Operativna_khirurgiya_ZAG_ChAST_Vlasenko_-BTs200345019148

Трепани є різної форми (див. рис. 10; 4, 5). Застосовуються для трепанації додаткових порожнин носа й черепа.

Трепан складається з ручки, коловорота й циліндричної пилки з напрямним стержнем (пірамідкою) у центрі. Крім циліндричної пилки використовують фрези або свердла різної форми й розмірів.

Трефін має коротку поперечну ручку і циліндричну пилку.

Кістковий дриль складається з ручки, механічного приводу, різноманітних свердел і фрез (див. рис. 10; 6). Його застосовують для трепанації та остеосинтезу.

Распатори. Найчастіше застосовують прямі і реберні расгіатори (див. рис. 10; 3, 7) для відділення окістя від кістки. їх ріжучій частині надають форму, яка відповідає поверхні тієї або іншої кістки. На кожному распаторі поблизу ріжучої частини є горизонтальні насічки, на яких знаходиться вказівний палець хірурга, а ручка інструмента повинна впиратися в долоню. Вказівний палець контролює рухи распатора, обмежуючи їх, і попереджує таким чином пошкодження сусідніх м'яких тканин.

55

Рис. 10. Інструменти для остеотомії тя остеосинтезу: 1 - кісткові долота: а- остеотомічне, б - жолобувате, в, г - прямі, д - кутове; 2 - трепанаційний молоток; 3 - распатори прямі; 4 - трепан; 5 - трефін; 6 - кістковий дриль із фрезами й свердлами; 7 - распатори реберні; 8 - елеватори; 9 - кісткові штифти; 10 - кісткові пластини; 11 - кісткові шурупи; 12 - щипці зубні для великих тварин; 13 - щипці зубні для дрібних тварин; 14 - кусачки зубні для поросят; 15 - гострі ложки: а - Люера, б - Фолькмана; 16 - к'юретка

Елеватори, або піднімачі, застосовують для відшарування тупим шляхом копитного рогу, операціях на черепі і для піднімання кісток при остеосинтезі (див. рис. 10; 8).

Для з'єднання відламків кісток (остеосинтезу) застосовують кісткові штифти, пластини і шурупи різних розмірів і форм (див. рис. 10; 9-11).

Зубні щипці є різної конструкції і розмірів (для великих і дрібних тварин; див. рис. 10; 12, 13). їх застосовують для екстракції (видалення) уражених зубів.

Кусачки зубні для поросят. Складаються з гострих, клиноподібних губок і бранш, з'єднаних гвинтом, і мають пружину, яка забезпечує їх розкривання (див. рис. 10; 14). Застосовують для скушування молочних зубів у поросят-сисунів.

Гострі ложки, к'юретка. У хірургічній практиці застосовують гострі ложки Фолькмана і Люера (див. рис. 10; 15). Ложка Люера має масивну ручку й ріжучу частину у вигляді ложки із загостреними краями. У ложки Фолькмана тонка ручка, на обох кінцях якої є різальні частини різних розмірів у вигляді овальних ложок із загостреними краями. К'юретка має масивну ручку і ріжучу частину чашоподібної форми без дна

(див. рис. 10; 16).

Ці інструменти застосовують для вишкрібання стінок кісткових порожнин, нориць, видалення секвестрів, а також для зняття гіалінового хряща із суглобової поверхні кістки при екзартикуляції, видаленні патологічних грануляцій тощо.

Інструменти для з'єднання м'яких тканин

Для з'єднання м'яких тканин застосовують голкотримачі й хірургічні голки.

Голкотримачі. У хірургії застосовують голкотримачі з автоматичними затворами і не автоматичні (рис. 11; 1, а в). Кожний з них називається за іменем того автора, який його запропонував. Якість інструменту визначається відсутністю стомлення пальців під час роботи, можливістю міцно фіксувати хірургічну голку і швидко звільняти її при необхідності. Кожен хірург вважає кращим той голкотримач, яким він звик працювати. Голкотримачі є великі й малі. Слід відмітити, що при накладанні швів у глибині порожнин (на пряму кишку, матку, піхву, в ротовій порожнині) краще застосовувати голкотримачі з довгими ручками.

