Operativna_khirurgiya_ZAG_ChAST_Vlasenko_-BTs200345019148

Інгаляційний наркоз більш керований, ніж неінгаляційний! Водночас із збільшенням розчинності анестетика в крові та тканинах керування наркозом утруднюється!

Жоден із інгаляційних анестетиків, що нині використовуються, не відповідає вимогам, які ставляться до ідеального анестетика. Ідеальним анестетиком вважають анестетик, що має приємний запах, не ушкоджує клітинні структури, не порушує гомеостаз, характеризується низькою розчинністю в крові й тканинах і тому забезпечує швидке входження тварини в наркоз і швидке пробудження.

Нині в анестезіологічній практиці застосовуються такі інгаляційні анестетики: хлороформ, ефір, фторотан, азоту закис, метоксифлуран, галотан, етран (енфлуран), форан (ізофлуран), трихлоретилен, циклопропан тощо.

Особливості фармакодинаміки інгаляційних анестетиків наведені в таблиці 4.

Таблиця 4. - Особливості фармакодинаміки інгаляційних анестетиків

Примітка. "+"- помірно виражений вплив; "++ "— виражений вплив; "+++ "- різко виражений вплив; "— "- відсутність впливу; "Т " - посилення впливу; "ТТ "- різке посилення впливу; "4- "- зниження впливу; "4-4- " - різке зниження впливу; "Ті " - спочатку

посилення впливу, потім зниження; АТ - артеріальний тиск

Техніка інгаляційного наркозу

Як наркотичні засоби для тварин частіше використовують хлороформ і ефір, кожний окремо або в суміші в однакових пропорціях. Чутливість тварин до хлороформу і ефіру неоднакова. Коні, особливо дорослі, дуже чутливі до ефіру. Чистий інгаляційний наркоз може бути відносно безпечним лише в лошат.

197

Великим і дрібним жуйним тваринам інгаляційний наркоз взагалі протипоказаний, бо він призводить до загибелі тварин від аспіраційної бронхопневмонії та інших ускладнень.

Свині, порівняно з кіньми, легше переносять хлороформний наркоз, і смертельні ускладнення бувають у них значно рідше. Проте, за спостереженнями багатьох авторів, смертельні випадки в свиней також досить часті. Для собак хлороформ більш токсичний, ніж для свиней, і менш токсичний, ніж для коней. Ефір для собак менш небезпечний, хоча він у них викликає тривале збудження і короткий неглибокий сон. Кішкам і кроликам показаний ефірний наркоз, бо від хлороформу вони гинуть.

Стадія збудження внаслідок застосування інгаляційних анестетиків триває: в коней 5-25, а іноді 40 хв; у свиней 2-5; у собак 5-6; у кішок (при ефірному наркозі) - 0,5-1 хв.

Для проведення інгаляційного наркозу потрібна маска або апарат для наркозу, ендотрахеальні трубки й градуйована крапельниця, а на випадок ускладнень - язикотримач, роторозширювач, корнцанг і ватні кульки для витирання слизу, а також адреналін, камфора й подушки з киснем.

Масковий наркоз

Якщо немає спеціальної крапельниці, можна використовувати порожній флакон з корковою пробкою, в яку вводять дві тоненькі скляні трубочки: коротку, звужену на зовнішньому кінці, - для виливання крапель і довгу - для проходження повітря (рис. 69).

За відсутності спеціальних масок можна виготовити імпровізовані. Маску для коней виготовляють з дротяного каркасу, який покривають складеною в 3—4 шари марлею. Накладають маску тільки на верхню щелепу. Маску для дрібних тварин також роблять з дротяного каркасу; можна виготовити імпровізовану маску з картону у вигляді лійки з отвором біля її вершини, закритим ватою. Собакам і кішкам маску надівають на обидві щелепи. Маску для свиней виготовляють зі шматка марлі, яку складають удвоє так, щоб утворилася косинка у вигляді рівнобедреного трикутника. Косинку вводять у рот тварини і два кінці закріплюють вузлом на спинці носа (рис. 70).

До п'ятачка прикладають жмут марлі й прикривають його третім кінцем косинки, який також зав'язують на спинці носа. Можна користуватися й маскою-протигазом: у коробці, вміст якої замінений гігроскопічною ватою, роблять отвір і закривають його пробкою; через цей отвір наливають наркотичну речовину.

