Operativna_khirurgiya_ZAG_ChAST_Vlasenko_-BTs200345019148

Повали коней

Повали застосовують для фіксації тварини в лежачому стані, причому тварині надають певного положення. Повал роблять у тих випадках, коли в господарстві відсутній операційний стіл для великих тварин або при наданні негайної допомоги на пасовищі.

Перед повалом необхідно підібрати й підготувати майданчик. Він повинен бути рівним і вкритим невисокою травою, подалі від конюшні. Щоб тварину не травмувати під час повалу, з майданчика необхідно прибрати камінці, дошки, шматки дроту, арматури та інші предмети, якщо вони там є. Коли доводиться робити повал на бетонній підлозі, її слід покрити м'якою підстилкою із трави (влітку) або соломи (взимку).

76

Для того, щоб покласти коня на землю без небезпеки для тварини і людей, які виконують повал, необхідно знати принцип повалу. Слід пам'ятати, що повал коня не полягає у тому (як дехто думає і, на жаль, робить), щоб примусити його впасти зі всієї своєї висоти на землю, переборюючи його силу більшою силою. Необхідно уміти поставити тварину, яку хочуть повалити, в такі умови нестійкої рівноваги, щоб вона сама, в результаті інстинкту самозбереження, зігнула свої кінцівки й наблизилася таким чином до землі, зменшуючи цим падіння, яке вона сама усвідомлює.

В основному в Україні застосовують російський спосіб повалу, дуже рідко Решетняка. За кордоном часто застосовують берлінський, або англійський спосіб повалу.

Російський спосіб повалу.Для його здійснення використовують стандартний довгий (7-10 м) бавовняний, лавсановий або капроновий повал з петлею на кінці, яка з'єднана з ременем металевим кільцем. Крім цього, зустрічаються повали, на кінці яких є лише металеве кільце, а петля відсутня. Для того, щоб зробити петлю, необхідно вільний кінець повалу ввести в металеве кільце двічі або для надійності зав'язати вузлом. Петлю накидають на шию коня так, щоб металеве кільце було на рівні плечового суглоба, протилежного тому боку, на який кладуть тварину. Потім вільний кінець повалу пропускають під грудною кліткою, перекидають позаду холки й вільний кінець пропускають у металеве кільце, тобто фіксують петлю і кільце, щоб вони не зміщувались під час повалу (рис. 27). Після цього вільний кінець ременя повторно двічі пропускають у кільце і роблять петлю, яку надівають на путову ділянку тазової кінцівки з боку повалу. Грудні кінцівки спутують. Петлю повалу пропускають під черевом на бік повалу.

Рис. 27. Повал коня: 1 - російський метод; 2 - модифікований російський метод; З - схема проведення повалу навколо грудної клітки

Для того, щоб надіти петлю на кінцівку, її необхідно накинути на пальці правої руки, а лівою - впертися в маклак, щоб тварина зменшила навантаження на цю кінцівку. Правою рукою разом із петлею ведуть по кінцівці, починаючи від крупа, і опускаються донизу. Дійшовши до путового суглоба, захоплюють кінцівку цією ж рукою, піднімають її і надівають петлю нижче путового згину. Вільний кінець повалу перекидають через спину тварини позаду холки на бік повалу. Один помічник фіксує голову тварини за недоуздок, а другий - стає біля спини коня з того ж боку, на який будуть його валити, і швидкими рухами, надавлюючи ліктями на спину, за вільний кінець повалу підтягує тазову кінцівку до черева. Кінь починає підгинати кінцівки й лягає. Коли голова тварини доторкнулася до землі, її негайно притискують до землі і максимально відводять назад. Після цього петлю повалу знімають і надівають на путовий згин верхньої

77

Рис. 28. Фіксація тазової кінцівки після повалу(1, 2); 3 - використання шкіряного башмака з металевим кільцем для згинання пальця

Берлінський, або англійський спосіб

повалу.

