Operativna_khirurgiya_ZAG_ChAST_Vlasenko_-BTs200345019148

Пилка для розтину гіпсових пов 'язок має масивну ручку та дугоподібну ріжучу частину. З цією метою застосовують також спеціальні ножі.

Угамувальне, або носове кільце складається з двох рухливо з'єднаних між собою півкілець, що на кінцях мають отвори з різьбою, у які вкручується фіксуючий гвинт (див. рис. 14; 3). Кільце вводять у носову перетинку бугая-плідника, норовливої корови для угамування злого норову при роботі з ними.

Щипці для введення угамувального кільця складаються з двох ручок з овальним фіксуючим кільцем та заокруглених губок з пристроєм для фіксації і введення угамувального кільця (див. рис. 14; 4). Використовують для введення угамувального кільця в носову перетинку тварини.

Трахеотубус є з круглим і поперечно-овальним перерізом, а за конструкцією - одинарний, подвійний та універсальний (див. рис. 14; 5, а, б). Перший складається з однієї трубки (круглої чи овальної), на кінці якої знаходиться пластинка з отворами для фіксації трахеотубуса на шиї. Другий змонтований з двох трубок, вставлених одна в одну. Універсальний трахеотубус складається з двох зігнутих під прямим кутом у протилежних напрямках частин, вставлених одна в одну і з'єднаних гвинтом. Використовується при трахеотомії для створення тимчасового чи постійного доступу повітря в дихальні шляхи.

Язикотримач складається з ручок та стулок, на кінці яких є круглі, плоскі губки з поперечними насічками або гумовими пластинками на дотичних поверхнях (див. рис. 14; 6). Використовують для виведення і фіксації язика при наркозі, дослідженні та операціях у порожнині рота, глотки, гортані.

Шпатель з освітлювачем складається з циліндричної рукоятки та лопаткоподібного шпателя, на поверхні якого закріплена рашпільна пластина та освітлювальний пристрій (див. рис. 14; 7). Використовують при дослідженні та операціях у ротовій порожнині, глотці, гортані у великої рогатої худоби.

Офтальмологічні інструменти Очні скальпелі мають різну форму і застосовуються при операціях на очах (рис. 15; 1).

Ножиці очні відрізняються від ножиць загального призначення меншими розмірами (100 мм). Вони є гострокінцеві зігнуті, гострокінцеві прямі, тупокінцеві зігнуті, тупокінцеві прямі (див, рис. 15; 2, а-г). Застосовуються для розтину тканин при виконанні офтальмологічних операцій.

65

Рис. 15. Офтальмологічні інструменти: 1 - очний скальпель; 2 - ножиці очні; а - гострокінцеві прямі, б - гострокінцеві зігнуті, в - тупокінцеві прямі, г - тупокінцеві зігнуті; 3 - голкотримач очний пружинний із замком; 4 - пінцети очні: а - хірургічний, б - анатомічний; 5 - пінцет вікончастий для операцій на повіках; 6 - кератоскоп; 7 - рефлектори: а - з ручкою, б-лобний; 8, 9 - офтальмоскопи; 10 - повікопіднімач; ІГ-повіко- розширювач пружинний

Голкотримач очний пружинний із замком за будовою нагадує анатомічний пінцет, але його губки з'єднані гвинтом, а одна гілка має пружину із замком (див. рис. 15; 3). Застосовується для фіксації очних хірургічних голок при накладанні швів.

Пінцет очний є анатомічний й хірургічний (див. рис. 15; 4, а, б). Від звичайних пінцетів вони відрізняються меншими розмірами. Застосовують для захоплення і утримання тканин при хірургічних офтальмологічних операціях.

Пінцет вікончасгий для операцій на повіках. На відміну від звичайного пінцета його гілки з'єднуються між собою фіксуючим гвинтом й одна з них закінчується у вигляді овальної лопатки, а інша -

66

кільця такого ж розміру (див. рис. 15; 5). Застосовується для захоплення та утримання повік з метою попередження кровотечі з рани при операціях на них і захисту очного яблука від випадкових пошкоджень.

Кератоскоп являє собою диск на рукоятці з нанесеними на нього концентричними чорними і білими колами та отвором у центрі (див. рис. 15; 6). Використовують для визначення стану рогівки, сферичності та гладкості її поверхні.

Рефлектор. У ветеринарній практиці використовується рефлектор з ручкою та лобний (див. рис. 15; 7, а, б). Перший складається з увігнутого дзеркала з отвором у центрі, вмонтованого в металеву оправу, другий оснащений обідком для фіксації на голові лікаря. Застосовують для дослідження дна ока, а також порожнини носа, рота, вуха шляхом їх освітлення відбитими променями.

