- •Тема 1. Основи теорії держави
- •1. Основні теорії походження держави і права
- •2. Поняття та ознаки держави
- •3. Поняття функцій держави
- •3. Поняття функцій держави. Внутрішні й зовнішні функції держави
- •4. Класифікація держав за їхньою ознакою (форми правління, державного устрою, політичні режими)
- •5. Держави, які існували на території України
- •6. Державний механізм. Державний апарат
- •7. Правова держава: поняття та її ознаки, шляхи формування правової держави в Україні
- •Тема 2. Загальне поняття права
- •1. Основні значення терміна «право». Право у загальносоціальному розумінні.
- •2. Право як об'єктивна категорія, його поняття та співвідношення з іншими основними видами соціальних норм.
- •Відмінності норм моралі від норм права
- •Відмінності корпоративних норм від норм права
- •3. Основні ознаки, властивості, характерні риси права.
- •4. Суб'єктивне право та його співвідношення з правом в об'єктивному розумінні
- •Тема 3. Норми права
- •1. Поняття та основні ознаки, що характеризують норми права.
- •2. Структура правової норми: диспозиція, гіпотеза, санкція.
- •3. Співвідношення структури норм права та структурних частин нормативного акта
- •4. Класифікація норм права та їхніх елементів
- •Тема 4. Джерела права
- •1. Поняття джерела права, його різні значення. Система джерел (форм) права.
- •2. Нормативні акти як джерела права та їхня система. Закон як основне джерело права у правовій державі, підзаконні нормативні акти.
- •3. Межі дії нормативних актів.
- •4. Систематизація законодавства: поняття, форми
- •Тема 5. Система права
- •1. Поняття системи права
- •2. Система права та система законодавства, комплексні галузі права. Підгалузі права та правові інститути
- •3. Правотворення як процес самоорганізації права
- •Тема 6. Реалізації права
- •1. Поняття, форми та способи реалізації норм права. Взаємозв'язок норми права та правовідносини
- •2. Поняття та структура (елементи) правовідносин: учасники, їхні суб'єктивні права та обов'язки, об'єкт правовідносин
- •3. Юридичні факти
- •4. Застосування права як форма його реалізації. Стадії процесу застосування норм права.
- •5. Поняття тлумачення норм права. Види і способи тлумачення права.
- •Тема 7. Поняття законності і правопорядку. Правопорушення та юридична відповідальність
- •1. Поняття законності, правопорядку, суспільного порядку та дисципліни. Гарантії законності.
- •2. Правова культура: зв'язок із загальною культурою. Види правової культури. Професійна правова культура менеджерів.
- •3. Правомірна поведінка і правопорушення
- •4. Правопорушення як підстави юридичної відповідальності. Склад правопорушення, зміст його елементів. Види правопорушень.
- •5. Загальне поняття юридичної відповідальності. Мета і принципи юридичної відповідальності. Основні види юридичної відповідальності.