Коли немає спеціального повалу, на путову ділянку кожної кінцівки одягають путові ремені з кільцями. На одному такому кільці на грудній кінцівці з боку, протилежному повалу, на-

79

глухо фіксують мотузку або ланцюг довжиною 4-5 м. Кінець мотузки пропускають через кільце путового ременя тазової кінцівки з того ж самого боку, потім тазової кінцівки з протилежного боку і, нарешті, грудних кінцівок. Потім другу мотузку пропускають між грудними кінцівками й перекидають вільні кінці її через спину в бік повалу (рис. ЗО). При відсутності путових ременів можна користуватися мотузяними петлями.

Для цього способу повалу використовують спеціальні путові ремені, які складаються із двох частин,

фіксувати в необхідному положенні після відстібання путового ременя й додаткового накладання мотузки (див. рис. ЗО; Б).

Цей спосіб дозволяє повалити конЯ будь-якої маси иа певне підготовлене місце, тому ним користуються при повалі на мати, тюки сіна або соломи тощо!

80

Білоруський спосіб повалу.Петлю повалу накидають на шию коня так, щоб металеве кільце було на рівні плечового суглоба, протилежного тому боку, на який кладуть тварину. Повал проводять під грудною кліткою, перекидають позаду холки й вільний кінець його заводять у кільце, утворюючи позаду лопаток другу петлю, яку фіксують у кільці вузлом типу "галстук". При цьому обидві петлі повинні бути в натягнутому положенні. На путову ділянку тазової кінцівки того боку, на який кладуть тварину, накладають путовий ремінь з кільцем, через яке пропускають кінець ременя й виводять його під животом через спину на бік повалу коня. Після цього мотузкою спутують грудні кінцівки (рис. 31; 1). Один помічник стає з лівого боку

Рис. 31. Білоруський спосіб повалу: 1 - накладання повалу; 2 - фіксація кінцівок

біля голови коня, утримуючи його за вуздечку й гриву, другий поряд з ним тримає повальний ремінь. Ще один помічник з правого боку на відстані приблизно 2-2,5 м від тварини тримає мотузку, якою спутані грудні кінцівки. Після цього тягнуть за повал, піднімаючи ліву тазову кінцівку коня до черевної стінки. Одночасно кінець мотузки, якою спутаний кінь, тягнуть у протилежний бік. Втрачаючи рівновагу, тварина лягає. Щоб запобігти травмам тварині, різко тягнути за повал і мотузку не можна! Потім швидко притискають голову коня до землі, відводячи її максимально назад. Праву тазову кінцівку фіксують так само, як і при російському способі повалу (див. рис. 31; 2).

При фіксації коня в лежачому положенні слід пам'ятати, іцо голова тварини повинна бути завжди максимально відтягнута назад! Якщо тварині не надати такого положення, вона, намагаючись встати, напружує масивні м'язи шиї й спини, що призводить до переломів хребців хребта!

Тазова кінцівка, яка зафіксована замком, завжди повинна бути зігнута в скакальному суглобі! Якщо тварина розпрямляє суглоби, вона напружує масивні м'язи стегна, що призводить до перелому шийки стегнової кістки! Тому в тому разі, коли тварина випрямила кінцівку, необхідно рукою натиснути на зачіп копита, зігнути палець у вінцевому суглобі і натискати до того часу, поки знову не зігнеться скакальний суглоб!

Ускладнення при повалі й фіксації коня га їх попередження. Ускладнення виникають при різкому повалі коня на тверду землю. У цих випадках можливі переломи й тріщини хребців, кісток таза, черепа й ребер, струси мозку, розриви діафрагми, шлунка, кишечнику, сечового міхура, коли ці органи переповнені

81

вмістом. Інколи при невмілому повалі кінь стає на дибки або робить скачок, а потім із значної висоти падає на землю, отримуючи важкі травми.

Попередити ці ускладнення можна тільки при правильному повалі, мета якого заключається не в тому, щоб різким і сильним поштовхом заставити коня впасти. При повалі тварину слід поставити в такі умови нестійкої рівноваги, при яких вона сама, керуючись інстинктом самозбереження, наближується до землі, згинає кінцівки й лягає. Особливу небезпеку в цьому відношенні має берлінський повал. При застосуванні цього способу коня валять не безпосередньо на землю, а на тюки сіна, соломи або мати.

