12.2. Нарахування внесків до Фонду соціального страхування

Одним з основних принципів страхування є обов’язковість страхувальником сплачувати страхові внески.

Роботодавці і добровільно застраховані особи розраховують і сплачують внески по різному.

Роботодавці визначають суму внеску шляхом помноження встановленого для них страхового тарифу (відсотка) в залежності від групи ризику, на суму фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, що включає витрати на виплату основної і додаткової заробітної плати, інші заохочувальні та компенсаційні виплати.

Страхові внески нараховують в рамках граничної суми заробітної плати яка на сьогоднішній день сягає 4960 грн. Таким чином, якщо місячний заробіток буде вище 4960 грн., нарахування слід проводити виходячи з 4960 грн.

У випадку ж, коли заробіток не перевищує зазначеної суми, нарахування проводяться з його фактичного розміру.

Для добровольців – це розмір мінімальної заробітної плати на рік, а якщо добровільно застрахована особа – інвалід – то внесок для неї встановлено – 0,5 розміру мінімальної заробітної плати (з 01.12.06.- 400 грн.). Якщо добровільно застрахована особа на протязі 3-х місяців не сплачує внесків, страхування припиняється.

12.3. Страхові виплати

Страхові виплати включають:

страхові виплати втраченого заробітку (або відповідної його частини) залежно від ступеня втрати працездатності;

страхові виплати одноразової допомоги потерпілому або членам його сім’ї;

страхові виплати пенсії по інвалідності;

страхові виплати пенсії у зв’язку з втратою годувальника;

страхові виплати дитині, яка народилася інвалідом внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання матері під час вагітності;

страхових виплат на медичну і соціальну допомогу;

За наявності факту заподіяння моральної шкоди, проводиться страхова виплата за моральну шкоду.

Перерахування розміру страхових виплат відбувається в таких випадках:

зміни ступеня втрати працездатності;

зміни складу сім’ї померлого;

підвищення розміру мінімальної заробітної плати;

Ступінь втрати працездатності потерпілим встановлює МСЕК (Медико-соціальна експертна комісія) за участю Фонду соціального страхування і визначається у відсотках професійної працездатності, яку мав потерпілий до ушкодження здоров’я. МСЕК також визначає необхідні види медичної та соціальної допомоги.

12.4. Порядок виплати допомоги у зв’язку з тимчасовою непрацездатністю

Підставою для надання допомоги та оплати перших п’яти днів тимчасової непрацездатності, пов’язаної з нещасним випадком на виробництві або професійним захворюванням, є виданий в установленому порядку листок непрацездатності та наявність акту про нещасний випадок або акту розслідування професійного захворювання за встановленою формою.

Дні тимчасової непрацездатності застрахованій особі не оплачуються у разі:

одержанні застрахованою особою травми або захворювання при вчиненні нею злочину;

вчинення застрахованою особою навмисних дій, спрямованих на створення умов для настання страхового випадку;

тимчасової непрацездатності у зв’язку з травмою, що сталося внаслідок алкогольного, наркотичного, токсичного сп’яніння або пов’язаних з ним дій.

Допомога застрахованій особі та оплата перших п’яти днів тимчасової непрацездатності призначається і виплачується за місцем її роботи, на якому стався страховий випадок, в розмірі 100 відсотків середньої заробітної плати за робочі дні (години) згідно з графіком роботи, що припадають на дні тимчасової непрацездатності.

Якщо застрахована особа працює за сумісництвом, допомога призначається і виплачується з урахуванням нарахованої заробітної плати за іншим місцем роботи на підставі довідки про середню заробітну плату.

Допомога добровільно застрахованій особі призначається робочим органом виконавчої дирекції Фонду в якому вона зареєстрована, з шостого дня тимчасової непрацездатності, пов’язаної з нещасним випадком на виробництві або професійним захворюванням.

Допомога застрахованій особі виплачується страхувальником за рахунок його страхових внесків до Фонду. Перші п’ять днів тимчасової непрацездатності оплачуються за рахунок коштів страхувальника, з вини якого стався страховий випадок.

Допомога призначається, якщо застрахована особа звернулася за нею не пізніше 6 місяців з дня відновлення працездатності або встановлення інвалідності. При зверненні за допомогою після 6 місяців вона може бути надана лише у виключних випадках з поважних причин за рішенням постійної комісії правління Фонду з питань страхових виплат.

Обчислення розміру середньої заробітної плати для виплати допомоги та оплати перших 5 днів тимчасової непрацездатності проводиться за три останні повні календарні місяці до пошкодженню здоров’я.

Сума допомоги визначається шляхом множення середньоденної (середньогодинної) заробітної плати на кількість робочих днів (годин) за графіком роботи, коли особа не працювала через непрацездатність, а саме:

при шестиденному робочому тижні – на 20,9 дня;

при п’ятиденному робочому тижні – на 25,2 дня;

при 40-годинному робочому тижні – на 166,8 годин;

при 38,5-годинному робочому тижні – на 161 годин;

при 36-годинному робочому тижні – на 150,6 годин;

при 35-годинному робочому тижні – на 146,3 годин;

при 33-годинному робочому тижні – на 138 годин;

при 30-годинному робочому тижні – на 125,5 годин;

при 24-годинному робочому тижні – на 100,4 дня;

при 18-годинному робочому тижні – на 75,3 дня.

Виплата потерпілому, якого тимчасово переведено на легшу роботу виконується в такому порядку.

За потерпілим, тимчасово переведеним на легшу нижче оплачувану роботу, зберігається його середньомісячний заробіток, визначений ЛКК, або до встановлення стійкої втрати професійної працездатності.

Необхідність переведення потерпілого на іншу роботу, її тривалість та характер установлюються ЛКК (Лікувально-консультативна комісія) або МСЕК.

За згодою потерпілого роботодавець зобов’язаний надати йому рекомендовану ЛКК або МСЕК роботу за наявності відповідних вакансій.

Якщо у встановлений ЛКК або МСЕК строк роботодавець не забезпечує потерпілого відповідною роботою, Фонд соціального страхування від нещасних випадків сплачує потерпілому страхову виплату у розмірі його середньомісячного заробітку.

Виплата потерпілому під час його професійної реабілітації. Потерпілий, який проходить професійне навчання або перекваліфікацію за індивідуальною програмою реабілітації (якщо з часу встановлення ступеня втрати професійної працездатності минуло не більше одного року), відділення виконавчої дирекції Фонду проводить щомісячні страхові виплати у розмірі середньомісячного заробітку протягом строку, визначеного програмою реабілітації.

Відділення виконавчої дирекції Фонду оплачує вартість придбаних потерпілим інструментів, протезів та інших пристосувань, відшкодовує потерпілому інші необхідні витрати, пов’язаних з його професійною підготовкою.

У разі ушкодження здоров’я в період виробничого навчання (практики) сума страхової виплати визначається за діючою на підприємстві ставкою (окладом) тієї професії, якій навчався потерпілий, але не нижче найменшого розряду тарифної сітки відповідної професії.

Якщо в період навчання (практики) потерпілий одержував заробіток, сума страхової виплати визначається, за його згодою, із середньомісячного заробітку за цей період.

За бажанням потерпілого сума страхової виплати може бути визначена із середньомісячного заробітку до початку виробничого навчання (практики).