- •Державний екзамен з англійської мови
- •Методика навчання іноземних мов як наука.
- •Основні категорії методики.
- •Зв'язок методики з іншими науками.
- •Класифікація методів навчання іноземних мов.
- •Характеристика перекладних методів.
- •Прямі методи.
- •Усний метод Гарольда Пальмера.
- •Методична система читання Майкла Уеста.
- •Аудіо-лінгвальний метод.
- •Аудіо-візуальний метод.
- •Сугестивний метод.
- •Комунікативний метод.
- •Цілі навчання іноземних мов.
- •Зміст навчання іноземних мов.
- •Загальнодидактичні принципи навчання іноземних мов.
- •Методичні принципи навчання іноземних мов.
- •Методи навчання.
- •Засоби навчання. Їх класифікація.
- •Види засобів:
- •Позакласна робота з іноземної мови.
- •Форми позакласної виховної роботи з іноземної мови
- •20. Говоріння як вид мовленнєвої діяльності.
- •21. Особливості навчання діалогічного мовлення на уроках англійської мови у початковій школі.
- •Труднощі оволодіння діалогічним мовленням
- •21. Етапи навчання діалогічного мовлення.
- •22. Система вправ для навчання діалогічного мовлення
- •23. Особливості навчання монологічного мовлення на уроках англійської мови у початковій школі.
- •Види монологів:
- •24. Етапи навчання монологічного мовлення.
- •25. Система вправ для навчання монологічного мовлення
- •III група — вправи на створення власного монологічного висловлювання текстового рівня (відповідно до вимог чинної програми для даного класу).
- •26. Розвиток умінь говоріння на уроках англійської мови.
- •27. Розвиток умінь читання на уроках англійської мови.
- •I група — вправи для формування навичок техніки читання
- •II група — вправи для формування мовленнєвих навичок читання
- •III група — вправи для розвитку вмінь читання
- •28. Проблема навичок і вмінь мовлення у навчанні іноземних мов.
- •29. Етапи формування навички.
- •30. Розкрийте зміст понять «система вправ», «вправа», «завдання». У чому полягає різниця між вправою і завданням.
- •31. Загальна структура системи вправ і завдань для навчання спілкування іноземною мовою.
- •32. Методична типологія фонетичного матеріалу. Вимоги до вимови учнів.
- •33. Особливості навчання фонетичного матеріалу.
- •34. Особливості навчання учнів молодшого шкільного віку інтонації англійської мови.
- •33. Етапи засвоєння лексичного матеріалу
- •35. Навчання лексичного матеріалу.
- •Англійська мова.
- •36. Етапи засвоєння граматичного матеріалу.
- •37. Навчання граматичного матеріалу.
- •38. Характеристика аудіювання як виду мовленнєвої діяльності.
- •39. Фактори, що впливають на виникнення труднощів аудіювання.
- •40. Етапи навчання аудіювання.
- •41. Система вправ і завдань для навчання аудіювання.
- •Вправи, що спрямовані на розвиток мовленнєвих механізмів аудіювання.
- •II підсистема вправ
- •43. Мета, завдання та зміст навчання іноземних мов у початковій школі.
- •43. Вплив психолого-фізіологічних особливостей учнів молодшого шкільного віку на процес навчання іноземних мов.
- •44. Планування навчального процесу з іноземної мови.
- •45. Лінгвопсихологічна характеристика мовленнєвої діяльності та спілкування
- •46. Суть читання та його психофізіологічні механізми
- •Характер текстів для читання
- •Труднощі навчання читання іноземною мовою
- •Читання як засіб навчання та його зв'язок з іншими видами мд
- •47. Навчання письма на уроках англійської мови.
- •Вимоги до базового рівня володіння письмом
- •Психолінгвістичні механізми письма
- •Вправи з навчання письма
- •Етапи навчання писемного мовлення
- •Зв'язок письма з іншими видами мовленнєвої діяльності
- •Письмо як засіб навчання та контролю
- •48. Мета, завдання та зміст навчання іноземних мов у початковій школі.
- •Початкова школа
- •49. Вимоги до уроку іноземної мови
- •Мотиваційне забезпечення навчальної діяльності.
- •48. Структура і типи уроків іноземної мови.
- •49. Аналіз уроку іноземної мови.
- •50. Контроль у навчанні іноземних мов.
20. Говоріння як вид мовленнєвої діяльності.
Говоріння належить до продуктивних видів мовлення. Говоріння забезпечує усне спілкування іноземною мовою в діалогічній (паралельно з аудіюванням) і в монологічній формі. Воно спрямоване до однієї особи або до необмеженої кількості осіб. Як і будь-яка інша діяльність, говоріння завжди має певну мету, мотив, в основі якого лежить потреба, предмет — думки того, хто говорить, продукт — висловлювання (діалог або фонолог) і результат, який може виражатися у вербальній або невербальній реакції на висловлювання.
