- •Передмова
- •ВСТУП
- •1. ТЕРЕЗИ І ЗВАЖУВАННЯ
- •1.2. Аналітичні терези АД-200
- •1.3. Аналітичні терези АДВ-200М і ВЛА-200М
- •1.4. Лабораторні аналітичні одноплечі терези
- •1.5. Експериментальна частина
- •1.5.3. Визначення еквівалента елемента
- •1.6. Запитання і задачі
- •1.7. Література
- •2. ТЕПЛОВІ ЕФЕКТИ ХІМІЧНОЇ РЕАКЦІЇ
- •2.1. Вступ
- •2.2. Експериментальна частина
- •2.2.1. Визначення теплоти нейтралізації
- •2.3. Запитання і задачі
- •2.4. Література
- •3. КОМПЛЕКСНІ СПОЛУКИ
- •3.1. Будова комплексних сполук
- •3.2. Номенклатура комплексних сполук
- •3.2.1 Комплексні сполуки - неелектроліти
- •3.2.2. Сполуки з комплексними катіонами
- •3.2.3. Сполуки з комплексними аніонами
- •3.3. Стійкість комплексних іонів
- •3.4. Експериментальна частина
- •3.4.1. Відмінність між простими і комплексними іонами заліза
- •3.4.2. Комплексні катіони
- •3.4.4. Дисоціація комплексних іонів
- •3.4.5. Комплексні аніони
- •3.4.5. Дисоціація подвійних солей
- •3.4.6. Утворення амінів міді
- •3.5. Запитання і задачі
- •3.6. Література
- •4. ВОДНЕВИЙ ПОКАЗНИК рН
- •4.1. Визначення кислотності
- •4.2. Концентрація водневих іонів і показник концентрації водневих іонів рН
- •4.3. Експериментальна частина
- •4.3.1. Вимірювання рН з допомогою індикаторів
- •4.3.2. Колориметричний метод визначення рН
- •4.4. Запитання і задачі
- •4.5. Література
- •5. БУФЕРНІ РОЗЧИНИ
- •5.1. Обчислення рН буферних розчинів, утворених слабкою кислотою та її сіллю
- •5.2. Обчислення рН буферних систем, утворених слабкими основами та їх солями
- •5.3. Експериментальна частина
- •5.3.1. Приготування буферних розчинів
- •5.3.2. Буферна дія
- •5.3.3. Вплив розбавлення на рН буферного розчину
- •5.3.4. Втрата буферної дії
- •5.4. Запитання і задачі
- •5.5. Література
- •6. ШВИДКІСТЬ ХІМІЧНИХ РЕАКЦІЙ І ХІМІЧНА РІВНОВАГА
- •6.1. Швидкість хімічних реакцій
- •6.2. Хімічна рівновага
- •6.3. Експериментальна частина
- •6.3.1. Вплив ступеня подрібнення (величини поверхні зіткнення речовин) на швидкість реакції в гетерогенній системі
- •6.3.2. Розчинення карбонату кальцію в соляній кислоті
- •6.3.3. Залежність швидкості реакції від концентрації
- •6.3.4. Вплив температури на швидкість реакції
- •6.3.5. Вплив концентрації реагуючих речовин на хімічну рівновагу
- •6.3.6. Оборотність зміщення хімічної рівноваги
- •6.3.7. Вплив температури на хімічну рівновагу (груповий дослід)
- •6.4. Запитання і задачі
- •6.5. Література
- •7. ВЛАСТИВОСТІ S-ЕЛЕМЕНТІВ
- •7.2. Елементи ІА-підгрупи (водень, натрій, калій)
- •7.3. Елементи ІІА-підгрупи (магній і кальцій)
- •7.4. Експериментальна частина
- •7.4.1. Одержання водню
- •7.4.2. Окислювальні і відновлювальні властивості пероксиду водню
- •7.4.3. Реакції катіона натрію
- •7.4.4. Реакція катіона калію
- •7.4.5. Реакції катіона магнію
- •7.4.6. Реакції катіона кальцію
- •7.5. Запитання і задачі
- •7.6. Література
- •8.2. Елементи ІІІА-підгруш (бор і алюміній)
- •8.3. Елементи ІVА-підгруп (вуглець і кремній)
- •8.4. Елементи VА-підгрупи (азот і фосфор)
- •8.6. Елементи VІА-підгрупи (кисень і сірка)
- •8.7. Елементи VІІА-групи (галогени)
- •8.8.2. Гідроліз бури
- •8.8.3. Якісний аналіз бору
- •8.8.4. Дія лугів і кислот на алюміній (під тягою)
- •8.8.8. Відновлювальні властивості вугілля
- •8.8.9. Гідроліз солей вугільної кислоти
- •8.8.10. Одержання і властивості кремнію
- •8.8.11. Одержання і властивості аміаку
- •8.8.12. Одержання і властивості кальцієвих солей ортофосфорної кислоти
- •8.8.14. Одержання кисню і вплив каталізатора на швидкість розкладу KСlO3
- •8.8.16. Реакція хлорид-іона
- •9.2. Біологічна роль деяких важливих d-елементів
- •9.2.1. Реакції катіона марганцю з лугами (NаОН і KOH)
- •9.2.2. Реакції катіона цинку
- •9.2.3. Реакції катіона кобальту
- •9.2.4. Реакції катіонів срібла
- •9.2.5. Реакції катіонів свинцю
- •9.2.6. Реакції катіонів ртуті (І)
- •9.2.7. Реакції катіонів міді
- •9.3. Література
34
Руйнування комплексу може відбутися і в результаті утворення якогось більш міцного комплексу, тобто з меншою Кн:
[Ag(NH3)2]Cl + 2 KCN → K[Ag(CN)2] + KCl + 2 NH3
або в іонному вигляді
[Ag(NH3)2]+ + 2CN − → [Ag(CN)2] − + 2 NH3
а також в результаті окислювально-відновлювальних реакцій, наприклад:
2К2[Ni(CN)4] + Br2 + 6KOH → Ni(OH)3 + 2KBr + 8KCN.
