30. Категорія "матерія" у філософії. Сучасна наука про основні форми й структурність матерії.

Матерія як філ. категорія – не закостеніла, незмінна форма або вмістилище всього існуючого у світі. Вона визначає найбільш суттєві властивості обєктивно-реального буття світу – пізнаного і ще не пізнаного. До таких ознак належать: цілісність, невичерпність, мінливість, сист. упорядкованість та ін. Системність в орг-ї категорії – не тільки її фундаментальна властивість, вона також визначає методологію сучасних наук пізнання структурних рівнів категорії:

•Неорганічний (мікро-, макро-, мегасвіти)

•Органічний (організмений, підорганізмений, понадорганізмений)

•Соціальний (особистість, родина, племя, народність, клас, суспільство, людство, нація)

Одже, поняття категорії проходить складний шлях, постійно уточнюється, поглиблюється, збагачується новими властивостями, відображає рівень розвитку пізнання людиною світу. Поширене визначення матерії як філософської категорії для означення обєктивної реальності, що дана людині у її відчуттях, відображається нашими відчуттями та свідомістю й існує незалежно від них, певною мірою є обмеженим. Якщо не зосереджуватись тільки на гносеологічному визначенні, а розглядати матерію, враховуючи розвиток сучасної науки і філософії, то можна відокремити:

•онтологічні складові: рух та його форми, простір, час, детермінація

•гносеологічні принципи: пізнаваність, обєктивність, реальність

Одже, узагальнене визначення категорії “матерія” має базуватися на тому, що це - обєктивно-реальне буття світу в часі, просторі, русі, детерміноване і безпосередньо чи опосередковано пізнаване людиною. Сучасна наука виділяє 2 основні види матерії:

1.Речовина. Може бути в твердому, рідкому або газоподібному стані. Найбільш розповсюджений стан матерії у Всесвіті – плазма (газоподібний стан, створений електрично-зарядженими частинками). Вчені передбачають наявність ще одного стану – епіплазми (надплазми).

2.Поле. Виділяють гравітаційне, електро-магнітне, ядерне, мезонне, електронно-позітронне тощо. Є складними утворенями.

Отже матерія невичерпна в своїх конкретних виявах і формах, все, що здатне викликати в людині певні психологічні реакції, є матерія.

31. Рух як спосіб існування матерії та його основні форми. Рух і розвиток. Специфіка соціального руху.

Рух – найважливіший атрибут матерії, спосіб її існування. Рух включає в себе всі процеси у природі і суспільстві. У загальному випадку рух – будь-яка взаємодія матеріальних обєктів, зміна їх станів. У світі немає матерії без руху, як немає і руху без матерії. Тому рух вважається абсолютним, на той час як спокій – відносним: спокій – лише один з моментів руху. Рух виявляється у багатьох формах. В процесі розвитку матерії зявляються якісно нові і більш складні форми руху. Кількість форм руху безкінечна, рух невичерпний за своєю багатоманітністю як і матерія. Ф.Енгельс виділив 5 форм: Механічну, Фізичну, Хімічну, Біологічну, Соціальну. Особливість механічної форми руху (переміщення матеріальних обєктів у просторі) в тому, що включається як момент в усі інші форми руху, хоча чим складніша форма руху, тим менше вона може бути зведена до механічного переміщення. Фізична форма руху охоплює цілий комплекс різних видів руху. Це й процеси, які відбуваються всередині атома, його ядра, рух електричних частинок, полів тощо. Біологічна форма руху – процеси,які здійснюються в живому організмі; рух білкових тіл. Хімічна форма руху – рух, який здійснюється на молекулярному рівні.

Сучанс наука виділяє геологічний, демографічний, лінгвістичний рух тощо. Соціальна форма руху – найвища форма руху; всі процеси, які виникають і відбуваються в суспільному житті, включаючи і духовну його сферу. Відмінність між формами руху, повязана з різними рівнями і типами організації матерії, лежить в основ класифікації фундаментальних наук. Форми руху, які розрізняються за ступенем складності, повязані між собою так, що форми нижчого порядку є підпорядкованими моментами, сторонами форм вищого порядку.

Рух і розвиток

Рух – будь-яка зміна матерії. Розвиток є тільки тим типом руху, який характеризує перехід від одного якісного стану до іншого, від старого до нового, або є удосконаленням даного стану і даної якості, сходження на новий, вищий ступінь. В залежності від якісної специфіки і форми матерії відрізняють: розвиток неорганічної матерії, розвиток органічної матерії, розвиток суспільної форми матерії (суспільства), розвиток свідомості і її форм. Розвиток завжди зв’язаний із внутрішніми суперечностями і перетвореннями в структурі системи, речі, явища, характеризується поступальністю і ступінчатісю, етапністю. І в кінцевому вигляді має форму спіралі.

Властивості розвитку:

1.Відтворення старого: незворотність, спрямованість, закономірність (необхідність)

2.Виникнення нового.

Слід вважати розвиток вищою формою руху і зміни, точніше сутністю руху, а рух можна визначити як будь-яку зміну явища чи предмета. Рух – зміна взагалі.Специфіка соціального руху. Соціальна форма руху – вся різноманітність практично-предметної діяльності людини, вся система суб’єктивно-об’єктивних відносин, тобто відносин людини. Соціальних груп, суспільства до навколишнього світу. Носій соціальної форми руху – людина – розумна суспільна істота, дії якої носять цілеспрямований, усвідомлений характер.