Голкотримач Матьє. Це автоматичний голкотримач. На його випуклих ручках є зубчастий замок, а між ними знаходиться пружина (креманьйола). Завдяки цьому, хірургу необхідно тільки натискати на ручки, щоб відкрити або закрити замок.

З

Рис. 11. Інструменти для з'єднання м'яких тканин: 1 - голкотримачі: а - Матьє, б - Троянова, в - Гегара; 2 - хірургічні голки; 3 - шкірний степлер і щипці для зняття дужок; 4 - дужки Мішеля і пінцет

Голкотримач Троянова теж автоматичний, але, на відміну від попереднього, має прямі ручки і креманьйолу.

Голкотримач Гагара - неавтоматичний і на кінцях ручок має кільця. Для того, щоб закрити замок, слід натиснути на ручки, а щоб відкрити - ручки стискають і пальцями розводять у боки, що створює певні незручності.

Хірургічні голки застосовують для накладання швів. Вони мають різну форму і величину. На поперечному розрізі голки бувають круглої і тригранної форми (див. рис. 11; 2).

Голки з круглим перерізом розсовують тканини, але не розсікають їх, завдяки чому вони погано проникають через щільні, малоподатливі тканини. їх застосовують, головним чином, при накладанні швів на паренхіматозні і порожнисті органи, але не на шкіру. Голки з тригранним перерізом найбільш уживані. Завдяки гострим граням, вони легко проникають навіть через щільні, малоподатливі тканини, розсікаючи їх.

Хірургічні голки за формою можуть бути прямими, напівкруглими і круглими. Прямі голки застосовують переважно при операціях на порожнистих органах, напівкруглі і круглі є універсальними.

57

Кожна хірургічна голка має тупий кінець з автоматичним вушком. Він має вирізку, з якої вузька щілина веде у вушко, що має два отвори. Лігатуру накладають на цю вирізку зверху, а потім, натискуючи, просовують у перший отвір вушка. Внаслідок еластичності, щілина легко розходиться, щоб пропустити лігатуру, а потім негайно ж змикається так, що вона не може висковзнути з нього.

Є також атравматичні голки. У них відсутнє вушко, а тупий кінець голки без чітких меж переходить у закріплену в ньому лігатуру. Після закінчення лігатури подальше використання голки неможливе.

Шкірний стиплер - це автоматичний інструмент для накладання металевих круглих дужок на шкіру (див. рис. 11; 3). Виготовлений він з пластика і є одноразовим. У ньому заправлено 35 дужок.

Дужки Мішеля (див. рис. 11; 4) являють собою нікелеві пластинки, на кінцях яких є гострі зубчики. Застосовують їх для з'єднання ранових країв шкіри. Накладають дужки за допомогою спеціального пінцета, на вільних кінцях якого, позаду зубчиків, є невеликі поперечні поглиблення. Знімають дужки також спеціальним пінцетом або гачками.

Для накладання швів на порожнисті органи, кровоносні судини, особливо в гуманній медицині, широко застосовуються різноманітні автоматичні пристрої.

Інструменти для кастрації самців сільськогосподарських тварин

Щипці Занда (рис. 12; 1) застосовують для кастрації жеребців кривавим відкритим способом. За допомогою браншів, губки яких мають тупі хвилясті поверхні, розміжчується сім'яний канатик з кровоносними судинами. Призначаються вони для накладання тільки на один сім'яний канатик, хоча в практиці інструмент одночасно накладають на обидва. На ручках щипців є замок. Якісні інструменти не повинні мати гострих країв на хвилястих або зубчастих виступах, щоб не розсікати тканини, а між закритими губками не повинно бути просвітів.

