- •Глава 1 Цивільне процесуальне право України як галузь права. Поняття цивільного процесу за законодавством України. Предмет, метод і функції цивільного процесуального права України
- •§ 1. Поняття цивільного процесу. Поняття та види проваджень у цивільному процесі. Стадії цивільного процесу
- •§ 2. Предмет, метод, функції і системи цивільного процесуального права України
- •§ 3. Функції цивільного процесуального права
- •§ 4. Система цивільного процесуального права
- •§ 5. Цивільне процесуальне законодавство
- •§ 6. Місце цивільного процесуального права в системі права України
- •§ 7. Наука цивільного процесуального права
- •Глава 2 Принципи цивільного процесуального права
- •§ 1. Поняття принципів цивільного процесуального права
- •§ 2. Система принципів цивільного процесуального
- •§ 3. Загальноправові принципи
- •§ 4. Міжгалузеві принципи
- •§ 5. Галузеві принципи
- •§ 6. Принципи окремого правового інституту — інституту судового розгляду
- •Глава з Цивільні процесуальні відносини
- •§ 1. Поняття цивільних процесуальних правовідносин
- •§ 2. Передумови виникнення цивільних процесуальних правовідносин
- •§ 3. Зміст цивільних процесуальних правовідносин
- •§ 4. Суб'єкти цивільних процесуальних правовідносин
- •§ 5. Об'єкт цивільних процесуальних правовідносин
- •Глава 4 Сторони в цивільному процесі
- •§ 1. Поняття та ознаки сторін у цивільному процесі
- •§ 2. Цивільна процесуальнаправоздатність та цивільна процесуальнадієздатність сторін
- •§ 3. Процесуальна співучасть
- •§ 4. Заміна неналежного відповідача
- •§ 5. Процесуальне правонаступництво
- •Глава 5 Треті особи в цивільному процесі
- •§ 1. Загальні положення
- •§ 2. Права та обов'язки третіх осіб, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору
- •§ 3. Права та обов'язки третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору
- •Глава 6 Представництво в цивільному процесі
- •§ 1. Поняттяпредставництва в цивільному процесі
- •§ 2. Права та обов'язки представника в цивільному процесі
- •§ 3. Види представництва
- •Глава 7 Участь в цивільному процесі прокурора та інтереси органів місцевого самоврядування і осіб, яким законом надано право захищати праваі свободи інших осіб
- •§ 1. Участь прокурора в цивільному процесі
- •§ 2. Захист інтересів держави
- •§ 3. Процесуальні права органів і осіб, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб
- •Глава 8 Доказування і докази в цивільному процесі України
- •§ 1. Поняттясудового доказування
- •§ 2. Предмет доказування
- •§ 3. Поняття судових доказів
- •§ 4. Класифікація доказів
- •§ 5. Пояснення сторін і третіх осіб
- •§ 6. Показання свідка
- •§ 7. Письмові докази
- •§ 8. Речові докази
- •§ 9. Висновок експерта
- •Глава 9. Цивільна юрисдикція загальних судів. Підсудність цивільних справ
- •§ 1. Загальнахарактеристика юрисдикції (підвідомчості)
- •§ 2. Види судової юрисдикції (підвідомчості)
- •§ 3. Підсудність цивільних справ
- •§ 4. Наслідки порушення правила підсудності.
- •Глава 10 Процесуальні строки
- •§ 1. Поняття процесуальних строків і їх види
- •§ 2. Обчислення процесуальних строків
- •§ 3. Поновлення і продовження процесуальних
- •Глава 11 Судові виклики і повідомлення
- •§ 1. Судові повістки
- •§ 2. Обов'язки сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, щодо здійснення повідомлень
- •Глава 12 Судові витрати
- •§ 1. Поняття, функції та види судових витрат
- •§ 2. Судовий збір
- •§ 3. Витрати, пов'язані з розглядом судової справи
- •§ 4. Звільнення від оплати судових витрат. Відстрочення і розстрочення судових витрат, зменшення їх розміру
- •§ 5. Розподіл і відшкодування судових витрат.