198

Техніка наркозу. Тварину фіксують, надавши їй лежачого горизонтального положення або трохи піднявши її голову. Шия має бути витягнута і вільна від ременів, ошийника, пов'язок тощо. Перед накладанням маски шкіру навколо рота й носа (п'ятачок у свиней) змазують тонким шаром вазеліну. Слизову оболонку носових ходів рекомендується змазати 10 %-ним розчином новокаїну, щоб усунути небезпеку подразнення трійчастого та блукаючого нервів (рефлекторна зупинка дихання і роботи серця). На очі тварини накладають рушник. Щоб запобігти западанню язика, його фіксують язикотримачем або бинтом і трохи витягують у куті рота назовні.

Масковий наркоз застосовують, головним чином, у тварин без вираженого порушення дихання, діяльності серця і судин, функції паренхіматозних органів. Він може бути застосований гіри втручаннях, коли немає необхідності в релаксації м'язів і наданні положення, яке утруднює вентиляцію легень.

Краплинний метод. Спочатку наносять на маску наркотичну речовину по одній краплі (коням по 2-4) за хвилину (перші порції наркотику мають бути мінімальними, щоб уникнути сильної рефлекторної реакції з боку органів дихання і серця), а через 5 хв кількість наркотику збільшують, залежно від маси тварини, до 30-150 крапель. Концентрація парів наркотичної речовини у вдихуваному повітрі має повільно і поступово підвищуватися. При низькій концентрації (менше 1 об.% для хлороформу і 2 об.% - для ефіру) стадія збудження дуже тривала, і наркоз може не настати.

Якщо масковий наркоз застосовують для знеболювання при малих операціях і оперативне втручання не потребує м'язової релаксації, глибину наркозу досить підтримувати на стадії III]. Якщо операція велика, травматична й необхідна м'язова релаксація, наркоз слід поглибити до стадії ІИ2.

Коли наркоз досягнув стадії ІІІ2 (при використанні ефіру через 1520 хв, фторотану - 5-7 хв), язик фіксують язикотримачем або бинтом і витягують назовні в куті рота.

Після досягнення необхідної глибини наркозу кількість крапель наркотичної речовини зменшують до 10-30 за хвилину. При перших ознаках збудження частоту крапель збільшують до 60-80 за хвилину. З метою профілактики гіпоксії під маску подають кисень.

Перевагою маскового наркозу є його простота і відсутність необхідності в спеціальній апаратурі та кисні.

Недоліки цього методу такі: а) відсутність точного дозування; б) можливість розвитку гіпоксії та гігіеркапнії; в) забруднення повітря операційної парами анестетика; г) важко запобігти аспірації блювоти в дихальні шляхи.

Прискорений методзастосовують тільки свиням. До п'ятачка під маскою прикладають жмут вати, просочений наркотичною речовиною. Протягом операції вату змочують кілька разів, використовуючи потрібну кількість речовини. Щоб вона не вивітрювалася, маску зверху покривають компресною клейонкою, але ділянку носових отворів залишають відкритою (небезпека асфіксії). Потрібно врахувати,

що висока концентрація парів хлороформу та ефіру у вдихуваному повітрі становить велику небезпеку, а тому при прискореному способі наркозу не слід дуже щільно прикладати маску до морди тварини!

Бндотрахеальний наркоз

199

Нині для знеболювання при більшості великих операцій можна застосувати два методи ендотрахеального наркозу: інсуфляційний та інтубаційний.

200

їнсуфляційний метод є найпростішим і полягає у введенні парів ефіру через трахею. Частіше цей метод застосовують у коней та собак. У невеликий посуд з широкою шийкою наливають 1/4-1/3 частину анестетика, виходячи з середньої для даного виду тварини дози речовини. У пробку посуду вставляють дві скляні трубки: одну - для виходу парів анестетика (коротку), другу для вдування повітря (довгу). Перша трубка закінчується під пробкою. Зовнішній кінець її через гумову трубку сполучається з тонкою кровопускальною голкою. Другу трубку занурюють у наркотичну рідину до дна посуду. Голку вводять у трахею, а посуд (для посилення випаровування анестетика) ставлять у гарячу воду. Крім того, через довгу трубку за допомогою гумових куль накачують повітря (рис. 71). Наркоз настає досить швидко і без різко вираженої стадії збудження.

Точно регулювати концентрацію інгаляційного анестетика у вдихуваному повітрі, а також точно дозувати наркотичну речовину при інгаляційному наркозі неможливо, тим більше, що коливання наркотичних доз у тварин одного й того самого виду дуже великі. А тому лікар, який проводить наркоз, повинен регулювати надходження наркотичної речовини відповідно до стадії наркозу і стану тварини. Лікар стежить, насамперед, за пульсом, зіницями і роговим рефлексом. Повний рідкий пульс, поверхневе і більш рідке порівняно з фізіологічно нормальним дихання, відсутність рогівкового рефлексу, звуження зіниці свідчать про настання наркозу.