58

Рис. 12. Інструменти для кастрації самців сільськогосподарських тварин: 1 - щипці Занда; 2 - щипці Амосова; 3 - емаскулятор; 4 -

дерев'яні лещата; 5 - гвинт Обіха; 6 - щипці Бурдіццо; 7 - щипці Телятникова; 8 - щипці Ханіна; 9 - еластратор

Щипці Амосова (див. рис. 12; 2) мають дві рухливі бранші і посередині рухливу перегородку. Поверхні губок і перегородки хвилясті. На ручках також є замок. У цьому інструменті кожен сім'яний канатик одночасно окремо фіксується між губкою і перегородкою. Застосовують для кастрації жеребців кривавим відкритим способом.

Емаскулятор (див. рис. 12; 3) - це щипці, які одночасно стискають і перетинають сім'яний канатик. Здавлені судини після зняття інструменту скорочуються і внаслідок травмування швидко тромбуються. У

59

найбільш поширених моделях емаскулятора одна бранша подвійна (у вигляді рамки), друга має дзьобоподібну форму. На губках з одного боку є дрібні зубчасті насічки, а з другого - гостре лезо.

Емаскулятори є трьох розмірів: великі, середні й малі. Застосовують їх для кастрації кривавим відкритим методом всіх видів самців. Його також застосовують для кастрації свинок та ампутації хвостів у телят. Малий емаскулятор ще застосовують для ампутації вушної раковини у цуценят кавказької вівчарки.

Дерев'яні лещата і гвинт Обіха (див. рис. 12; 4, 5). Лещата мають вигляд парних брусків, довжиною 15-18 см і шириною 2-3 см, зроблених з міцного, але не важкого дерева (береза, ліщина, в'яз, ясен, бук). Зовнішні поверхні їх напівкруглі. Поблизу кінців брусків є поперечні жолобки для фіксації лігатур при зав'язуванні лещат. Внутрішні (дотичні) поверхні мають поздовжні жолобки глибиною 2- 3 мм. Кінці внутрішніх поверхонь зрізають на відстані 2 см від краю під кутом, щоб при з'єднанні між ними утворилося поглиблення для розкривання лещат. Стискають обидва бруски за допомогою гвинта Обіха або спеціальними щипцями для лещат. Застосовують для кастрації жеребців закритим кривавим способом.

Щипці Бурдіццо (див. рис. 12; 6) складаються із шарнірно з'єднаних дугоподібних бранш з поперечно розміщеними губками та ручок. Виготовляються за розміром для кожної вікової групи тварин. Застосовуються для перкутанної кастрації самців жуйних тварин.

Щипці Телятникова - масивні, мають короткі бранші і довгі ручки (див. рис. 12; 7). Одна бранша коротша, друга довша і гачкоподібно зігнута під прямим кутом. Внутрішні, дотичні поверхні губок - напівкруглі. Щипці є двох розмірів: великі й малі. Великі щипці Телятникова застосовують для кастрації перкутанним способом бугаїв, а малі - баранів і цапів. Принцип їх дії ґрунтується на розміжченій сім'яних канатиків через шкіру.

60

Щипці Ханіна (див. рис. 12; 8) складаються з ручок та вигнутих бранні, які закінчуються поперечно розміщеними губками. Використовуються для перкутанного методу кастрації самців жуйних тварин.

Еластратор, або ампутатор (див. рис. 12; 9) має рухливі ручки, з'єднані шарнірно, і чотири бранші, зігнуті під прямим кутом. На браний одягають кільце, виготовлене з вакуумної гуми. Гумове кільце має наступні розміри: зовнішній діаметр становить 15-20 мм, внутрішній - 9-10, ширина - 5 мм. Інструмент застосовують для безкровного (перкутанного) методу кастрації баранів і цапів, а також для безкровної ампутації рогових відростків і хвостів у великої рогатої худоби.

Допоміжні інструменти

При хірургічних операціях застосовується цілий ряд інструментів, які є допоміжними.