Великого значення комплексним сполукам надавав Д.І. Менделєєв. Можна сказати, що наука про комплексні сполуки розвинулась із хімічної теорії розчинів Менделєєва, бо вже з цієї теорії випливали існування таких сполук та їхня вологість.
Велика заслуга в розвитку вчення про комплексні сполуки Л.О Чугаєва, який виконав ряд класичних досліджень комплексних сполук Рt, Оs та інших металів. Чугаєв отримав комплексні сполуки, де лігандами є органічні речовини, і застосував їх в аналітичній хімії. В 1905 р. ним відкрита дуже чутлива якісна реакція на Nі2+ за допомогою диметил-гліоксиму (реакція Чугаєва).
Внутрішньокомплексні сполуки утворюються різними катіонами органічними реактивами. Вони мають циклічну будову, майже всі погано розчиняються у воді, яскраво забарвлені. Сполуки Nі2+ з диметилгліоксимом утворюють осад характерного яскраво-червоного кольору. Для комплексних сполук притаманне явище ізомерії.
3.4.Експериментальна частина
3.4.1.Відмінність між простими і комплексними іонами заліза
Реактиви: FeCl3, 1н; (NH4)2S 1н; NaOH, 1н; NH4CNS концентрований роз-
чин; K3[Fe(CN)6], 1н; FeSO4, 1н.
У три пробірки налити декілька мілілітрів розчину FeCl3. До однієї пробірки додати розчин (NH4)2S, до другої - NaOH, до третьої - NH4CNS. Спостерігати у першій пробірці утворення чорного осаду Fe2S3 у другій - бурого осаду Fe(ОН)3, у третій – темно-червоного роданіду заліза Fе(CNS)3. Написати рівняння реакцій.
Зробити аналогічні досліди, взявши замість FeCl3 розчин K3[Fe(CN)6]. Переконайтеся в тому, що комплексний іон K3[Fe(CN)6] не дає реакцій, характерних для простого іона Fе3+.
Налити в одну пробірку трохи розчину FeCl3, у другу - K3[Fe(CN)6] і додати в кожну з них однакову кількість розчї FeSO4. Спостерігати відсутність змін у першій пробірці й утворення, в другій – синього осаду турнбулевої сині Fe3[Fe(CN)6]2. Написати рівняння реакцій.
35
3.4.2. Комплексні катіони
Реактиви: AgNO3, 1н; NaCl, 1н; NH4OH, конц.; CuSO4, 1н.
Налити до пробірки 2-3 краплі розчину AgNO3 і додати 2-3 крапплі розчину NaCl. Спостерігати утворення білого осаду. Потім до осаду АgСl прилити 10 крапель концентрованого розчину NH4OH. При цьому спостерігається розчинення АgСl внаслідок утворення розчинної комплексної солі [Ag(NH3)2]Cl. Скласти рівняння реакцій утворення осаду і його розчинення. Частину розчину [Ag(NH3)2]Cl зберігати для наступного досліду. До розчину [Ag(NH3)2]Cl додати розчин азотної кислоти до кислої реакції (перевірка лакмусовим папером). Випадає білий осад АgСl. Написати рівняння реакції.
У пробірку налити розчин CuSO4 і попім додавати по краплях розчин NH4OH до утворення осаду (CuОН)2SO4. Додати надлишок розчину аміаку до повного розчинення осаду й утворення темно-синього розчину комплексної сполуки [Cu(NH3)4]SO4. Розчин зберігати до наступного досліду:
2 CuSO4 + 6 NH4OH → (СuОН)2SO4 + (NH4)2SO4; (CuОН)2SO4 + 6 NH4OH + (NH4)2SO4 → 2[Cu(NH3)4]SO4 + 8 H2O.
3.4.5. Комплексні аніони
Реактиви: Нg(NO3)2, 1н; КI, 1н.
До 1-2 мл розчину нітрату ртуті Нg(NO3)2 додавати по краплях розбавлений розчин КI до утворення яскраво-червоного осаду HgI2. Прилити надлишок розчину КI до розчинення осаду й утворення розчинної комплексної солі K2[HgI4]. Написати рівняння реакцій.
3.4.4. Дисоціація комплексних іонів
Реактиви: NаОН, 1н, КI, 1н; AgNO3, насичений розчин; (NH4)2S, 1н;
СuSO4, 1н.
Розчин [Ag(NH3)2]Cl розділити на дві пробірки. В одну додати розчин NаОН, в другу - розчин КI. Цей же дослід повторити, взявши замість [Ag(NH3)2]Cl розчин AgNO3. Порівняти спостереження в усіх чотирьох пробірках. Написати рівняння реакцій.
Темно-синій розчин [Cu(NH3)4]SO4 розділити на дві пробірки: до однієї прилити розчин NаОН, до другої - розчин (NH4)2S. Пояснити, чому осад утворюється тільки в одній пробірці. Написати рівняння реакції.
Повторити дослід, узявши замість [Cu(NH3)4]SO4 розчин простої солі СuSO4. Порівняти спостереження в усіх чотирьох пробірках і написати рівняння відповідних реакцій.
3.4.5. Дисоціація подвійних солей
Реактиви: KAl(SO4)2 12H2O, 1н; NaHC4H4O6, 1н; NаОН, 1н; ВаСl2, 1н; NH4Fe(SO4)2 12H2O, 1н; NH4CNS конц.розчин.