5. Поняття тлумачення норм права. Види і способи тлумачення права.

Способи (методи) тлумачення норм права

1) філологічне (граматичне, текстове, мовне) тлумачення – це з'ясування змісту норми права через граматичний аналіз її словесного формулювання з використанням законів філології; ґрунтується на даних граматики, лексики і припускає аналіз слів, пропозицій, словесних формулювань юридичних норм

2) системне тлумачення – це з'ясування значення норми через встановлення її системних зв'язків з іншими нормами. Сутність його полягає в тому, що норма зіставляється з іншими нормами, встановлюються її місце і значення в даному нормативному акті, галузі права, всій правовій системі

3) історико-політичне тлумачення (в тому числі історико-порівняльне) – це з'ясування значення норм права на підставі аналізу конкретних історичних умов їх прийняття; з'ясування цілей і завдань, закладених законодавцем

1) логічне тлумачення – це з'ясування змісту норми права через використання законів і правил формальної логіки; дозволяє розкрити зміст юридичних норм, який іноді не збігається з буквальним значенням через невдалий вибір законодавцем словесних форм

2) спеціально-юридичне тлумачення – це з'ясування значення норми, яке ґрунтується на досягненнях юридичних наук; такі досягнення можуть міститися в самому тексті закону – дефініції понять, а також у роз'ясненнях судових інстанцій і наукових коментарях

Законність

– це комплексне (принцип, метод, режим) соціально-правове явище, що характеризує організацію і функціонування суспільства і держави на правових засадах.

Ознаки:

1) зовнішня (формальна) – обов'язок виконувати розпорядження законів і підзаконних правових актів державними органами, посадовими особами, громадянами і різними об'єднаннями;

2) внутрішня (сутнісна) – наявність науково обґрунтованих і відповідних праву законів; якість законів.

Принципи законності.

1. Верховенство закону щодо всіх правових актів.

2. Загальність.

3. Єдність розуміння і застосування законів на всій території їх дії.

4. Недопустимість протиставлення законності і доцільності.

5. Невідворотність відповідальності за правопорушення

6. Обумовленість законності режимом демократії, який передбачає суворе додержання двох типів правового регулювання.

Гарантії законності – це умови суспільного життя і заходи, що вживаються державою для забезпечення режиму законності і стабільного правопорядку:

– загольносоціальні (економічні, політичні, ідеологічні);

– спеціально-соціальні (юридичні та організаційні).

Юридичні гарантії законності за найближчими цілями:

1) превентивні (запобіжні);

2) припиняючі;

3) відновлюючі;

4) каральні, або штрафні.

Юридичні гарантії за суб'єктами застосування: парламентські; президентські; судові; прокурорські; адміністративні (управлінські); контрольні; муніципальні (місцеві).

Правопо-рядок

– це частина системи суспільних відносин, що врегульовані нормами права і перебувають під захистом закону та охороняються державою. Він встановлюється в результаті додержання режиму законності в суспільстві. Якщо законність – це принцип, метод діяльності, режим дій і відносин, то правопорядок є їх результатом

Державна дисципліна

– це режим панування закону у взаємовідносинах органів держави, посадових осіб, інших уповноважених суб'єктів, який ґрунтується на вимогах до кожного суб'єкта виконувати свої обов'язки, не перевищувати своїх повноважень, не посягати на права, не зачіпати інтересів інших суб'єктів, проявляти ініціативу і відповідальність у дорученій справі.

Види дисципліни: державна; трудова; військова; договірна; фінансова; технологічна.