Офтальмоскоп. Це набір лінз, що вставляються у кронштейн невеликого рефлектора (див. рис. 15; 8), за допомогою яких досліджують дно ока тварини. В офтальмологічній практиці застосовують також офтальмоскопи більш складної конструкції (див. рис. 15; 9), які дозволяють досліджувати світлозаломні середовища ока, його дно, визначати ступінь аметропії.

Повікопідіймач є кількох розмірів і складається з ручки та випуклої пластини (див. рис. 15; 10). Використовується для розсування й утримання повік при дослідженні ока та операціях на ньому.

Повікорозширювач пружинний (див. рис. 15; 11) використовують для утримання повік у розкритому

стані при дослідженні ока й виконанні офтальмологічних операцій.

Ортопедичні інструменти Копитні щипці (рис. 16; 1, а-в) складаються із

шарнірно з'єднаних між собою масивних ручок і бранш з гострими лезами. У залежності від конструкції інструменту останні можуть бути змінними. Для дрібних жуйних застосовують копитні щипці менших розмірів. Використовують їх для відрізання відрослого копитного рогу у тварин.

67

Рис. 16. Ортопедичні інструменти: 1 - копитні щипці: а, б - для великих тварин, в - для дрібних тварин; 2 - копитні ножиці; 3 - копитні ножі: а - з незмінним лезом, б - із змінними лезами, в - для наминів; 4 - копитний рашпіль, 5 - сікач; 6 - пробні щипці: а - прості, б - універсальні, в - для великої рогатої худоби

68

Копитні ножиці (див. рис. 16; 2) складаються із масивних ручок з пружиною й бранш. Використовують для відрізання відрослого копитцевого рогу у дрібних жуйних тварин.

Копитні ножі мають різну конструкцію (див. рис. 16; 3, а-в). Складаються з ручки й клинка. Копитний ніж є з дерев'яною ручкою й незмінним клинком, зігнутим по площині, який гачкоподібно закінчується. Він буває двогострим чи гострим з одного боку. Також є копитний ніж із змінними клинками. Він складається з металевої розбірної ручки й набору зігнутих по площині клинків (двогострого, гострого з одного боку, лавроподібного). їх застосовують для зрізання копитного рогу при розчистці копит і копитець.

Копитний рашпіль. Це плоский металевий брусок з великою й дрібною насічкою на поверхнях (див. рис. 16; 4). Застосовують для спилювання копитного рогу при вирівнюванні підошовного краю копита й копитець.

Сікач (див. рис. 16; 5) має вигляд прямокутного ножа з нижнім ріжучим краєм і верхнім тупим, по якому вдаряють молотком. Використовують для відрубування дуже відрослого або твердого копитного рогу.

Щипці копитні пробні складаються з ручок і дугоподібних бранш, з'єднаних гвинтом, і мають різну

конструкцію (див. рис. 16; 6, а-в). Застосовують для дослідження копит і копитець.

Розділ З

ФІКСАЦІЯ ТВАРИН

Будь-яке дослідження або оперативне втручання вимагає попередньої фіксації тварини. Методи фіксації різноманітні. Застосування того чи іншого методу фіксації залежить від виду тварини, віку, сили, темпераменту, загального стану, її вдачі, особливостей реакції на зовнішні подразнення, характеру оперативного втручання, методу знеболювання й від багатьох інших факторів. Але всі вони спрямовані на досягнення трьох основних цілей: 1) надати тварині такого положення, що забезпечить хірургу та його помічникам вільний і безпечний доступ до операційного поля; 2) обмежити захисні рухи тварини під час операції, створивши цим самим нормальні умови виконання оперативного втручання; 3) усунути можливість нанесення травм як самій тварині, так і хірургу чи його помічникам під час фіксації та після неї.

Вибираючи спосіб фіксації, необхідно враховувати індивідуальні особливості кожної тварини (її звички, характер). Особини з легко збудливим і слабким типом нервової системи надто чутливі до різних прийомів грубого поводження, які супроводжують фіксацію, ЩО позначається ііа загальному стані організму і результатах важких операцій. Тому таким тваринам обов'язково необхідно вводити заспокійли- v,\ (râ&posiexmwsà) ретов wvw,.

Важко фіксувати великих, норовливих тварин. їм також перед фіксацією застосовують нейролептичні засоби.