Розриви м'язів і зв'язок, печінки, аорти й порожнистої вени, утворення гриж, а також переломи стегна й кісток таза та інші подібні ускладнення виникають в результаті сильного напруження м'язів і стискування внутрішніх органів при спробах тварини встати або звільнити зафіксовану кінцівку.

Ушкодження нервів відбуваються в результаті ударів під час повалу, сильних напруженнях м'язів, тривалого лежання тварини на твердій землі, операційному столі. Після вставання у тварини з'являється кульгавість, типова для паралічу ушкодженого нерва.

Інколи в післяопераційному періоді, в результаті перенапруження м'язів під час операції, у тварини розвивається дифузний міозит з наступною атрофією м'язів.

Попередити ці види ускладнень можна, якщо усунути: сильне згинання голови й шиї, вигинання спини вверх або різке бокове згинання заднього відділу хребта, сильне розгинання суглобів тазової кінцівки, особливо, коли вона підтягнута дуже далеко вперед і високо до кільця при російському способі повалу. З цією метою: а) голову й шию тварини відтягнути максимально назад (до спини) і в такому положенні міцно зафіксувати; б) круп притискають до землі або операційного стола; в) при необхідності зміщення верхньої тазової кінцівки вперед, її підтягують не далі рівня ліктьового горба, а при намаганні тварини випрямити тазову кінцівку, згинають пальцьові суглоби, натискуючи на зачіп копита руками (для цього можна використати спеціальні прийоми фіксації пальцьових суглобів; див. рис. 28; 3; с. 82).

Поряд з перерахованими заходами, які виконуються в процесі фіксації тварини, важливе значення мають і такі: 1) відмова від повалу коня: а) із захворюваннями серцево-судинної системи та органів дихання; б) чистопородних, лякливих і сильних, без попереднього введення їм нейролептиків, міорелаксантів, наркотичних засобів; 2) витримування на помірній голодній дієті; 3) звільнення сечового міхура від сечі перед повалом.

ФІКСАЦІЯ ВЕЛИКОЇ РОГАТОЇ ХУДОБИ

Фіксація в стоячому положенні

Велика рогата худоба може травмувати лікаря або його помічника рогами чи тазовими кінцівками. Причому не треба забувати, що тазовими кінцівками тварина з розмахом б'є не прямо назад, як коні, а описує півколо - вперед, назовні вбік і назад або, як кажуть, б'є "покоров'ячому". Звідси випливає, що насамперед, і це головне, щоб тварина була безпечною під час операції, потрібно зафіксувати її голову й тазові кінцівки.

До великої рогатої худоби підходять справа.

82

Фіксація голови. При груповому дослідженні щільно поставлених тварин міцно прив'язують. У такому положенні вони фіксують одна одну. Це дає можливість оглянути голову, шию, сідничну ділянку, зовнішні статеві органи, робити щеплення, проводити ректальне дослідження, каструвати бугаїв у стоячому положенні.

При дослідженні окремих тварин голову коротко прив'язують до стовпа або перекладини (рис. 32). Для цього тварину ставлять лобом до стовпа, накладають петлю, наприклад, спочатку на основу лівого рогового відростка, потім її обводять навколо осноіви правого, через потилицю переводять на лівий ріг, звідси вірьовку обкручують навкруг стовпа і переводять її на основу певного рогового відростка.

83

ісля цього роблять ще одне таке саме коло, потім опускають вірьов- у до нижньої частини голови й обводять її два рази навколо лицьової астини голови і стовпа, інець вірьовки зав'язують и передають помічникові.

вказівними пальцями рук.

Найчастіше практикують спосіб фіксації, або як його ще називать - "приборкання норовистих", стискуванням носової перетинки гликим і вказівним пальцями із подальшим повертанням голови у )й чи інший бік (рис. 33). Щоб захопити носову перетинку й стисну- г її пальцями, застосовують два прийоми.

Рис. 33. Фіксація голови: а - мотузкою; б - руками за носову перетинку й ріг; в - носовими щипцями

Перший - полягає в тому, що фіксатор повинен стати з лівого бошиї тварини, зафіксувати лівою рукою лівий роговий відросток, а завою провести між рогами вздовж лоба чи спинки носа й захопити

84