Пінцети застосовують для фіксації (утримання) м'яких тканин при будь-яких оперативних втручаннях. Найчастіше в практиці застосовують хірургічні та анатомічні пінцети (рис. 13; 1). Вони є трьох розмірів: великі, середні й малі. Великі застосовують при фіксації тканин у глибоких ранах і при операціях у порожнинах тіла (грудна, черевна, тазова), середні - при фіксації поверхневих тканин, а малі - при хірургічних втручаннях на очах.

Пінцет хірургічний застосовують для фіксації всіх видів м'яких тканин. На кінці однієї бранші є два гострі зубчики, а другої - один. Це дає змогу фіксувати тканини так, щоб вони не висковзали з пінцета.

Пінцет анатомічний - на дотичних поверхнях браншів є поперечні насічки. Застосовують його при операціях на внутрішніх органах.

Для фіксації тканин пінцет, як правило, тримають у лівій руці між великим і вказівним пальцями. При зав'язуванні вузла під час накладання швів губки пінцета переводять у долоню і, прикривши їх середнім, безіменним і мізинним пальцями, звільняють вказівний і великий.

Щипці М'юзо мають довгі ручки й короткі масивні губки (див. рис. 13; 2). На кінцях кожної губки є по два масивних зубчики. Застосовують їх для фіксації щільних тканин (хрящова, сухожилкова).

Щипці гострокінцеві однозубі або двозубі (див. рис. 13; 3) мають також довгі ручки й короткі губки. На кінчиках губок є по одному або по два гострих зубчики. їх також застосовують для фіксації щільних тканин.

Рис. 13. Допоміжні інструменти: І - пінцети: а - анатомічний, б - хірургічний; 2 - щипці М'юзо; 3 - щипці гострокінцеві двозубі; 4 - зубчасті ранові гачки; 5 - корнцанги: а - прямий, б - зігнутий; 6 - пластинчасті ранорозширювачі; 7 - автоматичні ранорозширювачі; 8 - білизняна цапка; 9 - зонди: а - жолобуватий, б - жолобуватий з ґудзикуватим потовщенням, в - ґудзикуватий; 10 - фіксатори рубця: а - Герцена, б - Петракова, в - Черненка; 11 - кишкові жоми: а - зігнутий, б - прямий; 12 - шлунковий жом; 13 - вікончасті щипці

Ранорозширювачі використовують для розсування країв рани, щоб можна було проводити органолептичне дослідження тканин в її глибині й виконувати різноманітні маніпуляції. Вони мають

61

різноманітну конструкцію. Розрізняють ранорозширювачі пластинчасті і зубчасті, прості та автоматичні

(див. рис. 13; 4, 6, 7).

Зубчасті ранові гачки є гостро- і тупозубчасті. Гострозубчасті застосовують для розсування щільних, малоподатливих тканин. В усіх інших випадках слід користуватися тупозубчастими рановими гачками, тому що вони мало травмують м'які тканини й добре їх утримують.

Пластинчасті ранові гачки легше утримуються, менше травмують м'які тканини й певною мірою захищають краї рани від пошкодження, тому мають перевагу перед зубчастими.

Автоматичні ранорозширювачі відрізняються від простих тим, що мають автоматичні затвори, за допомогою яких вони можуть утримуватися в рані без участі помічника.

Корнцанг, або кульові щипці (див. рис. 13; 5, а, б) на кінцях довгих ручок має кільця для фіксації інструмента в руці, а на протилежних - короткі овальні губки з насічками на дотичних поверхнях. Він може бути прямим і зігнутим. Корнцанг застосовують для видалення сторонніх тіл з рани, ним також подають інструменти й перев'язувальний матеріал.

Білизняні цапки, або клеми (цапки Бакгауза) мають різноманітну конструкцію (див. рис. 13; 8). На їх губках є гострі зубчики, за допомогою яких до шкіри тварини фіксують матеріал для ізоляції операційного поля.

Жолобкуватий зонд має плоску ручку, за яку тримають інструмент, а поздовж всієї його осі є жолобок. Він може бути прямим і зігнутим або мати ґудзикувате потовщення (див. рис. 13; 9, а, б). Під час розтину м'яких тканин і фасцій зонд підводять під них, а по його жолобку ведуть скальпель і виконують розріз. При цьому нижчеприлеглі органи, судини і нерви не пошкоджуються.