У практиці застосовують два способи фіксації - у стоячому та лежачому положеннях. При клінічному дослідженні, нескладних операціях тварин частіше всього фіксують у стоячому положенні.

Значну кількість операцій при нейролептаналгезії, місцевому знеболюванні або поєднаному поверхневому наркозі можна виконувати на тварині, що стоїть. Тому не слід застосовувати повал, коли в цьому немає потреби. Дрібних тварин майже завжди оперують у лежачому положенні.

У стоячому положенні тварин фіксують за допомогою мотузок біля стовпа, конов'язі, у спеціальному станку тощо.

У лежачому положенні фіксують при складних операціях або коли оперують злу тварину чи необхідно надати їй певного положення.

Існує два способи лежачого виду фіксації - повал і фіксація на операційному столі. Оскільки фіксація в лежачому положенні являє насильну і часто грубу дію, то при повалі великих тварин вона пов'язана з ризиком нанесення тварині різних ушкоджень. До них відносяться: переломи кісток, розриви внутрішніх органів, потертості шкіри, садна, рани тощо. Особливу небезпеку при цьому становлять травми або загибель людей. Тому для попередження травматизму необхідно валити тварин на рівну земляну площадку без сторонніх предметів, вкриту невисокою травою. За 10-16 годин до повалу великих тварин не годують, обмежують поїння або його зовсім відміняють. Для фіксації застосовують міцні, м'які довгі мотузки. Перед фіксацією коней розковують.

Застосовувати різні способи фіксації тварин слід так, щоб не викликати в них небажаних наслідків (травм тощо).

ФІКСАЦІЯ КОНЕЙ Фіксація в стоячому положенні

Перед дослідженням коня необхідно з'ясувати, яку він має вдачу та звички (кусається, б'є передньою чи задньою кінцівками, стає на диби та ін.). Ніколи не слід підходити до коня ззаду, тому що він б'є задньою кінцівкою назад і прямо спереду, щоб він не вдарив грудною кінцівкою і не вкусив. Окликаючи тварину, завжди підходять зліва, дещо з боку, в напрямку лопатки і плеча. При дослідженні коня в деннику його окликують, наказують посторонитися і лише після цього заходять; краще, коли це першим робить конюх, який обслуговує тварину. Слід бути обережним і постійно готовим швидко відступити від коня, не показуючи, що його бояться. З лякливими тваринами поводяться лагідно, терпляче, а зі злими й непокірними - навпаки, суворо й рішуче. Досліджують тварину, як правило, не в деннику, фіксує її господар або конюх.

Не можна раптово для коня доторкатися до його задніх частин тіла, вентральної стінки черева. Якщо це необхідно зробити, то в одну руку беруть недоуздок (гриву, холку), а другою - гладять шию і поступово переміщають руку в напрямку до місця дослідження.

70

Фіксація голови. Коня слід тримати за повід, недоуздок або вуздечку міцно правою рукою, під нижньою щелепою чи прив'язати до стовпа (конов'язі). Якщо кінь загнузданий, то його прив'язувати не можна! Злим і непокірним коням до недоуздка прив'язують дві мотузки і фіксують їх на розтяжку в руках або прив'язують до кілець на стінках денника чи в проході. Якщо кінь продовжує непокоїтися, йому закривають очі. А коли і це не допомагає, сильно стягують носовий ремінь вуздечки або обмотують повід (цеп) навколо морди й смикають донизу. З цією метою рекомендують капцун (недоуздок) з кільцями на носовому ремені та металевою пластинкою на внутрішній поверхні останнього їоис. 17: 1).

Особливо злим і непокірним тваринам одягають циганську вуздечку або її ще називають суворою закруткою. Для цього беруть тонку мотузку, на одному кінці якої закріплюють металеве кільце, а якщо його немає, роблять нерухому петлю. Надівають її у вигляді петлі через рот і перекидають навколо потилиці коня так, щоб кільце знаходилося на рівні щелепного суглоба (див., рис. 17; 2). При натягуванні вільного кінця мотузки частина її, яка знаходиться в ротовій порожнині, тисне на ком icyру губ і викликає сильний біль. Не слід дуже сильно натягувати мотузку, щоб не розірвати комісуру губ.

Цей спосіб фіксації дуже болючий і небезпечний.

