- •Глава 1 Цивільне процесуальне право України як галузь права. Поняття цивільного процесу за законодавством України. Предмет, метод і функції цивільного процесуального права України
- •§ 1. Поняття цивільного процесу. Поняття та види проваджень у цивільному процесі. Стадії цивільного процесу
- •§ 2. Предмет, метод, функції і системи цивільного процесуального права України
- •§ 3. Функції цивільного процесуального права
- •§ 4. Система цивільного процесуального права
- •§ 5. Цивільне процесуальне законодавство
- •§ 6. Місце цивільного процесуального права в системі права України
- •§ 7. Наука цивільного процесуального права
- •Глава 2 Принципи цивільного процесуального права
- •§ 1. Поняття принципів цивільного процесуального права
- •§ 2. Система принципів цивільного процесуального
- •§ 3. Загальноправові принципи
- •§ 4. Міжгалузеві принципи
- •§ 5. Галузеві принципи
- •§ 6. Принципи окремого правового інституту — інституту судового розгляду
- •Глава з Цивільні процесуальні відносини
- •§ 1. Поняття цивільних процесуальних правовідносин
- •§ 2. Передумови виникнення цивільних процесуальних правовідносин
- •§ 3. Зміст цивільних процесуальних правовідносин
- •§ 4. Суб'єкти цивільних процесуальних правовідносин
- •§ 5. Об'єкт цивільних процесуальних правовідносин
- •Глава 4 Сторони в цивільному процесі
- •§ 1. Поняття та ознаки сторін у цивільному процесі
- •§ 2. Цивільна процесуальнаправоздатність та цивільна процесуальнадієздатність сторін
- •§ 3. Процесуальна співучасть
- •§ 4. Заміна неналежного відповідача
- •§ 5. Процесуальне правонаступництво
- •Глава 5 Треті особи в цивільному процесі
- •§ 1. Загальні положення
- •§ 2. Права та обов'язки третіх осіб, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору
- •§ 3. Права та обов'язки третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору
- •Глава 6 Представництво в цивільному процесі
- •§ 1. Поняттяпредставництва в цивільному процесі
- •§ 2. Права та обов'язки представника в цивільному процесі
- •§ 3. Види представництва
- •Глава 7 Участь в цивільному процесі прокурора та інтереси органів місцевого самоврядування і осіб, яким законом надано право захищати праваі свободи інших осіб
- •§ 1. Участь прокурора в цивільному процесі
- •§ 2. Захист інтересів держави
- •§ 3. Процесуальні права органів і осіб, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб
- •Глава 8 Доказування і докази в цивільному процесі України
- •§ 1. Поняттясудового доказування
- •§ 2. Предмет доказування
- •§ 3. Поняття судових доказів
- •§ 4. Класифікація доказів
- •§ 5. Пояснення сторін і третіх осіб
- •§ 6. Показання свідка
- •§ 7. Письмові докази
- •§ 8. Речові докази
- •§ 9. Висновок експерта
- •Глава 9. Цивільна юрисдикція загальних судів. Підсудність цивільних справ
- •§ 1. Загальнахарактеристика юрисдикції (підвідомчості)
- •§ 2. Види судової юрисдикції (підвідомчості)
- •§ 3. Підсудність цивільних справ
- •§ 4. Наслідки порушення правила підсудності.
- •Глава 10 Процесуальні строки
- •§ 1. Поняття процесуальних строків і їх види
- •§ 2. Обчислення процесуальних строків
- •§ 3. Поновлення і продовження процесуальних
- •Глава 11 Судові виклики і повідомлення
- •§ 1. Судові повістки
- •§ 2. Обов'язки сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, щодо здійснення повідомлень
- •Глава 12 Судові витрати
- •§ 1. Поняття, функції та види судових витрат
- •§ 2. Судовий збір
- •§ 3. Витрати, пов'язані з розглядом судової справи
- •§ 4. Звільнення від оплати судових витрат. Відстрочення і розстрочення судових витрат, зменшення їх розміру
- •§ 5. Розподіл і відшкодування судових витрат.