Ґудзикуватий зонд має форму довгого круглого стержня, на одному кінці якого є потовщення, а на протилежному може бути вушко (див. рис. 13; 9, в). Останнє використовують для введення дренажів, які в ньому фіксують. Ґудзикуватий зонд застосовують для визначення глибини рани або нориці, їх напрямку, наявності в рані кишень.

62

Фіксатори рубця мають різноманітну конструкцію. Кожен фіксатор рубця отримав назву за іменем автора, який його сконструював. Широко використовують фіксатори рубця І. С. Черненка, П. ГІ. Герцена, К. А. Петракова (див. рис. 13; 10, а-е)- їх застосовують для фіксації рубця при руменотомії.

Фіксатор рубця Герцена представляє собою профільований еліпс з отвором і відбортованими краями, на якому є 12 Т-подібних пазів для кріплення гумових кілець з гачками. Для зручного введення фіксатора є дві ручки, а двома захватами із натяжними гвинтами прилад кріпиться до операційної рани.

Фіксатор рубця Петракова складаєтеся зі з'єднаних шарнірами чотирьох стулок, що рухаються в одній площині, на кожній з яких закріплені металеві гачки і стійки, за допомогою яких відбувається розкриття лапаротомної рани. На стулках також є гумові вкладиші, ■шж ягчМуїуі -іотмсхздся-іля їжждай стята* ру'СОД.

Фіксатор рубця Черненка складається із двох стулок, зігнутих під кутом 140° і з'єднаних між собою шарнірно. Внутрішні краї стулок мають зубці з отворами на вершині, через які проходять голки, якими фіксуються краї рубця на фіксаторі- У зібраному розкритому вигляді прилад має ромбоподібну форму.

Кишковий жом (кишковий затискав) є прямий і зігнутий (див. рис. 13; 11, о, б). Інструмент має довгі ручки з кільцями та зубчастим замком і довгі еластичні губки, на дотичних поверхнях яких є поздовжні неглибокі канавки. Застосовують для фіксації стінок кишечнику при операціях на ньому.

Шлунковий жом, або твердий кишковий затискач має різну конструкцію (див. рис. 13; 12). Це масніший інструмент з довгими иссластичними губками. Застосовують длИ фіксації органа при резекції шлунка, кишечнику, ентеротомії.

Вікончасті щипці мають довгі ручки З кільцями на кінцях і короткі губки овальної форми з отвором посередині (див. рис. 13; 13). Застосовують для фіксації тканин у глибині рани, стінки рубця, подачі інструментів і перев'язувального матеріалу, каплунації.

Вушні лещата складаються з двох плоских пластинок (прямих, дугоабо 8-подібно зігнутих по площині), з'єднаних між собою по краях гвинтами. На дотичний поверхнях лещат є косі насічки (рис. 14; 1, а, б). Використовуються при ампутації вушних раковин у собак.

з3-429

65

Інструменти для зняття гіпсових пов'язок. Для розтину гіпсових пов'язок використовують різні ножиці, пилки, ножі (див. рис. 14; 2, а-г).

7

Рис. 14. Допоміжні інструменти: 1 - вушні лещата: а - дугоподібні, б - в-подібні; 2 - інструменти для знятгя гіпсових пов'язок: а - ножиці Стіля, б - ножиці, в - ніж, г - пилка; 3 - вгамуваїьне кільце; 4 - щипці для введення вгамувального кільця; 5 -

трахеотубуси: а - універсальний, б - одинарний; 6 - язикотримач; 7 - шпатель з освітлювачем

Ножиці Стиія складаються з масивних, потовщених ручок та бранш, одна з яких більша й має поздовжню щілину, друга менша й суцільна.

Ножиці для розтину гіпсових пов'язок - масивні, з браншами різної довжини.

64