італо-німецькі війська знаходились біля Ель-Аламейну (на півдороги до Александрії), але подальше їх просування було зупинено британськими військами.

 

8. Корінний перелом на Тихоокеанському театрі бойових дій

До весни-літа 1942 р. стратегічна ініціатива на всіх фронтах цілком і повністю належала Німеччині та її союзникам. Союзники по антигітлерівській коаліції вели важкі оборонні бої. Проте на середину 1942 р. ситуація починає змінюватися.

Перші успіхи, що дозволили змінити загальне стратегічне становище, були досягнуті на Тихому океані. 7-8 травня 1942 р. у морській битві в Кораловому морі, біля берегів Нової Гвінеї, японська ударна ескадра, що направлялася для захоплення порту Морсбі, потерпіла першу значну поразку. Особливістю цієї морської битви було те, що надводні кораблі обох сторін не зробили жодного пострілу один по одному. Долю бою вирішила авіація, що базувалась на авіаносцях. Японці, втративши 1 авіаносця, 1 есмінця і 80 літаків, змушені були відійти. Від планів вторгнення до Австралії довелось відмовитися.

4-6 червні 1942 р. біля атолу Мідуей японський флот (адмірал І.Ямамото) потерпів таку поразку від американського флоту (адмірал Ч.Німіц), що вже не зумів відновити свою могутність до кінця війни. У бою японці втратили 4 авіаносці, 1 крейсер і 253 літаки, американці – 1 авіаносець, 1 есмінець і 150 літаків.

В результаті цих двох поразок Японія втратила половину своїх авіаносців і вимушена була перейти до стратегічної оборони.Американці в свою чергу перейшли до активних бойових дій. У серпні 1942 р. вони почали боротьбу за острів Гуадалканал (група Соломонових островів). Жорстокі бої розгорнулися на морі, в повітрі і на суші. Вони продовжувались до лютого 1943 р. і завершились повною поразкою Японії в цьому регіоні. Перемога американців означала загалом у боротьбі на Тихому океані перехід ініціативи до США.

 

Підсумки

1941-1942 рр. були насичені подіями, які були визначальними для подальшого ходу війни. У війну вступили і були втягнуті СРСР, Японія, США. Війна стала справді світовою. 1941 р. став крахом для Німеччини, а 1942 р. – для Японії, стратегії "бліцкригу". Хоча країни Троїстого пакту утримували стратегічну ініціативу, але вже стало зрозумілим, що їх поразка неминуча.

 

Запитання і завдання:

1.    Які були причини нападу Німеччини та її союзників на СРСР?

2.    Визначте основні положення плану «Барбаросса». Чи вдалося його реалізувати?

3.    Порівняйте сталінську і гітлерівську воєнні доктрини.

4.    Маршал Василевський після війни стверджував, що сталінська «вина в тому, що він не вловив тієї межі, далі якої його політика «ставала не тільки непотрібною, але і небезпечною. Таку межу потрібно було сміливо перейти». Про яку «межу» йдеться мова?

5.    Як розгорталися події на радянсько-німецькому фронті у 1941 р.? Що зумовило поразку Червоної армії на початковому етапі війни?

6.    Проаналізуйте таблицю. Чим були зумовлені таке співвідношення втрат між СРСР і Німеччиною?