- •Глава 13 Заходи процесуального примусу
- •§ 1. Попередження, видалення із залу судового засідання, тимчасове вилучення доказів
- •§ 2. Привід як захід процесуального примусу
- •Глава 14 Наказне провадження
- •§ 1. Заява про видачу судового наказу
- •§ 2. Порядок розгляду заяв та судового наказу
- •Глава 15 Позов
- •§ 1. Поняття позову
- •§ 2. Елементи позову
- •§ 3. Види позовів
- •§ 4. Право на позов
- •§ 5. Захист інтересів відповідача
- •§ 6. Забезпечення позову
- •Глава16 Відкриття провадження у справі
- •§ 1. Поняття відкриття провадження у справі
- •§ 2. Позовна заява і заява про відкриття провадження у справах наказного і окремого провадження
- •§ 3. Умови і підстави відкриття провадження у цивільній справі
- •§ 4. Правові наслідки відкриття провадження у цивільній справі
- •Глава 17 Провадження у справі досудового розгляду
- •§ 1. Поняття, мета і завдання стадії підготовки справи до судового розгляду
- •§ 2. Зміст і процесуальний порядок підготовки справи до судового розгляду
- •9) Визначає час і місце судового розгляду.
- •Глава 18 Судовий розгляд
- •§ 1. Поняття і значення стадії судового розгляду
- •§ 2. Підготовча частина судового засідання
- •§ 3. Розгляд справи по суті
- •§ 4. Судові дебати
- •§ 5. Ухвалення судового рішення
- •§ 6. Зупинення і закриття провадження у справі
- •§ 7. Залишення заяви без розгляду
- •Глава 19 Судові рішення
- •§ 1.Поняття судового рішення.
- •§ 2.Зміст судового рішення
- •§ 3. Негайне виконання судових рішень
- •§ 4. Виправлення описок та арифметичних помилок у судовому рішенні
- •§ 5. Додаткове рішення
- •§ 6. Роз'яснення рішення суду
- •§ 7. Законна сила судового рішення
- •§ 8. Ухвали суду першої інстанції
- •§ 9. Окремі ухвали суду
- •§ 10. Законна сила судових ухвал
- •Глава 20 Заочний розгляд справи
- •Глава 21 Окреме провадження
- •§ 1. Загальні положення
- •§ 2. Розгляд судом справ про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи, визнання фізичної особи недієздатною та поновлення цивільної дієздатності фізичної особи
- •§ 3. Розгляд судом справ про надання неповнолітній особі повної цивільної дієздатності
- •§ 4. Розгляд судом справ про визнання фізичної особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою
- •§ 5. Розгляд судом справ про усиновлення
- •§ 6. Розгляд справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення
- •§ 7. Розгляд судом справ про відновлення прав на втрачені цінні папери на пред'явника та векселі
- •§ 8. Розгляд судом справ про передачу безхазяйної нерухомої речі у комунальну власність
- •§ 9. Розгляд судом справ про визнання спадщини відумерлою
- •§ 10. Розгляд заяви про надання особі психіатричної допомоги у примусовому порядку
- •§ 11. Розгляд судом справ про обов'язкову госпіталізацію до протитуберкульозного закладу
- •§ 12. Розгляд судом справ про розкриття банками інформації, яка містить банківську таємницю, щодо юридичних та фізичних осіб
- •Глава 12 розділу IV цпк встановлює порядок розгляду судами цивільних справ про розкриття банками інформації, яка містить банківську таємницю.
- •Глава 22 Перегляд судових рішень і ухвал в апеляційному порядку
- •Глава 23 Перегляд судових рішень і ухвал в касаційному порядку
- •1) Постановити ухвалу про відхилення касаційної скарги і залишення рішення без змін;
- •Глава 24 Перегляд судових рішень у цивільних справах, що набрали законної сили, в зв’язку з винятковими обставинами
- •Глава 25 Перегляд рішень або ухвал суду, якими закінчено розгляд справи, що набрали законної сили, а також судового наказу у зв’язку з ново виявленими обставинами
- •6) Посилання на докази, що підтверджують наявність ново- виявлених обставин.
- •Глава 26 Провадження в цивільних судах України у цивільних справах за участю іноземних осіб
- •§ 1. Правові підстави участі іноземних осіб у цивільному процесі
- •§ 2. Відкриття провадження у цивільних справах за участю іноземних осіб
- •§ 3. Судові доручення та надання правової допомоги у справах за участю іноземних осіб
- •Глава 27 Судочинство у третейських судах
- •§ 1.Загальні положення щодо створення і діяльності третейських судів
- •§ 2. Розгляд справ третейськими судами
- •Глава 1 Цивільне процесуальне право України як галузь права. Поняття цивільного процесу за законодавством України. Предмет, метод і функції цивільного процесуального права України 3
§ 3. Права та обов'язки третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору
Визначення поняття третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, викликає складнощі. У юридичній літературі досі до цієї категорії третіх осіб відносять суб'єктів цивільних процесуальних правовідносин, які беруть участь у справі на стороні позивача або відповідача з мстою захисту своїх суб'єктивних прав та інтересів, що охороняються законом.