- •Глава 13 Заходи процесуального примусу
- •§ 1. Попередження, видалення із залу судового засідання, тимчасове вилучення доказів
- •§ 2. Привід як захід процесуального примусу
- •Глава 14 Наказне провадження
- •§ 1. Заява про видачу судового наказу
- •§ 2. Порядок розгляду заяв та судового наказу
- •Глава 15 Позов
- •§ 1. Поняття позову
- •§ 2. Елементи позову
- •§ 3. Види позовів
- •§ 4. Право на позов
- •§ 5. Захист інтересів відповідача
- •§ 6. Забезпечення позову
- •Глава16 Відкриття провадження у справі
- •§ 1. Поняття відкриття провадження у справі
- •§ 2. Позовна заява і заява про відкриття провадження у справах наказного і окремого провадження
- •§ 3. Умови і підстави відкриття провадження у цивільній справі
- •§ 4. Правові наслідки відкриття провадження у цивільній справі
- •Глава 17 Провадження у справі досудового розгляду
- •§ 1. Поняття, мета і завдання стадії підготовки справи до судового розгляду
- •§ 2. Зміст і процесуальний порядок підготовки справи до судового розгляду
- •9) Визначає час і місце судового розгляду.
- •Глава 18 Судовий розгляд
- •§ 1. Поняття і значення стадії судового розгляду
- •§ 2. Підготовча частина судового засідання
- •§ 3. Розгляд справи по суті
- •§ 4. Судові дебати
- •§ 5. Ухвалення судового рішення
- •§ 6. Зупинення і закриття провадження у справі
- •§ 7. Залишення заяви без розгляду
- •Глава 19 Судові рішення
- •§ 1.Поняття судового рішення.
- •§ 2.Зміст судового рішення
- •§ 3. Негайне виконання судових рішень
- •§ 4. Виправлення описок та арифметичних помилок у судовому рішенні
- •§ 5. Додаткове рішення
- •§ 6. Роз'яснення рішення суду
- •§ 7. Законна сила судового рішення
- •§ 8. Ухвали суду першої інстанції
- •§ 9. Окремі ухвали суду
- •§ 10. Законна сила судових ухвал
- •Глава 20 Заочний розгляд справи
- •Глава 21 Окреме провадження
- •§ 1. Загальні положення
- •§ 2. Розгляд судом справ про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи, визнання фізичної особи недієздатною та поновлення цивільної дієздатності фізичної особи
- •§ 3. Розгляд судом справ про надання неповнолітній особі повної цивільної дієздатності
- •§ 4. Розгляд судом справ про визнання фізичної особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою
- •§ 5. Розгляд судом справ про усиновлення
- •§ 6. Розгляд справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення
- •§ 7. Розгляд судом справ про відновлення прав на втрачені цінні папери на пред'явника та векселі
- •§ 8. Розгляд судом справ про передачу безхазяйної нерухомої речі у комунальну власність
- •§ 9. Розгляд судом справ про визнання спадщини відумерлою
- •§ 10. Розгляд заяви про надання особі психіатричної допомоги у примусовому порядку
- •§ 11. Розгляд судом справ про обов'язкову госпіталізацію до протитуберкульозного закладу
- •§ 12. Розгляд судом справ про розкриття банками інформації, яка містить банківську таємницю, щодо юридичних та фізичних осіб
- •Глава 12 розділу IV цпк встановлює порядок розгляду судами цивільних справ про розкриття банками інформації, яка містить банківську таємницю.
- •Глава 22 Перегляд судових рішень і ухвал в апеляційному порядку
- •Глава 23 Перегляд судових рішень і ухвал в касаційному порядку
- •1) Постановити ухвалу про відхилення касаційної скарги і залишення рішення без змін;
- •Глава 24 Перегляд судових рішень у цивільних справах, що набрали законної сили, в зв’язку з винятковими обставинами
- •Глава 25 Перегляд рішень або ухвал суду, якими закінчено розгляд справи, що набрали законної сили, а також судового наказу у зв’язку з ново виявленими обставинами
- •6) Посилання на докази, що підтверджують наявність ново- виявлених обставин.