З моменту настання наркозу надходження наркотику зменшують або припиняють, але відразу ж відновлюють надходження його при перших ознаках пробудження: поява рогівкового рефлексу й слабкої реакції тварини на больові подразнення (неспокій, стогін)!

Інгубаційний метод порівняно з масковим має ряд переваг. До них відносять: 1) запобігання спазму голосових зв'язок, западанню язика, аспірації блювоти, крові, слизу; 2) створення оптимальних умов для проведення штучної вентиляції легень при будь-якому положенні тварини; 3) можливість широкого використання

201

"мертвого простору" в дихальній системі наркозного апарата порівняно з масковим наркозом; 5) створення умов для активного відсмоктування з трахеї і бронхів слизу, гнійного ексудату, крові, блювоти; 6) можливість виконання оперативних втручань у ділянці голови і шиї.

Разом з тим, інтубаційному наркозові властиві деякі недоліки, які не спостерігаються при інших методах наркозу. Ними є: 1) певна складність методики, яка потребує спеціального обладнання і підготовки персоналу; 2) подразливий вплив ендотрахеальної трубки на слизову оболонку трахеї; 3) можливість розповсюдження інфекції з вищих відділів дихального тракту в нижні.

При інтубаційному наркозі в трахею вводять ендотрахеальну трубку (рис. 72). Герметизація трубки в трахеї досягається введенням у порожнину рота марлевого тампона або роздуванням манжетки ендотрахеальної трубки за допомогою шприца. Інтубаційну трубку під'єднують до апарата й починають інгаляцію анестетика (рис. 73).

Підтримування наркозу на потрібному рівні виконується за допомогою одного з анестетиків або їх

202

Більшість операцій на органах грудної та черевної порожнин виконують за допомогою штучної вентиляції легень, яку проводять вручну дихальним мішком або за допомогою дихальних апаратів.

Проведення штучної вентиляції легень припиняють при відновленні адекватного дихання, однак слід враховувати й інші ознаки: дезінтубацію виконувати лише після повного відновлення свідомості тварини, кашльового рефлексу, м'язового тонусу (тварина може підняти голову тощо), за відсутності ціанозу. При самостійному диханні в акті вдиху не повинні брати участь допоміжні м'язи і втягуватися міжреберні проміжки. Слід дочекатися відновлення синхронного грудного та діафрагмального дихання. Об'єктивРис. 73.

неефективності спонтанної вентиляції легень є поява ціанозу і гемодинамічних зрушень після припинення штучної вентиляції легень (гіпертензія, тахікардія, гіпотензія, виникнення аритмій серця тощо).

Вихід з наркозу. При інтубаційному наркозі найвідповідальнішим є останній етап анестезії - вихід тварини з наркозу. Це пов'язано з тим, що організм під час наркозу знаходився в особливих умовах

(міорелаксація, пригнічення рефлекторної активності, штучна вентиляція легень газовими сумішами з високим вмістом кисню). При пробудженні організм знову перебудовується. Це потребує напруги адаптаційних систем. їхнє перевантаження \/дже призвести до зриву компенсації. Тому лікар має забезпечити плавний вихід з наркозу, компенсувати порушення гомеостазу, що виникло в цей момент. Швидкість пробудження залежить від виду анестетика, тривалості наркозу, характеру оперативного втручання, вираженості патологічних змін та інших факторів. Інгаляцію ефіру й метоксифлурану слід припиняти раніше, ніж інгаляцію фторотану й особливо циклопропану та азоту закису, тому що пробудження після наркозу першими двома анестетиками проходить повільніше. Як правило, лікарі прагнуть до того, щоб пробудження настало зразу після операції.

203

При пізньому припиненні введення міорелаксангів, коли дихання не відновлюється, наркоз підтримують навіть після закінчення операції до повного відновлення дихання!

НЕІНГАЛЯЦ1ЙНИЙ НАРКОЗ

Неінгаляційний наркоз забезпечується внутрішньовенним, внутрішньом'язовим, прямокишковим, інтраперитонеальним, внутрішньокістковим та оральним введенням препаратів.

Переваги: а) швидке введення в наркоз; б) можливість використання в будь-яких умовах; в) відсутність стадії збудження; г) відсутність післяиаркозної нудоти та блювання.

Недоліки: мала керованість.

Для неінгаляційного наркозу застосовують такі засоби: золазепам, сафан, медетомедин, 1 - метадон, хлоралгідрат, гексенал, тіопентал натрію (пентотал), тіопентон (інтравал), метокситон (бристаль), натрію оксибутират (ГОМК), кетам і и (каліпсол, каліпсовет, кеталар), кетасет, пропанідид (сомбревін), предіон для ін'єкцій (віадрил), уретан, спирт етиловий, магнію сульфат, барбаміл тощо.