Це визначення видається спірним, зважаючи на неправильне визначення характеру юридичної заінтересованості. Юридична заінтересованість може бути й матеріально-правовою, й процесуальною. Для того, щоб мати матеріально-правову заінтересованість у справі, необхідно бути учасником спірного матеріального правовідношення, яке є предметом розгляду в суді. До таких треті особи, які не заявляють самостійних вимог, не належать. Спірними правовідносини третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог, і однієї зі сторін можуть стати лише після ухвалення рішення стосовно позивача її відповідача. Вилив судового рішення на права та обов'язки третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, треба розуміти в тому сенсі, що законна сила судового рішення, яким встановлюються ті чи інші факти й правовідносини, поширюється на третіх осіб внаслідок такої його якості, як преюдиційність. Так, у процесі за регресними позовами не можуть оспорюватися факти й правовідносини, встановлені рішенням, ухваленим за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог. Отже, юридичний інтерес третьої особи без самостійних позовних вимог у чужому спорі полягає у встановленні юридичних фактів. Цьому юридичному інтересу безпосередньо надається судовий захист, тобто він охороняється законом. Отже, ця категорія третіх осіб має лише процесуальний інтерес у справі, що полягає в очікуванні позитивного рішення для і тієї сторони, з якою їх пов'язує матеріальне правовідношення.
Матеріально-правова заінтересованість третьої особи без самостійних позовних вимог щодо предмета спору є опосередкованою заінтересованістю в ухваленні позитивного рішення щодо тієї особи, на стороні якої вона виступає, і полягає в забезпеченій в майбутньому захисту своїх прав та інтересів стосовно однієї зі сторін. Тому весь комплекс цивільних процесуальних заходів, наданих законом третій особі без самостійних вимог, спрямований на захист інтересів того суб'єкта, на стороні якого виступає ця третя особа.
Відповідно до ст. 35 ЦПК треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача чи відповідача до ухвалення судом рішення, якщо рішення у справі може вплинути на їх права чи обов'язки щодо однієї зі сторін.
Ця категорія третіх осіб має такі ознаки:
— відсутність самостійної вимоги щодо предмета спору;
вступ у вже розпочату справу та участь у ній па стороні позивача чи відповідача;
наявність матеріально-правового зв'язку лише з тією особою, на стороні якої третя особа виступає;
захист третьою особою інтересів тієї особи, на стороні якої ця третя особа виступає, оскільки рішення у справі може в майбутньому вилинути на її права й обов'язки стосовно однієї зі сторін;
поєднання захисту інтересів тієї особи, на стороні якої виступають треті особи без самостійних позовних вимог, із власною заінтересованістю (тобто третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, виступає в цивільному процесі на захист інтересів іншої особи, але від свого імені).
У питанні підстав участі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог, ще дуже багато неясного як у теорії, так і на практиці. Загальною підставою участі в процесі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, є їх опосередкована юридична заінтересованість у матеріальних правовідносинах, що входять до сфери судового розгляду, про що йшлося вище.
Конкретні підстави участі третіх осіб без самостійних позовних вимог та форми їх юридичної заінтересованості за окремими категоріями справ досить різноманітні й мають неоднозначне тлумачення.
Так, за договором купівлі — продажу продавець зобов'язаний захистити покупця товару від претензій, які можуть виникнути в сторонніх (інших) осіб на продане їм майно, виключити можливість притягнення до відповідальності покупця третіми особами (ст. ст. 659 — 661 ЦК). Таким чином, у разі відчуження проданої речі продавець зобов'язаний відшкодувати покупцю завдані йому збитки. При цьому покупець, до якого пред'явлений позов, опиняється в становищі відповідача не з власної вини, а з вини самого продавця. Саме тому продавець на вимогу покупця залучається в процес із тією метою, щоб надати допомогу покупцю з приводу придбаної ним речі.
Найбільш поширеною підставою участі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, є можливість виникнення регресного зобов'язання (ст. 1191 ЦК). Рішення, яке ухвалить суд, може виявитися підставою для пред'явлення нового позову в іншому процесі. Як правило, подібні випадки участі третіх осіб без самостійних вимог зустрічаються найчастіше в цивільних справах.
Наприклад, згідно зі ст. 1187 ЦК шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) — володілець транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання чи утримання якого створює підвищену небезпеку. Однак володілець джерела підвищеної небезпеки вправі пред'явити до безпосереднього заподіювача шкоди (водія, який перебуває з володільцем у трудових відносинах) регресну вимогу про відшкодування сум, виплачених третім особам, якщо доведе, що шкода виникла з вини цього заподіювача шкоди. Згідно зі ст. 1191 ЦК особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою (працівником під час виконання ним своїх трудових обов'язків — ст. 1172 ЦК), має право зворотньої вимоги (регресу) до цієї особи.