- •Глава 26 Провадження в цивільних судах України у цивільних справах за участю іноземних осіб
- •§ 1. Правові підстави участі іноземних осіб у цивільному процесі
- •§ 2. Відкриття провадження у цивільних справах за участю іноземних осіб
- •§ 3. Судові доручення та надання правової допомоги у справах за участю іноземних осіб
- •Глава 27 Судочинство у третейських судах
- •§ 1.Загальні положення щодо створення і діяльності третейських судів
- •§ 2. Розгляд справ третейськими судами
- •Глава 1 Цивільне процесуальне право України як галузь права. Поняття цивільного процесу за законодавством України. Предмет, метод і функції цивільного процесуального права України 3
§ 3. Судові доручення та надання правової допомоги у справах за участю іноземних осіб
У ході провадження у цивільних справах з іноземним елементом у судів може виникнути необхідність вчинення процесуальних дій за межами території своєї держави, зокрема потреба допитати сторону, свідка, вручити повістки особам, які проживають за кордоном, тощо. Тому, оскільки суд може діяти лише на території своєї держави, вчинення подібного роду процесуальних дій можливе лише шляхом його звернення за сприянням до судових та компетентних органів іншої держави. Таке звернення про надання правової допомоги називається судовим дорученням.
У теорії міжнародного цивільного процесу судове доручення визначається як звернення суду однієї держави до суду іншої держави з проханням про виконання на п території процесуальних дій, спрямованих на допит свідків, вручення позовної заяви, повістки про виклик до суду, про встановлення місця проживання відповідача тощо.
Процесуальний порядок виконання судових доручень іноземних судів судами України регулюється нормами ч. 1 і ч. 2 ст. 415 ЦПК.
Суди України виконують передані їм в установленому порядку доручення іноземних судів про проведення окремих процесуальних дій (вручення повісток та інших документів, допит сторін і свідків, проведення експертизи і огляду на місці тощо), за винятком випадків, коли: 1) виконання доручення порушувало б суверенітет України або загрожувало б національній безпеці України; 2) виконання доручення не належить до юрисдикції цього суду;
Виконання доручень іноземних судів про вчинення окремих процесуальних дій проводиться на підставі законів України. На прохання іноземного суду під час виконання доручення процесуальні дії можуть вчинятися із застосуванням права іншої держави, якщо таке застосування не суперечить законодавству України та її публічному порядку.
У свою чергу суди України можуть звертатися до іноземних судів з дорученням про виконання окремих процесуальних дій. Порядок зносин судів України з іноземними судами регулюється законами України і міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (ч. 3 ст. 415 ЦПК).
На сьогодні окремі питання щодо виконання звернень судів України із судовими дорученнями до іноземних судів урегульовані нормами ч. 1 ст. 80 Закону «Про міжнародне приватне право».
Так, якщо при розгляді справи з іноземним елементом у суду виникне необхідність у врученні документів або отриманні доказів, проведенні окремих процесуальних дій за кордоном, суд може направити відповідне доручення компетентному органу іноземної держави в порядку, встановленому ЦПК або міжнародним договором України.
Таким чином, норми права щодо виконання судових доручень містяться як у національному законодавстві, так і в міжнародних правових актах (конвенціях, двосторонніх договорах України).
Згідно із загальноприйнятим правилом доручення про надання правової допомоги реалізовуються методами процесуальних процедур країни місця виконання. Так, відповідно до ст. 14 Конвенції з питань цивільного процесу орган судової влади, який виконує судове доручення, застосовує у тому, що стосується формальностей, яких належить дотримуватися, законодавство своєї країни.
Проте, якщо компетентний орган запитуючої сторони просить про дотримання особливої форми, таке прохання задовольняється за умови, що зазначена форма не суперечить законодавству тієї сторони, яка запитується.