1. Поняття системи права
Структура системи права |
Норма права – це загальнообов'язкове, формально визначене, встановлене або санкціоноване державою правило поведінки, за невиконання або неналежне виконання якого настає юридична відповідальність. Норма права як елемент системи права відбиває основні властивості права: нормативність, формальну визначеність, державну примусовість. Змістом норм права є суб'єктивні права та юридичні обов'язки, які надаються та покладаються на суб'єктів суспільних відносин з метою їх врегулювання |
Інститут права – це сукупність відокремлених, взаємопов'язаних правових норм, що утворюють частину галузі права та регулюють певну сторону однорідних суспільних відносин. Наприклад, галузь конституційного права – має такі інститути як інститут громадянства, президента, виборчого права тощо; галузь екологічного права має інститути природокористування, охорони навколишнього природного середовища тощо |
|
Підгалузь права – є складовим елементом системи права і являє собою сукупність правових інститутів, які регулюють взаємопов'язані однорідні відносини у межах однієї галузі. Наприклад, у межах цивільного права (галузь права) існують підгалузі зобов'язального права, спадкового права; у межах фінансового права – банківська, бюджетна тощо |
|
Галузь права – це складовий елемент системи права, відокремлена сукупність норм права, які регулюють певні якісно однорідні суспільні відносини. Щодо визначення поняття галузі права, то в юридичній літературі у принципі виробився єдиний підхід, згідно з яким визначаються такі її ознаки: основа відокремлення галузі права – якісно однорідні суспільні відносини; об'єктивність відокремлення груп суспільних відносин; певна структура |
Предмет правового регулювання – це фактичні суспільні відносини, пов'язані з реалізацією прав і обов'язків суб'єктів, та потребуючі правового впливу. Риси: |
||||||||
1) однорідний вид суспільних відносин, на який впливають норми певної галузі права; |
2) головним чинником що зумовлює відмінність між галузями права є специфічність суспільних відносин, що регулюються, які, відповідно, відрізняються за своїм змістом, метою та завданнями; |
3) кожній галузі права відповідає певна сфера однорідних суспільних відносин, тобто певний предмет правового регулювання (наприклад, предметом адміністративного права є однорідні суспільні відносини у сфері здійснення виконавчої влади та державного управління; відносини щодо надання державних та управлінських послуг; відносини адміністративної відповідальності тощо). |
||||||
Метод правового регулювання – це сукупність прийомів і способів, за допомогою яких здійснюється вплив на поведінку суб'єктів суспільних відносин для забезпечення правопорядку (відповідає на питання: яким саме чином здійснюється регулюючий вплив в сфері, що є предметом впливу). Класифікація: |
||||||||
1) імперативний метод (метод владного зобов'язання, підкорення) – заснований на владних приписах державних органів, які чітко встановлюють порядок виникнення прав і обов'язків суб'єктів та санкції за порушення цих обов'язків у вигляді заборон та покарань (притаманний для адміністративного, кримінального права) |
2) диспозитивний метод – передбачає можливість обрання суб'єктами правових відносин, рівними за правовим статусом, варіанта поведінки у межах чинного законодавства за принципом: «дозволено все, що не заборонено» (притаманний для цивільного, сімейного права) |
|||||||
Способи правового регулювання: |
||||||||
1) дозвіл – означає надання суб'єктам суспільних відно-син можливості здійснювати дії, які не суперечать нор-мам права (прита-манний для регулю-вання цивільних відносин) |
2) заборона – поля-гає у покладенні на суб'єктів обов'язку не здійснювати протиправних дій. Як правило, такі зобов'язання містяться у нормах кримінального права |
3) владне зобов'язання – застосовується для правового регулювання тих відносин, де суб'єкти мають нерівний правовий статус і полягає у покладанні на суб'єкта обов'язку здійснювати певні дії (найбільш застосовується для регулювання адміні-стративних правовідносин) |
4) заохочення – надання суб'єктам правових відно-син винагород та пільг, що передусім передбачає сти-мулювання їх доброзичли-вого ставлення до виконан-ня своїх обов'язків у вигляді морального та матеріально-го стимулювання (прита-манний для регулювання трудових відносин) |
|||||
Юридичні засоби регулювання – форми, що стосуються способів виникнення прав і обов'язків, процедури їх реалізації, засобів юридичного впливу тощо. Наприклад, для трудового права основною формою є трудова угода (контракт). Всі галузеві засоби взаємодіють між собою створюючи галузевий механізм регулювання. Відповідно до юридичного режиму галузі права поділяють: |