При говорінні іноземною мовою (за умови недостатнього рівня володіння нею) ці операції здійснення мовлення стають помітними через відсутність міцних зв'язків між мовленнєвим задумом та мовними засобами його вираження, які існують у носіїв мови. Тому умовою здійснення діяльності говоріння є наявність мовленнєвих автоматизмів, або мовленнєвих навичок: граматичних, лексичних, вимовних (артикуляційних та інтонаційних). Вказані навички в сукупності складають операційний рівень говоріння уміння. Проте ця сукупність ще не є власне умінням, бо останнє не можна звести до простої суми елементів, що його складають. Уміння має свої власні якості: цілеспрямованість, продуктивність, самостійність, динамічність, інтегрованість:
1. Цілеспрямованість уміння забезпечує функціонування сфери мислення: постійне співвіднесення мотиву й цілі (основної та проміжних), сигналів зворотного зв'язку- вербальної та невербальної реакції співрозмовника, знань про нього ситуації та контексту всієї діяльності. Цілеспрямованість виражається також у співвіднесенні свого мовленнєвого висловлювання з передбачуваним результатом.
2. Продуктивність стосується як змісту, так і форми висловлювання. З точки зору змісту — це багатство фактів, відомостей, думок, потрібних для досягнення поставленої мети. Стосовно форми продуктивність визначається кількістю нових комбінацій засвоєного матеріалу: чим менше у висловлюванні заученого, тим вища його продуктивність.
3. Самостійність уміння говорити іноземною мовою передбачає незалежність від рідної мови (безперекладний характер говоріння), а також від опор-підказок, що свідчить про самостійне планування свого висловлювання і підбір відповідних мовленнєвих засобів.
4. Динамічність уміння — це його здатність до переносу. Вона співвідноситься з такою ознакою навички як гнучкість, проте гнучкість забезпечує перенос навички в аналогічні (подібні) ситуації спілкування, а динамічність уміння — у нові.
5. Під інтегрованістю розуміють таку якість уміння, що виникає на основі активного синтезу різних навичок, на яких воно базується (автоматизовані компоненти), а також інтеграції автоматизованих і неавтоматизованих компонентів уміння — мотивів, інтересів, життєвого досвіду, знань, усіх сфер особистості мовця. З останнього випливає важливий методичний висновок: навчання мовленнєвого вміння неможливе без підключення усіх сфер особистості учня.
Проблема механізмів мовлення вперше була поставлена найбільзагальними механізмами двостороннього процесу мовленнєвого спілкувань є механізми прийому і видачі повідомлення, усередині яких знаходяться механізми осмислення (в єдності аналізу та синтезу, що проявляються по-різному); пам'яті (в єдності довготривалої та постійної пам'яті та короткочасної/оперативної пам'яті); випереджуючого синтезу, без якого неможливе жодне висловлювання.
Одним з найпростіших механізмів мовлення є механізм відтворення або репродукції. Незважаючи на продуктивний характер говоріння, в ньому є елементи репродукції. Репродукція може бути повною або частковою. У першому випадку використовуються готові ключові фрази, взяті з тексту без змін, для передачі нового змісту; у другому — це репродукція-трансформація, яка передбачає передачу змісту в нових формах. З погляду методики часткове використання репродукції з метою виконання мовленнєвого завдання у процесі навчання говоріння можна вважати позитивним моментом, проте репродукування вивченого як засобу контролю необхідно уникати.
У механізмі вибору розрізняють вибір слів і вибір граматичної структури. На вибір слів впливає комунікативна мета повідомлення, стосунки між кому-нікантами, їх спільний життєвий досвід, особливості реципієнта тощо. Тому повністю автоматизувати процес вибору слів навряд чи можливо. В той же час мовлення комуніканта, який "підбирає слова", уповільнюється, створюється розрив у часі між формуванням змістової сторони висловлювання і його мовним наповненням. На вибір граматичної структури також впливає комунікативна мета, асоціативний зв'язок структури з її функцією в мовленні.
Механізми репродукування і вибору підпорядковані механізму комбінування, який передбачає таке формування словосполучень і фраз, коли мовець використовує знайомі йому мовні компоненти в нових сполученнях. Від якості формованості механізму комбінування залежать такі ознаки мовленнєвого вміння говоріння як продуктивність, новизна, швидкість.
До механізму комбінування близько підходить (але не співпадає з ним) механізм конструювання. У процесі говоріння деякі мовленнєві одиниці конструюються, на основі аналогії з певною абстракною моделлю, що зберігається в мозку людини, на основі відчуття мови.
Механізм прогнозування (або антиципації) можливий на рівні фрази, коли перші вимовлені слова прогнозують конструкцію фрази і навіть понадфразової єдності, що дозволяє породжувати висловлювання без довгих тауз між окремими фразами. У смисловому плані прогнозування є передбаченням того, чим завершиться ситуація мовлення.
Механізм дискурсивності керує процесом функціонування мовленнєвого висловлювання, коли мовець оцінює ситуацію, сприймає сигнали зворотного зв'язку (вербальну чи невербальну реакцію співрозмовника), приймаючи рішення безпосередньо у процесі спілкування, залучає необхідні знання стосовно предмета висловлювання.