Рис. 17. Фіксація голови у коня: 1 - капцун; 2 - циганська вуздечка; 3 - застосування закрутки: а - закрутка; б, в - послідовність її накладання

71

Для у гамування коней їм на верхню губу накладають закрутку (див. рис. 17; 3). Для того, щоб накласти закрутку, пальці лівої руки вводять у петлю із мотузки й ними захоплюють верхню губу. Потім правою рукою переміщають петлю з руки на витягнуту губу і ручкою туго закручують її, утримуючи закрутку за ручку збоку від ніздрів коня. Бувають коні, які не терплять закрутки і без неї стоять набагато спокійніше. Не

можна накладати закрутку на вухо, тому що цим прийомом часто не вгамовують тварину, а викликають сильніше занепокоєння! Не слід користуватися металевими закрутками або лещатами, оскільки вони сильно травмують губи!

Закрутка не повинна спричиняти сильного болю, тому що це буде викликати додаткове занепокоєння тварини! Закрутку накладають не більш як на 5 хв. Після того, коли її знімуть, губу старанно масажують для відновлення кровообігу.

Застосування больових прийомів фіксації (закрутка, циганська вуздечка) відволікає увагу тварини від маніпуляцій, які проводять при дослідженнях і нескладних операціях. Бажано взагалі обмежувати

застосування больових прийомів фіксації, тому що будь-який біль с небезпечним для кори головного мозку! Недоцільно застосовувати больові прийоми при визначенні ступеня болючості тієї чи іншої ділянки тіла тварини!

Щелепи у розведеному стані фіксують зівником або руками з одночасним відведенням язика в бік. Язик зручно витягувати з ротової порожнини і утримувати фіксатором язика Васильєва.

Фіксація грудних кінцівок. При деяких дослідженнях (у ділянці тазових кінцівок) і малих операціях фіксують грудну кінцівку для того, щоб тварина не вдарила тазовою. Грудну кінцівку з боку, який досліджують, піднімають, згинають у зап'ястковому суглобі й утримують її рукою. Голова тварини повинна бути піднята якомога вище.

Щоб підняти грудну кінцівку, один помічник фіксує тварину за голову, а другий стає спиною до голови коня поряд з його плечовим поясом і кладе руку на тулуб позаду лопатки, другою рукою погладжує кінцівку зверху вниз, бере її за путо І різким поштовхом свого плеча на лопатку переносить центр ваги тіла'тварини на протилежну кінцівку. Одночасно піднімає кінцівку, згинає її в карпальному суглобі й утримує обома руками так, щоб зігнута кінцівка була паралельною до підлоги (рис. 18). Її можна зафіксувати й іншим методом. Для цього на путову ділянку грудної кінцівки надівають путовий ремінь

72

або петлю із мотузки. Після цього до кільця прив'язують довгу мотузку, перекидають її через спину й обводять навколо грудної клітки (рис. 19)- Вільний кінець мотузки утримує помічник, який стоїть із протилежного боку. Один чоловік піднімає кінцівку й згинає її у карпальному суглобі, а помічник у цей час натягує мотузку і утримує кінцівку в піднятому стані.

Рис. 18. Послідовність підняття

кінцівки у коня

Рис. 19■ Фіксація грудної кінцівки за допомогою мотузки (3): 1 - путовий ремінь; 2 - імпровізована путка Хелковського

Якщо тварина сильно непокоїться, а також коли минула необхідність у фіксації, помічник повільно відпускає мотузку й тварина опирається на кінцівку.

Щоб тварина не вдарила грудною кінцівкою, обидві грудні кінцівки можна спутати короткою мотузкою в ділянці пута.

Кінцівку, зігнуту в карпальному суглобі, можна зафіксувати в такому положенні восьмиподібними турами бинта або мотузки, які накладають на передпліччя і путо (рис. 20; 1). Щоб обмежити рухи грудної кінцівки, накладають петлю на передпліччя. Мотузку, яка утворює цю петлю, прикріплюють до середнього кільця попруги (див. рис. 20; 2).

Не слід ставити підняту кінцівку тварини на коліно або на якийсь інший предмет, тому що це дає тварині четверту точку опори і можливість нанести удар тазовою кінцівкою! Не слід також кінець мотузки, який обведений навколо грудної стінки,

73

холці (рис. 21; 1). Для більш надійної фіксації роблять поіншому. Перш, ніж вільні кінці мотузок, які пропущені між грудними кінцівками, зав'язати на холці, їх обводять навколо передпліччя, а потім уже зав'язують на холці (див. рис. 21; 2). Щоб зафіксувати одну тазову кінцівку, на путову ділянку досліджуваної кінцівки накладають путовий ремінь із прив'язаною до нього мотузкою. Вільний кінець її

мотуз

74