34)Державний кредит

Гос кредит – является вторым по значению источником фин-ния гос затрат. Гос кредиты распространены в экон развитых странах, представляют собой найболее цивилизованную форму покрытия бюджетного дифицита. Гос кредит – сист фин отношений, возникающих вследствии привлечения гос-вом на добровольных началах для временного пользования свободными ср-ми юр и физ лиц. С юридической точки зрения Гос кредит –урегулированные правовыми нормами отношения по поводу аккумуляции временно свободных средств юр и физ лиц с целью покрытия дефицита бюджета, регулирования денежного обращения и инвестирования. Функции Гос кредита: 1)распределительная, 2)фискальная, 3)регулирующая, 4)контрольная. Принципы: 1)добровольность, 2)возмездность; 3)возвратность, 4)срочность. Гос кредит отличается от банковского: 1)отсутствие залога – наличие залога; 2)все отнош опред гос хар-ром – банку принадл все права по применению принудит мер; 3)неравное положение субъектов правоотношения – равенство субъектов правоотношения. Формы Гос кредита: 1)казначейские займы; 2) оборот части сбережений населения в виде гос займа; 3)гарантированные займы 4) государственный займ;5) использование средств общегос-го заёмного фонда. Гос долг содержит обязательства Укр и долговые обязательства регионов и муниципальных образований. Гос долг – общая сумма задолженности гос-ва, состоящая из всех выпущенных и непогашённых долговых обязательств гос-ва, включая долговые обяз-ва гос-ва, вступающие в действие в рез-те выданных гарантий по кредитам, или обязательств, возникающих на основании закон-ва либо договора. Пути уменьшения гос долга: исключить непредвиденное использование средств, эффективно размещать ср-ва в высокодоходные инвестиции; сократить импорт путём привлечения прямых зарубежных инвестиций, в результате этого увеличится экспорт и повысится конкурентоспособность нац производителя; добиваться положительного сальдо платёжного баланса; поднимать пр-во, поскольку там есть реальный доход, кото потом перераспределяется; сократить расходы по обслуживанию долга.

34)Державний кредит.

Державний кредит є однією з ланок фінансової системи України і знаходиться в тісному зв'язку з усіма процесами, що мають місце в умовах перехідної економіки. До таких процесів належить посилення зв'язку між державними фінансами та позичковим капіталом. Кредит, як елемент загальної системи перерозподілу вартості в розширеному виробництві, відображає два взаємопов'язаних зустрічних процеси її руху в грошовій формі. З одного боку, залучення вільних грошових коштів підприємств та населення, а з іншого — використання цих коштів на фінансування державних потреб.

У кредитних відносинах беруть участь кредитор і позичальник як юридично самостійні суб'єкти. Держава виступає або в ролі позичальника грошових коштів, або кредитора відносно приватних осіб, фінансових та кредитних закладів, урядів інших держав, міжнародних фінансових та кредитних організацій.

Система державного кредиту тісно переплітається з банківською системою, але державний кредит відрізняється від банківського. Банківський кредит надається у тимчасове користування підприємствам, фірмам на виробничі цілі під заставу основних засобів і обігових коштів, домашнім господарствам у вигляді споживацького кредиту за умови дотримання основних принципів банківського кредитування.

Державний кредит використовується, в основному, для мобілізації коштів з метою фінансування державних видатків, для покриття бюджетного дефіциту, підтримки валютного курсу національної грошової одиниці, на соціальні потреби та на інші невиробничі цілі.

Використання державного кредиту є виправданою, припустимою формою мобілізації коштів у розпорядженні держави.

Державний кредит, як фінансову категорію, слід розглядати в двох аспектах: активному, коли держава відіграє роль кредитора, і в пасивному., коли вона виступає позичальником коштів. У фінансовій практиці державним кредитом називають кредит, який видається державою. Кредит, який отримує держава, на практиці визначається як державна позика, що приводить до формування державного боргу.

Державний кредит виступає, як правило, у двох формах: державні позики та ощадна справа.