Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Теорія держави і права.doc
Скачиваний:
32
Добавлен:
02.11.2018
Размер:
607.74 Кб
Скачать

Відмінності норм моралі від норм права

Норма моралі

Норми права

Складаються у суспільстві на основі уявлень людей про добро, зло, справедливість

Встановлюються державою як офіційна міра волі та справедливості

Регулюють внутрішнє усвідомлення людиною своєї поведінки

Регулюють зовнішню поведінку людини

Виступає як узагальнене безособове правило поведінки у вигляді ідей і принципів

Є конкретним варіантом поведінки суб’єкта

Не закріплюється в спеціальних актах

Одержує закріплення в державних актах

Дотримується добровільно і внутрішнім переконанням

Забезпечується державним примусом

Відмінності корпоративних норм від норм права

Корпоративні норми

Норми права

1) встановлюються від імені конкретного об'єднання громадян і виражають волю (інтерес) цього об'єднання;

2) обов'язкові тільки для членів цього об'єднання, тобто мають точну кількісну визначеність;

3) забезпечуються передбаченими внутрішніми організаційними заходами, аж до виключення з членів об'єднання; щодо забезпечення їх державою, то воно може бути тільки опосередкованим;

4) не повинні суперечити нормам права, санкціям, встановленим у нормативно-правових актах;

5) є додатковими стосовно норм права, виданим державою.

1) встановлюються від імені держави і виражають волю всього народу (через поєднання громадських, групових і особистих інтересів);

2) обов'язкові для всіх громадян держави, тобто не мають кількісної визначеності;

3) забезпечуються, крім інших способів, державним примусом;

4) не залежать від змісту корпоративних норм;

5) є основними стосовно корпоративних норм; формулюють загальнообов'язкові (у тому числі для корпорації) санкції.

3. Основні ознаки, властивості, характерні риси права.

4. Суб'єктивне право та його співвідношення з правом в об'єктивному розумінні

Юридичне право, має два значення:

об'єктивне юридичне право – система діючих у державі правових норм і принципів. Вони встановлені (або визнані) державою як регулятор суспільних відносин, забезпечені нею. Термін «об'єктивне» означає, що вони одержали об'єктивацію в офіційних державних актах і тому є незалежними від індивідуального інтересу (волі) та свідомості суб'єкта права (крім «автора» цих норм). Суб'єкт, вступаючи в громадське життя, уже стикається з «готовими» юридичними нормами, які виникли до нього і незалежно від нього

суб'єктивне юридичне право – правові норми і принципи як певні юридичне визнані можливості (свободи) суб'єкта права задовольняти власний інтерес (приміром, можливість задовольнити інтерес особи, яка має пільги щодо податків, полягає в одержанні цих пільг). Термін «суб'єктивне» означає, що наданими можливостями (правами і свободами) суб'єкт на свій розсуд може скористатися або не скористатися, усе залежить від його волі (інтересу) та свідомості. Суб'єктивне юридичне право є похідним від об'єктивного, виникає на його підґрунті та у його межах

Поки норма права є загальною і поширюється на усі випадки конкретної сфери життя та діяльності людини, вона є об'єктивною. Коли норма права стосується певної ситуації і здійснюється в конкретній поведінці суб'єкта, вона є суб'єктивною. Об'єктивне право складається з норм, що виражені в законі, норм, що «говорять» про суб'єктивні права взагалі – безвідносно до конкретного суб'єкта.