Цивільний процесуальний закон широко тлумачить випадки участі в процесі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: будь-яка особа, інтерес якої залежить від вирішення справи на користь однієї зі сторін, може заявити про своє бажання взяти в ній участь чи може бути залучена до участі в справі судом за клопотанням сторін або інших осіб, які беруть участь у справі. Цс вносить неясності в суто практичні питання застосування ст. 35 ЦПК і навіть викликає труднощі, оскільки «вплив» судового рішення на права й обов'язки може бути як безпосереднім, так і доволі віддаленим. Цс положення обумовило поширювальне тлумачення вказаної норми на практиці. На усунення цього недоліку спрямовані постанови Пленуму Верховного Суду України з окремих категорій справ.
Особливістю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, є те, що вони вступають у процес, не пред'являючи позовної заяви. Ці особи самостійно можуть звернутися із заявою про свою участь у справі. Сторона, у якої за рішенням суду виникне право пред'явити вимогу до третьої особи чи до якої в такому випадку може заявити вимогу сама третя особа, зобов'язана повідомити суд про цю третю особу.
Вступити у процес треті особи без самостійних позовних вимог можуть не лише з власної ініціативи, а й залучатися за ініціативою суду, клопотанням сторін та інших осіб, що беруть участь у справі. У заяві про залучення третьої особи до справи на стороні позивача або відповідача мають бути точно вказані ім'я (найменування) третьої особи, місце її проживання (перебування) або місце знаходження і підстави, з яких вона має бути залучена до участі в справі.
Незалучення третьої особи без самостійних позовних вимог у певних випадках може потягти несприятливі наслідки для сторони. Так, ч. 2 ст. 660 Ц К передбачає, що якщо покупець не повідомив продавця про пред'явлення третьою особою позову про витребування товару та не подав клопотання про залучення продавця до участі в справі, продавець не відповідає перед покупцем, якщо продавець доведе, що, взявши участь у справі, він міг би відвернути відібрання проданого товару у покупця.
Якщо особи, які беруть участь у справі, заперечують проти залучення третьої особи чи допуску третьої особи без самостійних вимог до участі в справі, це питання вирішується судом залежно від обставин справи.
Щодо питання залучення чи допуску до участі в справі третьої особи без самостійних вимог суд постановляє ухвала. Вступ у справу третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, не тягне розгляду справи спочатку.
Суд повідомляє третю особу про справу, направляє їй копію заяви про залучення як третьої особи та роз'яснює її право заявити про свою участь у справі. Копія заяви надсилається особам, які беруть участь у справі.
Після постановлення ухвали судом про допуск до процесу в третьої особи виникають процесуальні права й обов'язки, які полягають у сприянні забезпеченню розгляду правового спору. Вони здійснюються незалежно від сторони та її заперечень.
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, має достатні права (ст. 27 ЦПК) для того, щоб було ухвалене правильне рішення, оскільки це для неї в подальшому може мати правове значення. Крім того, третя особа без самостійних вимог має право апеляційного й касаційного оскарження (ст. ст. 292, 324 ЦПК). Вона самостійно розпоряджається своїми процесуальними правами і не пов'язана при цьому волею сторони, на стороні якої виступає. Ця категорія третіх осіб не має процесуальних прав, спрямованих на розпоряджання предметом спору: зміна підстави та предмета позову, збільшення чи зменшення розміру позовних вимог, відмова від позову, визнання позову чи укладення мирової угоди, а також право на вимогу примусового виконання судового рішення.
Найважливішим обов'язком третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, є своєчасна явка за
викликом суду. Але якщо від третьої особи не надійшло повідомлення про згоду на участь у справі, справа розглядається без неї (ч. 3 ст. 36 ЦПК). Незалежно від фактичної участі третя особа вважається такою, що бере участь у справі, з моменту постановлення відповідної ухвали суду, і на неї поширюватиметься законна сила рішення стосовно преюдиційного його значення. У разі відмови третьої особи без самостійних вимог щодо предмета спору від фактичної участі в справі, вона позбавляється права посилатися в подальшому на неправильність ведення справи (наприклад ч. 3 ст. 660 ЦК)
У судовій практиці виникають труднощі, пов'язані з розмежуванням третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, що беруть участь у справі, і сторін та органів державної влади та місцевого самоврядування, що надають висновки у справі, прокурора та представника. Таке розмежування треба проводити, виходячи з характеру юридичної заінтересованості (особиста і службова, матеріальна і процесуальна).