У таблиці 5 наведені особливості фармакодинаміки неінгаляційних анестетиків.

Наркоз окремих видів тварин Наркоз коней

Хлоралгідратний наркоз. Хлоралгідрат можна вводити в організм внутрішньовенно, орально й через пряму кишку. Перший із цих способів має найбільш широку дію і найраціональніший, оскільки ефект від препарату виявляється вже наприкінці введення. Особливістю хлоралгідрату є можливість його застосування на стоячій тварині гіри виконанні невеликих операцій в поєднанні з місцевою анестезією. Недолік хлорал гідратного наркозу полягає в тому, що для досягнення його достатньої глибини необхідні дози, близькі до токсичних.

Крім того, хлоралгідрат не повністю розслаблює черевні м'язи, що потребує додаткового використання інших засобів!

Премедикацію проводять з метою полегшення проведення повалу, посилення глибини та перебігу наркозу, зменшення дози наркотичного засобу.

204

Таблиця 5 - Особливості фармакодинаміки неіигаляційиих анестетиків

Примітки: 1. Вплив препарату: виражений -"+"; відсутній -"-"; знижує -"4"; спочатку посилює, потім знижує ~"Т4"; посилює -"Т"; різко знижує -"14". 2. Всі препарати вводять у вену, а кетамін - також і внутрішньом'язово

Для запобігання салівації та активації дихання за 20 Хв до наркозу слід ввести 1 %-ний розчин атропіну сульфату.

При операції, а також травмах з тканин вивільнюється велика кількість гістамінів. Потрапляючи в кров, вони викликають зміни, що впливають на ступінь перебігу наркозу (спазми бронхіол, кишечнику, сечового міхура, матки тощо). Для того, щоб зняти спазми гладеньких м'язів, нормалізувати кров'яний тиск, запобігти розвитку набряків та шокових явищ, тваринам підшкірно ін'єктують 1 %-ний розчин димедролу в дозі 0,1-0,5 г. Крім того, він діє седативно, анестезувально й навіть снотворно.

Коням також перед наркозом застосовують нейролептики. Кращим засобом седативної премедикації є ксилазин (ромпун, рометар). Внутрішньовенно ін'єктують 3-5 мл препарату на 100 кг маси тіла коня. Дія починає проявлятися відразу - настають аналгезія й м'язова релаксація, що дає змогу виконувати на стоячій тварині болісні дослідження, хірургічну обробку ран, підковування. У самців випадає статевий член. Використовуючи місцеву анестезію, можна успішно каструвати жеребців без повалу.

Для посилення наркозу І. І. Магда зі співавт. запропонували ін'єктувати коню масою тіла 500 кг внутрішньом'язово або внутрішньовенно літичну суміш за прописом: 2,5 %-ний аміназин - 10,0 мл, 2 %-ний промедол - 5,0, 1 %-ний димедрол - 5,0, 0,5 %-ний новокаїн - 20 мл. Можна також застосовувати літичну суміш такого складу: 2,5 %-ний розчин аміназину - 10,0 мл, 1 %-ний димедрол - 5,0, 40 %-ний глюкози - 15,0 мл.

Для підтримування наркотичного стану й посилення потенційованого наркозу можна вводити наступні суміші:

Внутрішньовенний хлоралгідратний наркоз. У вену розчин хлоралгідрату вводять повільно, стежачи, щоб він не потрапив під шкіру або периваскулярно, що може стати причиною некрозу НЇ»вколосудинних тканин і призвести до периабо тромбофлебіту!

Найчастіше це трапляється у сенсибілізованих коней на фоні їхнього загального септичного стану.

Детаі тварини проятаатоть тддаЭД^ъж»^ чуітіта до -лторхигд- ргіту: наприклад, коні легкого типу до нього менш чутливі, ніж ваговози, виснажені - швидше піддаються його дії порівняно із сильними

Враховуючи, що хлоралгідрат порушує лужно-кислотну рівновагу в організмі, а також гемолітичні та коагулювальні властивості цього препарату, рекомендується як розчинники застосовувати розчини: 5 %-ний глюкози, 5 %-ний натрію цитрату, фізіологічний розчин натрію хлориду та ін.! Додавання магнію сульфату Д0 розчину хлоралгідрату значною мірою потенціює його аналгезивні властивості. Концентрація хлоралгідрату має не перевищувати 10 %> щоб не спричинити

206