Відповідно до ст. 9 зазначеної Конвенції судові доручення передаються консулом запитуючої держави органам влади, визначеним державою, яка запитується. Ці органи влади направляють консулу документ, що засвідчує виконання судового доручення або роз'яснює причини, з яких виконання його не могло відбутися. Усі труднощі, які можуть виникнути при такій передачі, вирішуються дипломатичним шляхом.
Кожна з договірних держав може заявити, повідомивши інші договірні держави, що вона не бажає, щоб судові доручення, що підлягають виконанню на її території, передавались їй дипломатичним шляхом.
Крім того, питання щодо надання взаємної правової допомоги в межах СНД регулюються нормами Конвенції держав —членів СНД. Згідно з преамбулою Конвенції установи юстиції надають взаємну правову допомогу у цивільних, сімейних та кримінальних справах. Обсяг правової допомоги у цивільних справах включає, зокрема, пересилання та видачу речових доказів, проведення експертизи, допит сторін, свідків, експертів, вручення документів тощо (ст. б Конвенції).
За загальним правилом при наданні правової допомоги суди держав —учасниць Конвенції контактують між собою через свої центральні установи юстиції (ст. 5 Конвенції). Певні вимоги ст. 7 Конвенції установлені до змісту і форми доручення про надання правової допомоги. У дорученні повинні бути зазначені:
найменування установи, яка запитується;
найменування запитуючої установи;
назва справи, щодо якої запитується правова допомога;
імена та прізвища сторін, свідків або потерпілих, їх місце проживання або місце перебування, громадянство; для юридичних осіб — їх найменування і місцезнаходження;
за наявності представників вище перелічених осіб — їх імена, прізвища та адреси;
зміст доручення, а також інші відомості, необхідні для його виконання.
Доручення має бути підписане і скріплене печаткою запитуючої установи.
Відповідно до ст. 14 Конвенції орган судової влади, що виконує судове доручення, застосовує законодавство своєї країни, однак у разі, якщо від іноземного суду, що направив доручення (запитуючої держави), надійде прохання про застосування при виконанні доручення процесуальних норм його держави, то такі норми можуть бути застосовані, якщо вони не суперечать законодавству держави, яка запитується.
Аналогічне правило міститься в ст. 9 Конвенції про отримання за кордоном доказів у цивільних або комерційних справах1, а також у ряді двосторонніх угод, укладених Україною з іноземними державами.
Особливі правила встановлені в ч. 2 ст. 80 Закону "Про міжнародне приватне право» стосовно виконання доручень судів України щодо вручення документів громадянам України, які постійно проживають за кордоном, або одержання від них доказів на території іноземної держави. Такі доручення можуть бути виконані або консульською посадовою особою України відповідно до міжнародних договорів України, або в іншому порядку, що не суперечить законодавству держави перебування.
За загальним правилом виконання судового рішення на території іноземної держави не дає підстав для стягнення будь-яких зборів або платежів із запитуючої держави за винятком випадків, коли вимагається дотримання особливої форми виконання певних процесуальних дій, пов'язаних із додатковими витратами. У такому разі сторона, що запитується, може вимагати відшкодування процесуальних витрат.
Так, у ч. 2 ст. 16 Конвенції з питань цивільного процесу міститься правило, згідно з яким за відсутності угоди, яка передбачає інший порядок, держава, що запитується, має право вимагати від запитуючої держави відшкодування сум, виплачених свідкам, експертам, а також судових витрат, пов'язаних із застосуванням примусових заходів за вказівкою судового виконавця, якщо свідки не з'являться до суду добровільно, а також витрат, що можуть виникнути в зв'язку із застосуванням особливої форми, передбаченої ч. 2 ст. 14 Конвенції.
Отже, в кожному конкретному випадку виникнення необхідності виконання судом України судового доручення іноземного судового органу або направлення загальним судом України судового доручення судовому органу іноземної держави треба звертатися до норм міжнародно-правових актів (конвенцій, договорів, угод), суб'єктом яких є держава Україна.