7.3. Поняття гігієни праці. Предмет гігієни праці. Особиста гігієна

Гігієною праці називається галузь, що вивчає трудову діяльність людини і виробниче середовище, в якому вона відбувається, їх вплив на організм, і розробляє санітарно-гігієнічні заходи, спрямовані на створення сприятливих і здорових умов праці й підвищення її продуктивності.

Гігієна праці є складовою частиною загальної гігієни — науки про здоров'я людей.

Гігієна праці — профілактична наука, а її об'єктами є практично здорові люди.

Предметом гігієни праці є:

Вивчення трудових процесів і викликаних ними в організмі людей певних змін.

Вивчення впливу на організм хімічних, фізичних, біологічних і психофізіологічних факторів виробничого середовища і розробка гігієнічних нормативів.

Вивчення стану здоров'я працівників з метою усунення несприятливого їх впливу на здоров'я працюючих.

Особиста гігієна — це комплекс індивідуальних заходів, які здійснюються кожним працівником під час виконання певної роботи на виробництві, а також в побуті, з метою профілактики можливих захворювань чи отруєнь. Це такі заходи як режим харчування, дотримання відповідних вимог до стану одягу, білизни і захисних засобів, очищення (миття) окремих ділянок шкіри від забруднень, обов'язкове миття рук та всього тіла, своєчасна заміна бі­лизни (одягу), полоскання ротової порожнини спеціальними розчинами чи водою, промивання очей, застосування під час роботи спеціальних захисних засобів тощо.

7.4. Гігієнічний і санітарний нормативи. Визначення гдк, гдр і гдд

В умовах сільськогосподарського виробництва на людину в процесі праці можуть діяти різні шкідливі фактори. При певних їх рівнях, значеннях, концентраціях в повітрі, продуктах харчування, грунті, в предметах домаш­нього вжитку вони можуть негативно впливати на здоров'я людини.

Щоб запобігти несприятливій дії на організм людини таких факторів, в нашій країні розроблені гігієнічні нормативи виробничого середовища. Після апробації такі гігієнічні нормативи затверджені Міністерством охорони здоров'я і стають критеріями для планування профілактичних заходів в населених пунктах, виробничих підприємствах та інших об'єктах, а також служать юри­дичною підставою для санітарного контролю.

Гігієнічний норматив — суворо визначений діапазон параметра вироб­ничого середовища, який безпечний з точки зору збереження нормальної життєдіяльності і здоров'я людини.

Шляхом гігієнічного нормування встановлюються гранично допустимі концентрації (ГДК) шкідливих хімічних домішок в повітрі робочої зони (воді, грунті, продуктах харчування), гранично допустимі рівні (ГДР) і дози (ПДД) шкідливо діючих на людину фізичних факторів, оптимальні і допустимі параметри мікроклімату, освітлення, сонячного або ультрафіолетового опромінювання, атмосферного тиску, оптимальний і допустимий склад добового харчового раціону і питної води.

Санітарні норми - встановлені допустимі значення (рівні, дози, концентрації) шкідливих виробничих факторів, встановлені шляхом гігієнічного нормування зведені в спеціальні документи і відповідним чином затверджені.

Існують санітарні норми проектування промислових підприємств (СН 245-71), санітарні правила зберігання, транспортування і застосування пестицидів (отрутохімікатів) в сільському господарстві (СН 1123-73), міне­ральних добрив (СН 1049-73) та інші.

Санітарні норми (допустимі значення) рівнів шуму, вібрацій та шкідливих речовин в повітрі робочої зони наведені відповідно в ГОСТ 12.1.003—83, ГОСТ 12.1.012—78* і 12.1.005—76. Існує багато інших нормативних доку­ментів, в яких визначені нормовані значення певних факторів.

Санітарні норми широко застосовуються при проектуванні і організації виробництв, контролі стану охорони праці на робочих місцях, проведенні паспортизації, впровадженні стандартів ССБТ і для розробки конкретних заходів з нормалізації умов праці таким чином, щоб жодний з шкідливих виробничих факторів на конкретному робочому місці не перевищував вста­новлених санітарними нормами (правилами).

ГДК (граничне допустимі концентрації шкідливих речовин в повітрі робочої зони) — концентрації, які при щоденній (крім вихідних днів) роботі протягом 8 год. або іншій тривалості, але не більше 41 години на тиждень, протягом усього робочого стажу не можуть викликати захворювань або відхилень в стані здоров'я, виявлених сучасними методами досліджень в про­цесі роботи або у віддалені строки життя сучасного і наступних поколінь.

ГДР (гранично допустимий рівень) — рівень шкідливого виробничого фактора, значення якого аналогічно ПДК, але належать до факторів, що оцінюються певними рівнями. Наприклад, рівень вібрації, рівень шуму тощо.

ГДД (гранично допустима доза) — поняття, зміст якого аналогічний ПДК і ПДУ, але відноситься до фактора, рівні якого визначаються дозою. Наприклад, доза отруйної речовини, доза іонізуючих опромінювань тощо.

Виробнича санітарія і гігієна праці – це галузь практичної діяльності, яка на основі вивчення умов праці і фізіологічних можливостей людини розробляє засоби і способи профілактики і збереження здоров'я працівників.

Відповідно до Закону України „Про| забезпечення санітарного і епідемічного благополуччя населення” питання санітарних і протиепідеміологічних норм знайшли відображення|відбиття| в цілому ряді|низці| законодавчих, нормативних і інструктивних документах: „Закон України про охорону праці”, Сніп 89-90 „Генеральних планів промислових підприємств”, ДСН 3.3.6.042.99 „Санітарних норм мікроклімату виробничих приміщень|помешкань|”, ДСН З.З.6.039-99 „Державні санітарні норми виробничої спільної|загальної| і локальної вібрації”, ДНАОП 0,03-1,02-94 „Положення|становище| про медичний огляд працівників певних категорій”, ГОСТ 12.1.005-88 „Спільних|загальних| санітарно-гігієнічних вимог до повітря робочої зони”, ДБН 2.2.1-95 „Основних положень|становища| проектування” і ін.

У ст.7 Законодавства „Обов'язки підприємств, установ і організацій” викладені обов'язки адміністрації по виконанню санітарних і протиепідеміологічних заходів, контролю за шкідливими і небезпечними виробничими чинниками|факторами|; ліквідації непередбачених|непредбачуваних| обставин і їх наслідків, сповіщенню працівників і спеціальних органів Державного нагляду про допущені порушення.

Відповідно|відповідно до| згаданому Закону забезпечення санітарного благополуччя досягається такими основними заходами:

гігієнічною регламентацією і державною реєстрацією небезпечних чинників|факторів| навколишнього і виробничого середовища;

державною санітарно-гігієнічною експертизою проектів, технологічних регламентів, інвестиційних програм і об'єктів, що діють, і

обумовлених ними небезпечних чинників|факторів| на відповідність вимогам санітарних норм;

включенням|приєднанням| вимог безпеки щодо збереження|відносно| здоров'я і життя в державні стандарти і іншу нормативно-технічну|технічну| документацію;

ліцензуванням видів діяльності, пов'язаних з потенційною небезпекою для здоров'я людей;

пред'явленням гігієнічно обгрунтованих| вимог до проектування, будівництва, розробки, виготовлення і використання нових засобів|коштів| виробництва і технологій; до житлових і виробничих приміщень|помешкань|, територій, засобів|коштів| виробництва і технологій і т.п.;, що діють

обов'язковими медичними оглядами певних категорій населення.