||||||||
1. Профілюючі (фундамент-тальні) – первинні за харак-тером, займають центральне місце у системі права, оскільки втілюють вихідні юридичні режими у системі права та первинні юридичні засоби; до них належить: конституційне, адміністратив-не, цивільне та кримінальне, цивільно-процесуальне, кри-мінально-процесуальне право |
2. Спеціальні – формуються відповідно з профілюючими і функціонують на основі власних суспільних відносин (трудове, сімейне, земельне, гірниче, водне, лісове, право соціального забезпечення тощо) |
3. Комплексні – регулюють суспільні відносини у цілих сферах державного і громадського життя, використовуючи юридичні режими профілюючих та спеціальних галузей, у поєднанні та взаємодії. Наприклад, регулювання екологічних відносин відбувається за допомогою владного зобов'язання (виконання відповідних вимог) та заборони (охорона навколишнього середовища). |
Галузі права: |
|
матеріальні галузі права складаються з норм, що закріплюють права і обов'язки суб'єктів суспільних відносин та за допомогою яких держава безпосередньо їх регулює, а саме: конституційні, адміністративні, фінансові, кримінальні, земельні, цивільні, трудові і сімейні. |
процесуальні галузі права містять норми права, що визначають процедуру реалізації (порядок) норм матеріального права, права і обов'язки суб'єктів процесуальних правових відносин: цивільно-процесуальне, адміністративно-процесуальне, кримінально-процесуальне, виправно-трудове право |
Основні галузі права |
Зміст |
Конституційне право |
система норм, що регулюють основи суспільного і державного ладу, закріплюють основні права і свободи людини та громадянина, визначають форму держави, повноваження вищих органів державної влади та органів місцевого самоврядування |
Адміністративне право |
система норм, що регулюють відносини у сфері державного управління, а саме: систему і повноваження виконавчих органів влади і посадових осіб, закріплюють права і обов'язки громадян у їх взаємовідносинах з цими органами, визначають поняття й види адміністративних правопорушень тощо |
Цивільне право |
система норм права, що регулюють майнові та пов'язані з ними особисті немайнові відносини, засновані на рівності та майновій самостійності їх учасників |
Кримінальне право |
система норм, що закріплюють підстави і принципи кримінальної відповідальності, встановлюють види покарань за скоєння злочинів з метою охорони прав і свобод людини, громадянина, громадського порядку, власності, забезпечення миру та запобігання злочинів |
Трудове право |
система норм, що регулюють трудові відносини між роботодавцем і працівником, визначають основні трудові права і обов'язки працівників, порядок укладання й розірвання трудового договору, робочий час і час відпочинку тощо |
Сімейне право |
система норм, що регулюють відносини у галузі шлюбу і сім'ї, а саме: умови і порядок укладання шлюбу, його розірвання, регулювання особистих немайнових і майнових відносин між членами сім'ї тощо |
Фінансове право |
система норм, що регулюють відносини, які визначають порядок формування і розподілу бюджетних коштів, затвердження бюджету, порядок грошового обігу, оподаткування, діяльності банків тощо |
Земельне право |
сукупність норм, що регулюють питання, пов'язані з встановленням власності на землю, умови і порядок землекористування, правовий режим земель тощо |
Екологічне право |
сукупність норм права, що визначають засоби, форми і порядок охорони навколишнього природного середовища. Норми цієї галузі права забезпечують право кожного на сприятливе оточуюче середовище |
Цивільно-процесуальне право |
сукупність норм права, що визначають порядок цивільного судочинства, а саме порядок розгляду справ, які виникають із цивільних, сімейних, трудових, земельних, природоохоронних і адміністративних правовідносин |
Адміністративно-процесуальне право |
система норм права, яка регулює порядок здійснення і розгляду адміністративних справ, що виникають у сфері державного управління |
Кримінально-процесуальне право |
сукупність норм права, що визначають порядок провадження у кримінальних справах під час дізнання, досудового слідства і розгляду справи судом |
Виправно-трудове право |
сукупність норм права, що регулюють порядок і умови відбуття покарання та застосування заходів виправно-трудового впливу до осіб, засуджених до позбавлення волі, виправних робіт, а також порядок діяльності установ, що виконують вироки, тощо |